Марі́я Андрі́ївна О́рлик (нар. 15 березня 1930, Косищево Монастирщинського району Смоленської області) — державний і громадський діяч УРСР, заступник голови Ради Міністрів Української РСР. Кандидат у члени ЦК КПУ в 1976—1981 р. Член ЦК КПУ в 1981—1990 р. Депутат Верховної Ради УРСР 9—11-го скликань. Народний депутат СРСР у 1989—1991 р. Заслужений працівник культури УРСР (1981). Доктор філологічних наук.
| Орлик Марія Андріївна | |
|---|---|
| Ісакова Марія Андріївна | |
| | |
| Народилася | 15 березня 1930 (93 роки) Косищево, Смоленська область |
| Громадянство | СРСР → Україна |
| Національність | росіянка |
| Діяльність | державна діячка |
| Alma mater | Центральноукраїнський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка |
| Партія | КПРС |
| Нагороди | |
Біографія Редагувати
Народилася в селянській родині Андрія Ісакова. 1933 року батьки переїхали зі Смоленщини на Кіровоградщину; жити було ніде, викопали землянку при елеваторі, де працював батько.
21 червня 1941 року родина переїхала із землянки в комунальну квартиру. Після початку німецько-радянської війни батько був мобілізований, з фронту не повернувся — безвісти пропав. У 1980-х роках родина знайшла його останки в братській могилі на території Молдавії.
1953 року закінчила Кіровоградський педагогічний інститут імені О. С. Пушкіна. Отримала направлення працювати вчителькою історії та завідувачем навчальної частини Золотниківської середньої школи в Тернопільській області; там й познайомилася з майбутнім чоловіком — Петром Орликом.
| Зовнішні зображення | |
|---|---|
| Відомий державний діяч | |
| Завжди виконує важливі громадські обов’язки | |
| Марія Андріївна в молодості | |
| Під час отримання державної нагороди |
У 1956—1957 роках — вчителька історії Володарської вечірньої школи робітничої молоді Київської області.
У 1957—1971 роках — завідувач кабінету політичної освіти Володарського районного комітету КПУ Київської області, інструктор, заступник завідувача відділу Київського обласного комітету КПУ.
У 1971—1975 роках — заступник голови виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих.
У липні 1975 — квітні 1978 року — голова Президії Українського товариства дружби і культурного зв'язку з зарубіжними країнами.
3 квітня 1978 — червень 1990 року — заступник Голови Ради Міністрів Української РСР.
3 травня 1986 року після Чорнобильської катастрофи разом з секретарем Укррадпрофу Світланою Євтушенко розіслали по областях шифротелеграми з вимогою доповісти про кількість вільних місць у будинках відпочинку, санаторіях, піонертаборах та приготуватися до прийому людей з Чорнобильської зони. За що Щербицький за вказівкою Горбачова прописав їй «гірку пігулку» — ці дії не були узгоджені з вищим керівництвом. Однак згодом вибачився — адже завдяки таким діям було евакуйовано близько 500 000 дітей та майбутніх мам.
З 1993 року очолювала створену нею ж — жіночу громадську організацію .
Нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора (14.03.1980), орденом «Знак Пошани», медалями, Почесною грамотою Президії ВР УРСР (1983). Кавалер ордена княгині Ольги трьох ступенів та Ярослава Мудрого 5-го ступеня. Заслужений працівник культури УРСР (1981).
Примітки Редагувати
- Жіночі організації України http://party.civicua.org/women/kontor/0001441.htm [ 2 лютого 2012 у Wayback Machine.]