www.wikidata.uk-ua.nina.az

Опперман Карл Іванович Граф Карл Іванович Опперман Karl Ludwig Wilhelm Oppermann 1765 Дармштадт 2 липня 1831 Виборг відо

Опперман Карл Іванович

Граф Карл Іванович Опперман (Karl Ludwig Wilhelm Oppermann) (1765, Дармштадт — 2 липня 1831, Виборг) — відомий російський інженер німецького походження, картограф та фортифікатор, військовий офіцер-учасник наполеонівських війн. Член Державної Ради, директор Інженерного да Будівельного Департаментів, завідувач Інженерного та Артилерійського училищ та школи гвардійських прапорщиків та кавалерійських юнкерів, почесний член Імператорської Академії Наук.

Опперман Карл Іванович
Портрет Карла Івановича Оппермана
роботи Джорджа Доу. Військова галерея Зимового Палацу, Ермітаж (Санкт-Петербург)
Народження 1765(1765)
Дармштадт
Смерть 2 липня 1831(1831-07-02)
Виборг
холера
Поховання Vyborgskoe Catholic cemeteryd
Країна Німеччина
Приналежність Російська імперія
Член Петербурзька академія наук
Звання інженер-генерал
Командування Михайлівське артилерійське училище
Війни / битви Бородіно, Малоярославець, Красний, Дрезден, Лейпциг
Нагороди
 Опперман Карл Іванович у Вікісховищі

Початок служби Редагувати

З дворянського роду герцогства Гессен-Дармштадт, народився в Дармштадті, син таємного радника при гессенському дворі. Мати була двоюрідною сестрою Андрія Львовича фон Ніколаі. Отримав інженерну та математичну освіту. Володів німецькою, французькою, латинською та грецькою мовами. У 1779 вступив до Гессенської армії та в 1783 отримав чин інженер-капітана. Того ж року він вирушив до свого дядька Андрія Львовича фон Ніколаі до Петербурга, і 12 жовтня 1783 р. був прийнятий Катериною II на російську службу в чині поручика Інженерного корпусу. Він охоче вивчив російську мову, яку потім досконало опанував. Учасник російсько-шведської війни 1789-90. Брав участь майже у всіх морських битвах. Сприяв розгрому шведського флоту в битві під Роченсальмом в 1789 р., побудувавши за кілька годин укріплення берегових батарей. За відзнаки в бою біля Бьоркезунда нагороджений орденом Св. Георгія 4-го ступеня і чином капітана. Учасник придушення Польського повстання Тадеуша Костюшка 1794 року.

У 1793 році, після другого поділу Польщі, до Російської імперії відійшли частина Білорусі, Київське, Брацлавське і Подільське воєводства та половина Волинського воєводства — разом 250 тис. км² і понад 3 млн жителів. Враховуючи значну видовженість, якої набув західний кордон Росіі, а також сусідство з Австрією і Прусією, імперія постала перед необхідністю створення нової концепції державної оборони, над чим вищі ешелони військового та військово-інженерного корпусу почали працювати з кінця XVIII ст. Військовий архів інженерного відомства зберіг матеріали, що зображають рекогносцировку західної прикордонної лінії у 1794-1797 рр. яка була доручена інженер-капітану Карлу Опперману, інженер-генерал-майору де Вітте [1795], інженер-генерал-майору Сухтелену та інженер-генерал-майору Деволану [1797]. В результаті розвідки та аналізу цими людьми були розроблені плани фортифікації, про що також збереглися архівні документи. За пропозицією 1795 року інженер-капітана Оппермана в ролі фортець були обрані Дінабург, Постави, Несвіж, Мінськ, Остріг, Кам'янець-Подільський. З них дві - Мінська та Кам'янець-Подільська фортеці повинні були належати до розряду великих.

У 1797 призначений до Депо карт. У 1797 р. зарахований до Інженерної експедиції Військової колегії та 6 березня 1798 отримав чин полковника, в травні 1799 вийшов у відставку через зіткнення з А. А. Аракчеєвим. Незабаром Павло I повернув його на службу і 3 жовтня 1799 він отримав чин генерал-майора. 5 жовтня 1800 повернений на службу і призначений до Департаменту водяних комунікацій. 15 квітня 1801 призначений у Власний Його Величності Департамент і зарахований до почту імператора. У березні 1803 відряджений до Фінляндії для поліпшення обороноздатності прикордонних фортець. Бувши Керуючим Депо карт (з 1812 року — Військового топографічного депо) керував роботами зі складання «столистної карти» Російської імперії.

Наполеонівські війни Редагувати

6 січня 1805 відряджений до Італії з секретним завданням оглянути французькі укріплення. Офіційно виправляв посаду генерал-квартирмейстера російських, англійських і неаполітанських військ, що діяли в Італії проти французів. У 1806–1807 рр.. брав участь у війні з французами в Польщі та Східній Пруссії, у складі корпусу генерала Ессена брав участь у битвах при Острові і Остроленці. У 1806 році перебував на острові Корфу під час дій російського флоту під командуванням віце-адмірала Д. Н. Сенявіна в Адріатичному морі, а потім у листопаді через Константинополь повернувся до Росії. У 1807, внаслідок розриву з Англією, йому доручено було привести в оборонний стан Кронштадт. Під час російсько-шведської війни 1808-09 керував оновленням укріплень Виборга, Нейшлота і Тавастгуста; з 1809 інспектор Інженерного департаменту Військового міністерства. У 1810 створив Інженерне училище на базі створеної в 1804 в Петербурзі школи інженерних кондукторів, яке в 1819 перетворено в Головне інженерне училище, нині Військовий інженерно-технічний університет.

Напередодні франко-російської війни 1812 року займався озброєнням фортець від Риги до Києва. Керував будівництвом Бобруйської (1810) і Дінабурзької фортець. Фортеця в Бобруйську витримала облогу корпусу Домбровського до кінця військових дій. Маючи на увазі стратегічне значення Києва він, як директор інженерного департаменту, у 1810 р. опрацював проєкт створення у Києві великого табору для запасних армій зі спорудженням з заходу та півдня нових земляних укріплень і посиленням Старокиївської та Печерської фортець. Зведено земляне Звіринецьке укріплення (1810–12), що поєднується з Печерською цитаделлю, та чотири редути, що контролювали шлях до переправи через Дніпро наплавним (наводним) мостом. 30 серпня 1811 підвищений до інженер-генерал-лейтенанта. З 28 лютого 1812 директор Інженерного департаменту. У березні 1812 р. був призначений начальником інженерної служби 1-й Західної армії. У жовтні 1812 призначений до Головної квартири російської армії, фактично контролював інженерні війська (і їх постачання) армії. Брав участь у боях при Бородіно, Малоярославці, Красному.

З березня 1813 керував інженерними роботами при облозі фортеці Торн, після її капітуляції нагороджений орденом Св. Георгія 3-го ступеня. Після цього був начальником штабу Польської армії Беннігсена. Брав участь у блокаді Модлина. З липня 1813 начальник Головного штабу польової армії. Взяв участь у битвах при Дрездені, Пірна, в битві під Лейпцигом, в облозі Магдебурга та Гамбурга.

Київська фортеця Редагувати

Перемога над наполеонівською Францією і приєднання до Російської імперії Поділля, Волині й частини Польщі знизили стратегічне значення Києва, віддаленого від державних кордонів. Тому військові фахівці рекомендували вилучити Печерські укріплення зі списку фортець. Так, у доповідному листі 1816 р. Карл Іванович Опперман зазначав, що Київ не тільки не становить міцної фортеці, а за своїм невдалим розташуванням зовсім непридатний до приведення його укріплень у належний стан. Саме тому подальші витрати на цю фортецю він вважав зайвими. З поглядами фахівців не погодився майбутній цар Микола І, який 1818 р. зайняв посаду генерал-інспектора з інженерних питань та доручив кільком військовим інженерам скласти пропозиції щодо підсилення київських укріплень. До проєктування було залучено колишнього вчителя з фортифікації Миколи І генерал-майора Жіанотті та генерал-майора Ферстера. За часів Олександра І проєкт залишилися на папері як такі, що потребували великих коштів та робочої сили. Зокрема, Жіанотті пропонував повну перебудову Печерської фортеці та будівництво на її місці величезних мурованих двоповерхових казарм, що на думку експерта проєкту полковника Розенмарка могло призвести до втрати «пам’ятника Петра Великого» та знищення багатьох казенних будівель, Микільського монастиря, двох церков і орієнтовно 1157 будинків міщан.

