Осички́ — село Савранської селищної громади у Подільському районі Одеської області в Україні. Населення становить 2531 осіб.
| село Осички | |
|---|---|
| Країна | Україна |
| Область | Одеська область |
| Район | Подільський район |
| Громада | Савранська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA51120210160079792 |
| Облікова картка | Осички (Подільський район) |
| Основні дані | |
| Засноване | 1548 |
| Населення | 2531 |
| Площа | 9,44 км² |
| Густота населення | 268,11 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 66215 |
| Телефонний код | +380 4865 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°07′52″ пн. ш. 30°01′44″ сх. д. / 48.13111° пн. ш. 30.02889° сх. д.Координати: 48°07′52″ пн. ш. 30°01′44″ сх. д. / 48.13111° пн. ш. 30.02889° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря | 95 м |
| Водойми | р. Саврань, Яланець |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 66215, Одеська обл., Подільський р-н, с. Осички, вул. Дружби, 21 |
| Карта | |
Осички | |
Осички | |
| Мапа | |
| Осички у Вікісховищі |
Історія Редагувати
Вірогідно, що час заснування села — початок XVIII ст. Відомо, що у 1753 р. в с. Осички була побудована дерев'яна церква і освячена на честь св. Миколая Чудотворця. В Центральному державному історичному архіві у м. Києві (ЦДІА у м. Києві) зберігається «Метрическая книга церкви с. Николая с. Осички» за 1765—1801 роки.
До складу сучасного села входить також колишнє село Станіславчик, яке також мало свою церкву — Свято-Преображенську. В ЦДІА у м. Києві зберігається також «Метрическая книга села Станиславчик» за 1762—1811 роки.
У XVIII ст. с. Осички належало князям Любомирським. З архівних документів відомо, що у 1798 р. с. Осички проживало 167 осіб, с. Станіслачик — 51 особа.
25 липня 1798 р., за указом імператора Павла І, село Осички було передано в довічне і спадкове володіння графу Івану Петровичу Салтикову. Невдовзі граф продав свої села (в тому числі і Осички, і Станіславчик) графині Ржевуській.
Після польського повстання, у 1831 р. володіння Ржевуських були конфісковані і у 1837 р. віднесені до військових поселень. Після ліквідації військових поселень (у 1865—1866 рр.) с. Осички перейшло у відання Міністерства державного майна.
У 1897 р. в с. Осички була відкрита школа для дівчаток, а згодом і училище від Міністерства народної освіти.
Наприкінці XIX ст. священиком Св.-Преображенської церкви був Олександр Сорочинський.
Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 78 жителів села.
Населення Редагувати
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 2511 осіб, з яких 1079 чоловіків та 1432 жінки.
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 2509 осіб.
Мова Редагувати
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 98,54 % |
| російська | 1,15 % |
| вірменська | 0,20 % |
| молдовська | 0,08 % |
Відомі люди Редагувати
- Гончарук Василь Михайлович (1983—2016) — старший матрос Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Майданюк Андрій Владиславович — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Примітки Редагувати
- ЦДІА у м. Києві. — Ф. 224. — Оп.1. — Спр. 946.
- Там саме. — Ф. 224. — Оп.1. — Спр. 1217.
- Там саме. — Ф. 490. — Оп. 4. — Спр. 31.
- Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета/ Под ред. св. Е. Сецинского (далі — ТПЕИС). — Каменец-Подольск, 1901. — Вып.9. — С.67.
- ТПЕИСК. — С. 41.
- Справочная книжка Подольской епархии на 1900 г. — Каменец-Подольский, 1900. — С. 25.
- Осички. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.
- . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 3 жовтня 2019.
- . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 3 жовтня 2019.
- . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 3 жовтня 2019.
Посилання Редагувати
- Білецька О. Савранщина:
Нарис Історії, Від стародавніх часів до початку XX ст. — Одеса: Астропринт, 2000. — 198 с. ISBN 966-549-462-7 - Храмы и монастыри Одессы и Одесской области / А. Яций (авторский проект). — 3 изд. — О. : "ТЭС", 2012. — С. 304. — ISBN 978-966-2389-43-2.(рос.)
| Це незавершена стаття з географії Одеської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |