Особливий адміністративний район (кит.: 特别行政区; піньїнь: Tèbié xíngzhèngqū) — адміністративна одиниця першого провінційного рівня в Китайській Народній Республіці. Користується високим ступенем автономії. Фактично ця територія самостійна у вирішенні всіх питань за винятком тих, що стосуються оборони або зовнішньої політики. Цей статус закріплений в Основних Законах, прийнятих Всекитайськими зборами народних представників після відновлення суверенітету КНР над Макао і Гонконгом. Ідея особливих адміністративних районів була запропонована в 1980-х Ден Сяопіном в рамках принципу «одна країна — дві системи». Це був компромісний варіант повернення до складу Китаю територій, орендованих на тривалі терміни західними країнами, де була усталена ринкова економіка й демократична політична система. Зараз у країні є дві одиниці зі статусом особливого адмністративного району.
Таблиця ред.
| Назва | Китайською (Т) | Китайською (С) | Піньїнь | Англійською мовою | Abb.¹ | Населення | Площа км² | Регіон | ISO | Адміністративний поділ |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Гонконг | 香港 | 香港 | Xiānggǎng | Hong Kong | 港 gǎng | 7,008,900 | 1,104 | N/A | CN-91 | Райони Гонконгу |
| Макао | 澳門 | 澳门 | Àomén | Macau | 澳 ào | 546,200 | 29.5 | N/A | CN-92 | Муніципалітети Макао |
Гонконг і Макао увійшли до складу Китаю як особливі адміністративні райони в 1997 і 1999 роках відповідно. Уряд КНР також неодноразово пропонував режим особливого адміністративного району з ще більшим ступенем автономії для Тайваню як можливий спосіб мирного возз'єднання Китаю, проте ці пропозиції відкидалися тайванською владою.
Примітки ред.
- Джерела та деталі стосновно наведених даних можуть бути знайдені в статтях про відповідні регіони.