Повстання декабристів під час присяги Миколі І (14 грудня 1825 р.) у Петербурзі та Чернігівського полку в Україні, посилення селянського та польського визвольного рухів на Правобережжі переконали царя в необхідності створення опорного військового осередку в Південно-Західному краї. Для цього було обрано Київ, який за бажанням Миколи І почав одночасно перетворюватися на третю столицю імперії шляхом перепланування Старого міста, прокладання нових вулиць, спорудження великих громадських будівель. Тогочасна докорінна перебудова Києва описана М. Лєсковим у творі «Печерські антики».

Розроблений Карлом Івановичем Опперманом проєкт Головної Київської фортеці було «височайше» затверджено 25 березня 1830 р. Під час будівництва, що здійснювалося протягом чверті століття Київською інженерною командою під постійним наглядом царя, проєкт змінювався й уточнювався. До проєктування окремих споруд залучалися різні петербурзькі архітектори. Фортеця призначалася для розквартирування Першої армії, що 1831 р. була переведена з Могильова до Києва.

До її складу увійшла перетворена на цитадель Стара Києво-Печерська фортеця, і тепер її фронт з боку Дніпра було замкнено оборонною стіною навколо Нижньої лаври. Особливістю чи не найбільшого на той час військово-оборонного комплексу царської Росії було сполучення земляних фортифікаційних споруд (т. зв. верків) – цитаделі, Васильківського і Госпітального укріплень – із цегляними оборонними казармами й вежами, розміщеними вздовж краю Печерської височини, що забезпечували захист гарнізону згідно з провідними ідеями російської фортифікаційної школи 1-ї пол. 19 ст.

Післявоєнна служба Редагувати

Після закінчення війни займався облаштуванням Інженерного департаменту, формуванням саперних і піонерних військ і управляв будівельною частиною по всіх фортецях Росії. З 1818 Карл Опперман став діяльним помічником великого князя Миколи Павловича з управління інженерною частиною. З 20 січня 1818 генерал-інспектор з інженерної частини, брав значну участь у заснуванні головного інженерного училища. При Миколі I був членом комітету для організації будівельної частини та головою комітету для поліпшення виховної частини в кадетських корпусах; завідував також морським будівельним департаментом і артилерійським училищем. 12 грудня 1823 проведений в інженер-генерали. У 1826 році була створена комісія, головою якої був генерал-інженер Карл Опперман, яка розробляла статути навчальних закладів і займалась відкриттям військових корпусів в десяти містах. У цей список увійшла і Полтава за клопотанням тодішнього малоросійського генерал-губернатора Миколи Григоровича Рєпніна. 20 грудня 1826 став почесним членом Російської Академії наук, був почесним членом Російського Мінералогічного суспільства. З 1827 член Державної ради. 1 липня 1829 отримав графський титул. У тому ж році розробив проєкт перебудови Берестейської фортеці, будівництво якої закінчилося в 1842 році. Оборона цієї фортеці в червні-липні 1941 року стала прикладом хоробрості в історії воєн людства. Для руйнування фортеці німецьким військам довелося застосовувати 1800-кг бомби. 24 серпня 1941 фортецю відвідали Гітлер і Муссоліні. Бувши наставником цесаревича Миколи Павловича в інженерній і військовій науках, зберіг з Миколою I прекрасні відносини, що, однак, не завадило імператору стягнути штраф з К. І. Оппермана за поданий на затвердження проєкт казарми в Бобруйській фортеці, що обрушилася незабаром після будівлі. Сам імператор, як керівник проєкту, також оштрафував себе на 580 рублів 60 копійок. У 1850 році імператор присвоїв ім'я Оппермана новій оборонній вежі на річці Бобруйці.

