Оскар Луїджі Скальфаро (італ. Oscar Luigi Scalfaro; 9 вересня 1918, Новара — 29 січня 2012, Рим) — італійський політик, президент Італії в 1992–1999, потім сенатор.
| Оскар Луїджі Скальфаро | |
|---|---|
| італ. Oscar Luigi Scalfaro | |
| | |
| 9-й Президент Італії | |
| 28 травня 1992 — 15 червня 1999 | |
| Попередник | Франческо Коссіґа |
| Наступник | Карло Адзеліо Чампі |
| Народився | 9 вересня 1918[…] Новара, П'ємонт, Італія |
| Помер | 29 січня 2012[…] (93 роки) Рим, Італія |
| Похований | cemetery of Camerid |
| Відомий як | політик, адвокат |
| Громадянство | Італія |
| Національність | італієць |
| Alma mater | Католицький університет Святого Серця |
| Політична партія | Демократична партія |
| У шлюбі з | Maria Inzitarid |
| Діти | Marianna Scalfarod |
| Релігія | католицтво |
| Нагороди | |
| Підпис | |
| Роботи у Вікіджерелах | |
| Висловлювання у Вікіцитатах | |
| Медіафайли у Вікісховищі | |
Біографія ред.
1942 року завершив юридичну освіту в Католицькому університеті Святого Серця у Мілані та почав роботу у магістратурі. Втративши у 1944 20-річну дружину, більше не одружувався. Після закінчення Другої світової війни він став у 1945 році державним обвинувачем, останнім в Італії, які брали участь у винесенні смертного вироку, який був скасований. У 1946 році він був обраний в Конституційну асамблею від Турина, в 1948 вперше став членом Палати депутатів від Християнсько-демократичної партії. Займав консервативні антикомуністичні позиції, в 1972–1973 був міністром освіти, в 1983–1987 міністром внутрішніх справ. У 1992 був обраний головою Палати депутатів, однак вже через місяць став новим президентом країни, після розпуску Християнсько-демократичної партії в 1993 функціонуючи як незалежний. Його обрання відбулося після двотижневих безуспішних спроб обрання, на що вплинуло вбивство мафією судді Джованні Фальконе. У 2006 Скальфаро виступав проти конституційних реформ, запропонованих урядом Сильвіо Берлусконі і які не отримали підтримки на референдумі. Він став членом лівоцентристської Демократичної партії.
Будучи на 2009 другим за віком членом Сенату Італії після Ріти Леві-Монтальчини, у 2006 головував на першому засіданні Сенату після її відмови, але в 2008 відмовився від цього.
Нагороди ред.
- Орден князя Ярослава Мудрого I ст. (Україна)
- Почесна відзнака Президента України (Україна, 5 травня 1995 року) — за значний особистий внесок у розвиток українсько-італійських відносин
- Орден Подвійного білого хреста 1 класу (Словаччина, 13 листопада 1997 року)
- Кавалер золотого ланцюга ордена Пія IX (Ватикан, 27 листопада 1992)
Примітки ред.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #119487861 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Discogs — 2000.
- Oscar Luigi Scalfaro
- Find a Grave — 1996.
- М. П. Білоблоцький, В. Й. Бузало, В. М. Куценко, В. М. Литвин, В. П. Рябоконь. Відзнаки Президента України. Ордени, медалі, нагородна зброя. — К. : «Мистецтво», 1999. — С. 14. — ISBN 966-577-165-5.
- Указ Президента України від 5 травня 1995 року № 347/95 «Про нагородження Почесною відзнакою Президента України»
- Štátne vyznamenania udelené v rokoch 1993—1998(словац.)
- Acta Apostolicae Sedis, 1993. — P. 112. (італ.)