Володимир Тадейович Олексієнко (13 серпня 1918, с. Ставище, нині — Житомирська область, Попільнянський район — 19 вересня 1995, м. Київ) — український актор. Заслужений артист УРСР (1976). Нагороджений медалями.
| Володимир Олексієнко | |
|---|---|
| Ім'я при народженні | Володимир Тадейович Олексієнко |
| Народився | 13 серпня 1918 Ставище |
| Помер | 19 вересня 1995 (77 років) Київ |
| Поховання | Байкове кладовище |
| Національність | українець |
| Громадянство | СРСР Україна |
| Діяльність | актор |
| Роки діяльності | 1948—1995 |
| IMDb | nm0017939 |
| Нагороди та премії | |
| |
Життєпис Редагувати
Народився 13 серпня 1918 року. Учасник радянсько-фінської та німецько-радянської війн.
Закінчив театральну студію Київського українського драматичного театру ім. І. Франка (1948).
Виступав на сцені Житомирського обласного музично-драматичного театру, Київського театру юного глядача. З 1968 року був актором Київської кіностудії ім. О. П. Довженка.
В кіно працював з 1957 року. Зіграв близько ста ролей, переважно другого плану та епізодичних.
Був членом Спілки кінематографістів України.
Помер 19 вересня 1995 року у Києві. Похований на Байковому кладовищі.
Нагороди Редагувати
Фільмографія Редагувати
- «Повість про Пташкіна» (1964, пожежник),
- «Великі клопоти через маленького хлопчика» (1967, старшина міліції),
- «Білі хмари» (1968, Луценко),
- «Повість про чекіста» (1969, Остапчук),
- «Шлях до серця» (1970, хворий),
- «Назвіть ураган „Марією“» (1970, Яремчук),
- «На зорі туманної юності» (1970, машиніст),
- «Тронка» (1971, Горпищенко),
- «Всього три тижні» (1971, Артеменко),
- «Осяяння» (Шептун),
- «Золоті литаври» (голова колгоспу),
- «Лаври» (майстер),
- «За твою долю» (дід Нечипір),
- «Пропала грамота» (1972, дід),
- «Віра, Надія, Любов» (1972, похилий працівник),
- «Повість про жінку» (1973, Крайниченко),
- «Ні пуху, ні пера» (1973, Олексій Іванович),
- «До останньої хвилини» (1973, Политуха),
- «Важкі поверхи» (1974, Соков),
- «Гуси-лебеді летять» (1974, дід Дем'ян),
- «Як гартувалась сталь» (1975, куркуль),
- «Дума про Ковпака» (1973—1976, Паливода),
- «Канал» (1975, Македон Здибай),
- «Тривожний місяць вересень» (1976, Глумський),
- «Час — московський» (1976, бухгалтер),
- «Солдатки» (1977, дід Карпо),
- «Шлях до Софії» (1978, російський солдат),
- «Наталка Полтавка» (1978, відставний солдат),
- «Багряні береги» (1979),
- «Два дні на початку грудня» (1981),
- «Острів співучих пісків» (1981, Гомоляка)
- «В бій ідуть самі „старі“» (1973, солдат),
- «Там вдалині, за рікою» (1975),
- «Спогад»,
- «Шлях до причалу»,
- «Підпільний обком діє» (1978),
- «Етюди про Врубеля» (1989),
- «Гори димлять» (1989),
- «Нині прослався син людський»,
- «Посилка для Маргарет Тетчер» (1990),
- «Козаки йдуть» (1991),
- «Щастя Никифора Бубнова»,
- «Ізгой»/«Пам'ятай» (1990, дід),
- «Із житія Остапа Вишні» (1991),
- «Людське щастя» (1992),
- «Сад Гетсиманський» (1993) та ін.
Література Редагувати
- Спілка кінематографістів України: довідкове видання / редкол.: Т. В. Левчук (відп. ред.) та ін.; вступ. ст.: Н. М. Капельгородської, А. І. Щербака; авт.-упоряд.: Н. М. Капельгородська, Є. С. Глущенко, Є. Н. Махтіна. — Київ : Мистецтво, 1985. — С. 114—115.
- Кино: Энциклопедический словарь / Ред. С. И. Юткевич. — М.: Советская энциклопедия, 1987. — С. 305.(рос.)
Посилання Редагувати
- Олексієнко Володимир на сайті IMDb (англ.)
- Биографии. Владимир Алексеенко (Володимир Олексієнко) (рос.)