У 1830 р. йому було доручено скласти проєкт реконструкції Свеаборгської фортеці, та він захворів по дорозі на холеру і помер. Похований у Петербурзі на Виборзькому холерному кладовищі, розташованому на Куликовому полі.

6 червня 1833 р. за планами Карла Івановича Оппермана було розпочато будівництво Берестейської фортеці.

Був одружений з Кароліною фон Кельхен († травень 1841 р.), дочкою хірурга Івана Захаровича фон Кельхена (1723-1810). Його старший син, Олександр Карлович Опперман, також був генералом російської армії та з відзнакою воював на Кавказі; молодший син, Леонтій Карлович Опперман, з відзнакою брав участь у Кримській війні. Іустин Карлович Опперман був професором Геттінгенського університету.

Примітки Редагувати

  1. Государственный Эрмитаж. Западноевропейская живопись. — С. 254, кат.№ 7847.
  2. Ласковский Д. Материалы для истории инженерного искусства в России. ч.IV, 1869, рукопись. [ВИА г.Москва].
  3. Armin von Foelkersam: Nachrichten über die Familie v. Kielchen. In: Jahrbuch für Genealogie, Heraldik und Sphragistik, Mitau 1903, S. 162.

Посилання Редагувати

link=[1]
У Родоводі є генеалогічне дерево цієї людини
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Graf Karl Ivanovich Opperman Karl Ludwig Wilhelm Oppermann 1765 Darmshtadt 2 lipnya 1831 Viborg vidomij rosijskij inzhener nimeckogo pohodzhennya kartograf ta fortifikator vijskovij oficer uchasnik napoleonivskih vijn Chlen Derzhavnoyi Radi direktor Inzhenernogo da Budivelnogo Departamentiv zaviduvach Inzhenernogo ta Artilerijskogo uchilish ta shkoli gvardijskih praporshikiv ta kavalerijskih yunkeriv pochesnij chlen Imperatorskoyi Akademiyi Nauk Opperman Karl IvanovichPortret Karla Ivanovicha Oppermana roboti 1 Dzhordzha Dou Vijskova galereya Zimovogo Palacu Ermitazh Sankt Peterburg Narodzhennya 1765 1765 DarmshtadtSmert 2 lipnya 1831 1831 07 02 ViborgholeraPohovannya Vyborgskoe Catholic cemeterydKrayina NimechchinaPrinalezhnist Rosijska imperiyaChlen Peterburzka akademiya naukZvannya inzhener generalKomanduvannya Mihajlivske artilerijske uchilisheVijni bitvi Borodino Maloyaroslavec Krasnij Drezden LejpcigNagorodi orden Pochesnogo legionu Opperman Karl Ivanovich u Vikishovishi Zmist 1 Pochatok sluzhbi 2 Napoleonivski vijni 3 Kiyivska fortecya 4 Pislyavoyenna sluzhba 5 Primitki 6 PosilannyaPochatok sluzhbi RedaguvatiZ dvoryanskogo rodu gercogstva Gessen Darmshtadt narodivsya v Darmshtadti sin tayemnogo radnika pri gessenskomu dvori Mati bula dvoyuridnoyu sestroyu Andriya Lvovicha fon Nikolai Otrimav inzhenernu ta matematichnu osvitu Volodiv nimeckoyu francuzkoyu latinskoyu ta greckoyu movami U 1779 vstupiv do Gessenskoyi armiyi ta v 1783 otrimav chin inzhener kapitana Togo zh roku vin virushiv do svogo dyadka Andriya Lvovicha fon Nikolai do Peterburga i 12 zhovtnya 1783 r buv prijnyatij Katerinoyu II na rosijsku sluzhbu v chini poruchika Inzhenernogo korpusu Vin ohoche vivchiv rosijsku movu yaku potim doskonalo opanuvav Uchasnik rosijsko shvedskoyi vijni 