Нікола Матьє(фр. Nicolas Mathieu; 2 червня 1978, Епіналь, Франція) — французький письменник. Лауреат Гонкурівської премії 2018 року за роман «Діти їхні» (фр. Leurs enfants après eux).
| Нікола Матьє | |
|---|---|
| Nicolas Mathieu | |
| Нікола Матьє у 2018 році | |
| Ім'я при народженні | Нікола Матьє |
| Народився | 2 червня 1978 (45 років) Епіналь |
| Громадянство | Франція |
| Національність | француз |
| Діяльність | письменник |
| Сфера роботи | проза, творче і професіональне письмоd, кінознавство[d] і журналістика |
| Мова творів | французька |
| Роки активності | 2000 — наш час |
| Жанр | детективний роман |
| Magnum opus | роман «Війна тварин» (2014), роман «Діти їхні» (2018) |
| Нагороди | Гонкурівська премія (2018) |
| | |
| Нікола Матьє у Вікісховищі |
Біографія ред.
Народився Нікола Матьє 2 червня 1978 року у французькому місті Епіналь.
Перший роман письменника про таємницю та злочин вийшов у 2014 році під назвою «Війна тварин» (фр. Aux animaux la guerre). Він був адаптований до 6-серійного телевізійного серіалу кінокомпанією France 3.
У його другому романі «Діти їхні» (фр. Leurs enfants après eux) 2018 року розповідається про невеличке провінційне містечко на сході Франції, що в краю шахтарів і металургів, переживає свої «лихі дев'яності», ознаменовані відходом індустріальної епохи. Це місто спрацьованих батьків та їхніх дітей, які намагаються урвати собі місце в новому житті. Занедбані фабричні стіни, спальні райони, прокурені кафешки, вечірки, багато алкоголю, наркотиків та сексу — ось атмосфера, в якій дорослішають герої цього роману. Кожна сторінка — гімн вічним літнім канікулам. Спека, мотоцикли, гаряче шосе, і ти такий молодий і безсмертний. Чотирнадцятилітній Антоні, як ніхто інший, гостро проживає свою причетність до цього місця — як і потребу вирвати коріння та поїхати з рідного міста.
Переклади українською ред.
Роман Матьє «Діти їхні» був опублікований українською у 2020 році у Видавництві Старого Лева. Переклала Ірина Славінська.
Творчість ред.
Нагороди та премії ред.
- 2014 — Премія Еркмана-Шатріана (фр. Prix Erckmann-Chatrian) за роман «Війна тварин» (фр. Aux animaux la guerre)
- 2015 — Премія Еркмана-Шатріана (фр. Prix Erckmann-Chatrian) за роман «Війна тварин» (фр. Aux animaux la guerre)
- 2015 — Нагорода Festival du goéland masqué за роман «Війна тварин» (фр. Aux animaux la guerre)
- 2018 — Гонкурівська премія за роман «Діти їхні» (фр. Leurs enfants après eux)
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Czech National Authority Database
- . The New York Times. 7 листопада 2018. Архів оригіналу за 13 травня 2019. Процитовано 15 вересня 2019.
- Éric Liblot, «Nicolas Mathieu sur la ligne noire des Vosges» [ 2 серпня 2019 у Wayback Machine.], L'Express
- . starylev.com.ua. Архів оригіналу за 10 червня 2020. Процитовано 10 червня 2020.
- . Архів оригіналу за 22 квітня 2016. Процитовано 15 вересня 2019.
- . Архів оригіналу за 21 лютого 2015. Процитовано 15 вересня 2019.
Посилання ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Нікола Матьє |
- Nicolas Mathieu et les gueules cassées de la France périphérique [ 8 листопада 2016 у Wayback Machine.] на Marianne
- Aux animaux la guerre, Nicolas Mathieu [ 7 листопада 2016 у Wayback Machine.] на La cause littéraire
- Nicolas Mathieu: Aux animaux la guerre [ 8 червня 2019 у Wayback Machine.] на Le Concierge masqué
- Prix Erckmann-Chatrian 2014 à Nicolas Mathieu [ 22 квітня 2016 у Wayback Machine.] на Lorraine 3
- Ніколя Матьє: Дорослішання — це пригода, сповнена послідовних розчарувань // Читомо [ 11 березня 2022 у Wayback Machine.]