Вальтер Ойкен (нім. Walter Eucken; 17 січня 1891, Єна — 20 березня 1950, Лондон) — німецький економіст, представник Фрайбурзької школи неолібералізму. Видавець щорічника ORDO.
| Вальтер Ойкен | |
|---|---|
| нім. Walter Eucken | |
| Народився | 17 січня 1891 Єна, Апольда[d], Герцогство Саксен-Веймар-Ейзенахське, Німецька імперія |
| Помер | 20 березня 1950[…] (59 років) Лондон, Велика Британія |
| Поховання | Günterstal Cementeryd |
| Країна | Німеччина |
| Діяльність | економіст, боєць опору |
| Галузь | економіка |
| Alma mater | Кільський університет, Боннський університет і Єнський університет |
| Науковий керівник | Гайнріх Дітцельd і Германн Шумахерd |
| Відомі учні | Йозеф Геффнер і Фрідріх Лутц |
| Знання мов | німецька |
| Заклад | Тюбінгенський університет |
| Учасник | Перша світова війна |
| Членство | Corps Saxonia Kield |
| Батько | Рудольф Крістоф Ойкен |
|
| Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. (квітень 2015) |
| Цю статтю треба вікіфікувати для відповідності стандартам якості Вікіпедії. (серпень 2018) |
Біографія Редагувати
Вальтер Ойкен народився 17 січня 1891 в Єні в сім'ї філософа Рудольфа Ойкена. Вивчав політекономію, історію та філософію в університетах Кіля, Бонна і Єни. У 1913 році отримав вчений ступінь кандидата наук за роботу «Die Verbandsbildung in der Seeschiffahrt» («Освіта об'єднань в морському судноплавстві»).
Під час Першої світової війни В.Ойкен з 1914 р. і до кінця 1918 перебував на фронті. У 1921 р. за дослідження «Die Stickstoff-Frage» в Берлінському університеті йому присуджено ступінь доктора наук. Ця робота переконала його в тому, що методи так званої «історичної школи політичної економії» недостатньо ефективні при розгляді проблем, які дійсність ставить перед дослідником. Відтепер його долею став пошук нових шляхів.
У період піку інфляції він пише «Kritische Betrachtungen zum deutschen Geldproblem» («Критичні нотатки з проблеми грошей в Німеччині») (1923). У 1934 р. в світ виходить робота «Kapitaltheoretische Untersuchungen» («Теоретичні дослідження капіталу»). Друге видання цієї книги вийшло в 1954 р. Робота є важливою вступною статтею «Was leistet die national6konomische Theorie?» («Що дає політекономічна теорія?»).
У 1920 р. В. Ойкен одружився з Едіт Ердзік, яка народилася і провела дитинство в Смоленську, і згодом стала письменницею. У них було троє дітей.
У 1925 р. він приймає запрошення і стає професором університету в Тюбінгені, а з 1927 р. — професором університету у Фрайбурзі.
У 1939 р. В. Ойкен опублікував фундаментальну монографію «Основи національної економії» (шосте видання — 1950 р.). Позиція неприйняття націонал-соціалізму постійно піддає його небезпеці. І все ж йому вдається уникнути арешту. Друга велика праця вченого — «Основні принципи економічної політики» (1954, посмертно). Обидві книги перекладені і опубліковані російською мовою (відповідно в 1995 і 1996 рр.). У посмертному виданні праць, у тому числі російських перекладів, брали участь дочка — Едіт Ойкен-Освальт і онук — Вальтер Освальт.
Близько духовні зв'язки Ойкен мав з Ф. Хайєком та І. Шумпетером — видатними економістами, філософами К. Поппером та Е. Гуссерлем, а також з низкою представників природничих наук.
У теорії господарського порядку В. Ойкена вдало поєднуються методологічні підходи історичної школи і класичної політичної економії: обґрунтовано положення, згідно з яким господарський процес відбувається постійно всередині певних форм порядку. Учений також сформулював основні принципи функціонування моделі ринкової економіки, особливо виділивши серед них пріоритет приватної власності, конкуренції без монополій, свободу ціноутворення і стабільність грошового обігу, економічну самостійність і відповідальність підприємців, антимонопольну роль держави.
«Gundsatze der Wirtschaftspolitik» («Основні принципи економічної політики») є другою основною працею вченого, який був виданий Едітою Ойкен і К. Паулем Хензель вже після смерті автора. Крім численних статей у наукових журналах В. Ойкен написав невелику книгу «Nationalokonomie wozu?» («Для чого потрібна політекономія?) (1938) і разом з Францем Бьомом видавав щорічник» ОРДО "(1948), який, як і заснована ним з Бьомом і Гроссман-Дёртом «Фрайбурзького школа», був покликаний служити цілям створення вільного і гідного людини економічного й суспільного порядку.
Перебуваючи в поїздці з циклом лекцій, Вальтер Ойкен помер 20 березня 1950 р. в Лондоні.
Роботи Ойкена знаменують повернення до неокласика в рамках німецької економічної науки після домінування історичної школи. Однак він підкреслював необхідність для теоретиків пояснити реальність і відкидав побудову моделей, якщо це була тільки інтелектуальна гра. Видатний аналітичний внесок Ойкена включає пояснення інфляції в Німеччині і знецінення валюти на основі кількісної теорії грошей (1923 р), теорії капіталу, заснованої на ідеях Бема-Баверка і Вікселя (1934 р.) і, особливо, на його теорії економічних систем (1940) та економічної політики (1925).
Примітки Редагувати
- ↑ Енциклопедія Брокгауз / Hrsg.: Bibliographisches Institut & F. A. Brockhaus, Wissen Media Verlag
- ↑ Brozović D., Ladan T. Hrvatska enciklopedija — LZMK, 1999. — 9272 с. — ISBN 978-953-6036-31-8
- Munzinger Personen
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
| Ця стаття не містить посилань на джерела. (серпень 2017) |