1789 90 Brav uchast majzhe u vsih morskih bitvah Spriyav rozgromu shvedskogo flotu v bitvi pid Rochensalmom v 1789 r pobuduvavshi za kilka godin ukriplennya beregovih batarej Za vidznaki v boyu bilya Borkezunda nagorodzhenij ordenom Sv Georgiya 4 go stupenya i chinom kapitana Uchasnik pridushennya Polskogo povstannya Tadeusha Kostyushka 1794 roku U 1793 roci pislya drugogo podilu Polshi do Rosijskoyi imperiyi vidijshli chastina Bilorusi Kiyivske Braclavske i Podilske voyevodstva ta polovina Volinskogo voyevodstva razom 250 tis km i ponad 3 mln zhiteliv Vrahovuyuchi znachnu vidovzhenist yakoyi nabuv zahidnij kordon Rosii a takozh susidstvo z Avstriyeyu i Prusiyeyu imperiya postala pered neobhidnistyu stvorennya novoyi koncepciyi derzhavnoyi oboroni nad chim vishi esheloni vijskovogo ta vijskovo inzhenernogo korpusu pochali pracyuvati z kincya XVIII st Vijskovij arhiv inzhenernogo vidomstva zberig materiali sho zobrazhayut rekognoscirovku zahidnoyi prikordonnoyi liniyi u 1794 1797 rr yaka bula doruchena inzhener kapitanu Karlu Oppermanu inzhener general majoru de Vitte 1795 inzhener general majoru Suhtelenu ta inzhener general majoru Devolanu 1797 V rezultati rozvidki ta analizu cimi lyudmi buli rozrobleni plani fortifikaciyi pro sho takozh zbereglisya arhivni dokumenti Za propoziciyeyu 1795 roku inzhener kapitana Oppermana v roli fortec buli obrani Dinaburg Postavi Nesvizh Minsk Ostrig Kam yanec Podilskij Z nih dvi Minska ta Kam yanec Podilska forteci povinni buli nalezhati do rozryadu velikih 2 U 1797 priznachenij do Depo kart U 1797 r zarahovanij do Inzhenernoyi ekspediciyi Vijskovoyi kolegiyi ta 6 bereznya 1798 otrimav chin polkovnika v travni 1799 vijshov u vidstavku cherez zitknennya z A A Arakcheyevim Nezabarom Pavlo I povernuv jogo na sluzhbu i 3 zhovtnya 1799 vin otrimav chin general majora 5 zhovtnya 1800 povernenij na sluzhbu i priznachenij do Departamentu vodyanih komunikacij 15 kvitnya 1801 priznachenij u Vlasnij Jogo Velichnosti Departament i zarahovanij do pochtu imperatora U berezni 1803 vidryadzhenij do Finlyandiyi dlya polipshennya oboronozdatnosti prikordonnih fortec Buvshi Keruyuchim Depo kart z 1812 roku Vijskovogo topografichnogo depo keruvav robotami zi skladannya stolistnoyi karti Rosijskoyi imperiyi Napoleonivski vijni Redaguvati6 sichnya 1805 vidryadzhenij do Italiyi z sekretnim zavdannyam oglyanuti francuzki ukriplennya Oficijno vipravlyav posadu general kvartirmejstera rosijskih anglijskih i neapolitanskih vijsk sho diyali v Italiyi proti francuziv U 1806 1807 rr brav uchast u vijni z francuzami v Polshi ta Shidnij Prussiyi u skladi korpusu generala Essena brav uchast u bitvah pri Ostrovi i Ostrolenci U 1806 roci perebuvav na ostrovi Korfu pid chas dij rosijskogo flotu pid komanduvannyam vice admirala D N Senyavina v Adriatichnomu mori a potim u listopadi cherez Konstantinopol povernuvsya do Rosiyi U 1807 vnaslidok rozrivu z Angliyeyu jomu dorucheno bulo privesti v oboronnij stan Kronshtadt Pid chas rosijsko shvedskoyi vijni 1808 09 keruvav onovlennyam ukriplen Viborga Nejshlota i Tavastgusta z 1809 inspektor Inzhenernogo departamentu Vijskovogo ministerstva U 1810 stvoriv Inzhenerne uchilishe na bazi stvorenoyi v 1804 v Peterburzi shkoli inzhenernih konduktoriv yake v 1819 peretvoreno v Golovne inzhenerne uchilishe nini Vijskovij inzhenerno tehnichnij universitet Naperedodni franko rosijskoyi vijni 1812 roku zajmavsya ozbroyennyam fortec vid Rigi do Kiyeva Keruvav budivnictvom Bobrujskoyi 1810 i Dinaburzkoyi fortec Fortecya v Bobrujsku vitrimala oblogu korpusu Dombrovskogo do kincya vijskovih dij Mayuchi na uvazi strategichne znachennya Kiyeva vin yak direktor inzhenernogo departamentu u 1810 r opracyuvav proyekt stvorennya u Kiyevi velikogo taboru dlya zapasnih armij zi sporudzhennyam z zahodu ta pivdnya novih zemlyanih ukriplen i posilennyam Starokiyivskoyi ta Pecherskoyi fortec Zvedeno zemlyane Zvirinecke ukriplennya 1810 12 sho poyednuyetsya z Pecherskoyu citadellyu ta chotiri reduti sho kontrolyuvali shlyah do perepravi cherez Dnipro naplavnim navodnim mostom 30 serpnya 1811 pidvishenij do inzhener general lejtenanta Z 28 lyutogo 1812 direktor Inzhenernogo departamentu U berezni 1812 r buv priznachenij nachalnikom inzhenernoyi sluzhbi 1 j Zahidnoyi armiyi U zhovtni 1812 priznachenij do Golovnoyi kvartiri rosijskoyi armiyi faktichno kontrolyuvav inzhenerni vijska i yih postachannya armiyi Brav uchast u boyah pri Borodino Maloyaroslavci Krasnomu Z bereznya 1813 keruvav inzhenernimi robotami pri oblozi forteci Torn pislya yiyi kapitulyaciyi nagorodzhenij ordenom Sv Georgiya 3 go stupenya Pislya cogo buv nachalnikom shtabu Polskoyi armiyi Bennigsena Brav uchast u blokadi Modlina Z lipnya 1813 nachalnik Golovnogo shtabu polovoyi armiyi Vzyav uchast u bitvah pri Drezdeni Pirna v bitvi pid Lejpcigom v oblozi Magdeburga ta Gamburga Kiyivska fortecya RedaguvatiPeremoga nad napoleonivskoyu Franciyeyu i priyednannya do Rosijskoyi imperiyi Podillya Volini j chastini Polshi znizili strategichne znachennya Kiyeva viddalenogo vid derzhavnih kordoniv Tomu vijskovi fahivci rekomenduvali viluchiti Pecherski ukriplennya zi spisku fortec Tak u dopovidnomu listi 1816 r Karl Ivanovich Opperman zaznachav sho Kiyiv ne tilki ne stanovit micnoyi forteci a za svoyim nevdalim roztashuvannyam zovsim nepridatnij do privedennya jogo ukriplen u nalezhnij stan Same tomu podalshi vitrati na cyu fortecyu vin vvazhav zajvimi Z poglyadami fahivciv ne pogodivsya majbutnij car Mikola I yakij 1818 r zajnyav posadu general inspektora z inzhenernih pitan ta doruchiv kilkom vijskovim inzheneram sklasti propoziciyi shodo pidsilennya kiyivskih ukriplen Do proyektuvannya bulo zalucheno kolishnogo vchitelya z fortifikaciyi Mikoli I general majora Zhianotti ta general majora Ferstera Za chasiv Oleksandra I proyekt zalishilisya na paperi yak taki sho potrebuvali velikih koshtiv ta robochoyi sili Zokrema Zhianotti proponuvav povnu perebudovu Pecherskoyi forteci ta budivnictvo na yiyi misci velicheznih murovanih dvopoverhovih kazarm sho na dumku eksperta proyektu polkovnika Rozenmarka moglo prizvesti do vtrati pam yatnika Petra Velikogo ta znishennya bagatoh kazennih budivel Mikilskogo monastirya dvoh cerkov i oriyentovno 1157 budinkiv mishan Povstannya dekabristiv pid chas prisyagi Mikoli I 14 grudnya 1825 r u Peterburzi ta Chernigivskogo polku v Ukrayini posilennya selyanskogo ta polskogo vizvolnogo ruhiv na Pravoberezhzhi perekonali carya v neobhidnosti stvorennya opornogo vijskovogo oseredku v Pivdenno Zahidnomu krayi Dlya cogo bulo obrano Kiyiv yakij za bazhannyam Mikoli I pochav odnochasno peretvoryuvatisya na tretyu stolicyu imperiyi shlyahom pereplanuvannya Starogo mista prokladannya novih vulic sporudzhennya velikih gromadskih budivel Togochasna dokorinna perebudova Kiyeva opisana M Lyeskovim u tvori Pecherski antiki Rozroblenij Karlom Ivanovichem Oppermanom proyekt Golovnoyi Kiyivskoyi forteci bulo visochajshe zatverdzheno 25 bereznya 1830 r Pid chas budivnictva sho zdijsnyuvalosya protyagom chverti stolittya Kiyivskoyu inzhenernoyu komandoyu pid postijnim naglyadom carya proyekt zminyuvavsya j utochnyuvavsya Do proyektuvannya okremih sporud zaluchalisya rizni peterburzki arhitektori Fortecya priznachalasya dlya rozkvartiruvannya Pershoyi armiyi sho 1831 r bula perevedena z Mogilova do Kiyeva Do yiyi skladu uvijshla peretvorena na citadel Stara Kiyevo Pecherska fortecya i teper yiyi front z boku Dnipra bulo zamkneno oboronnoyu stinoyu navkolo Nizhnoyi lavri Osoblivistyu chi ne najbilshogo na toj chas vijskovo oboronnogo kompleksu carskoyi Rosiyi bulo spoluchennya zemlyanih fortifikacijnih sporud t zv verkiv citadeli Vasilkivskogo i Gospitalnogo ukriplen iz ceglyanimi oboronnimi kazarmami j vezhami rozmishenimi vzdovzh krayu Pecherskoyi visochini sho zabezpechuvali zahist garnizonu zgidno z providnimi ideyami rosijskoyi fortifikacijnoyi shkoli 1 yi pol 19 st Pislyavoyenna sluzhba RedaguvatiPislya zakinchennya vijni zajmavsya oblashtuvannyam Inzhenernogo departamentu formuvannyam sapernih i pionernih vijsk i upravlyav budivelnoyu chastinoyu po vsih fortecyah Rosiyi Z 1818 Karl Opperman stav diyalnim pomichnikom velikogo knyazya Mikoli Pavlovicha z upravlinnya inzhenernoyu chastinoyu Z 20 sichnya 1818 general inspektor z inzhenernoyi chastini brav znachnu uchast u zasnuvanni golovnogo inzhenernogo uchilisha Pri Mikoli I buv chlenom komitetu dlya organizaciyi budivelnoyi chastini ta golovoyu komitetu dlya polipshennya vihovnoyi chastini v kadetskih korpusah zaviduvav takozh morskim budivelnim departamentom i artilerijskim uchilishem 12 grudnya 1823 provedenij v inzhener generali U 1826 roci bula stvorena komisiya golovoyu yakoyi buv general inzhener Karl Opperman yaka rozroblyala statuti navchalnih zakladiv i zajmalas vidkrittyam vijskovih korpusiv v desyati mistah U cej spisok uvijshla i Poltava za klopotannyam todishnogo malorosijskogo general gubernatora Mikoli Grigorovicha Ryepnina 20 grudnya 1826 stav pochesnim chlenom Rosijskoyi Akademiyi nauk buv pochesnim chlenom Rosijskogo Mineralogichnogo suspilstva Z 1827 chlen Derzhavnoyi radi 1 lipnya 1829 otrimav grafskij titul U tomu zh roci rozrobiv proyekt perebudovi Berestejskoyi forteci budivnictvo yakoyi zakinchilosya v 1842 roci Oborona ciyeyi forteci v chervni lipni 1941 roku stala prikladom horobrosti v istoriyi voyen lyudstva Dlya rujnuvannya forteci nimeckim vijskam dovelosya zastosovuvati 1800 kg bombi 24 serpnya 1941 fortecyu vidvidali Gitler i Mussolini Buvshi nastavnikom cesarevicha Mikoli Pavlovicha v inzhenernij i vijskovij naukah zberig z Mikoloyu I prekrasni vidnosini sho odnak ne zavadilo imperatoru styagnuti shtraf z K I Oppermana za podanij na zatverdzhennya proyekt kazarmi v Bobrujskij forteci sho obrushilasya nezabarom pislya budivli Sam imperator yak kerivnik proyektu takozh oshtrafuvav sebe na 580 rubliv 60 kopijok U 1850 roci imperator prisvoyiv im ya Oppermana novij oboronnij vezhi na richci Bobrujci U 1830 r jomu bulo dorucheno sklasti proyekt rekonstrukciyi Sveaborgskoyi forteci ta vin zahvoriv po dorozi na holeru i pomer Pohovanij u Peterburzi na Viborzkomu holernomu kladovishi roztashovanomu na Kulikovomu poli 6 chervnya 1833 r za planami Karla Ivanovicha Oppermana bulo rozpochato budivnictvo Berestejskoyi forteci Buv odruzhenij z Karolinoyu fon Kelhen traven 1841 r dochkoyu hirurga Ivana Zaharovicha fon Kelhena 1723 1810 3 Jogo starshij sin Oleksandr Karlovich Opperman takozh buv generalom rosijskoyi armiyi ta z vidznakoyu voyuvav na Kavkazi molodshij sin Leontij Karlovich Opperman z vidznakoyu brav uchast u Krimskij vijni Iustin Karlovich Opperman buv profesorom Gettingenskogo universitetu Primitki Redaguvati Gosudarstvennyj Ermitazh Zapadnoevropejskaya zhivopis S 254 kat 7847 Laskovskij D Materialy dlya istorii inzhenernogo iskusstva v Rossii ch IV 1869 rukopis VIA g Moskva Armin von Foelkersam Nachrichten uber die Familie v Kielchen In Jahrbuch fur Genealogie Heraldik und Sphragistik Mitau 1903 S 162 Posilannya RedaguvatiKiyivska fortecya Kiyivska fortecya Veb enciklopediya Kiyeva Danilov I Fortifikaciya Kam yancya Podilskogo za planom K Oppermana 1794 r Vid kadetskogo korpusu do artuchilisha nedostupne posilannya z lipnya 2019 Opperman Karl Ivanovich Bolgov V A Rodstvennye svyazi Oppermanov i Nikolai Enciklopedicheskij slovar v 86 t 82 t i 4 dop SPb F A Brokgauz I A Efron 1890 1907 Slovar russkih generalov uchastnikov boevyh dejstvij protiv armii Napoleona S 499 Russkij generalitet Voennaya galereya Zimnego dvorca Statya iz knigi Zalesskogo Napoleonovskie vojny Formulyarnyj spisok za 1827 god Both Destroyer and Creator Name History and Origin for Oppermann Opperman Enciklopedicheskij slovar Brokgauza i Efrona v 86 t 82 t i 4 dop t SPb 1890 1907 ros doref Dinaburgskaya krepost nbsp link 1 U Rodovodi ye genealogichne derevo ciyeyi lyudini Opperman Karl Ivanovich Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Opperman Karl Ivanovich amp oldid 38201241