Ірина Славінська

Іри́на Славі́нська (нар. 8 жовтня 1987, Київ) — українська журналістка, ведуча, перекладачка, літературознавиця, громадська діячка та феміністка. Продюсерка радіо «Культура» у складі Національної суспільної телерадіокомпанії України. Член Українського ПЕН. ^{[джерело?]}

Ірина Славінська
Ірина Славінська, 2015
Ім'я при народженні	Ірина Іванівна Корнієнко
Народилася	8 жовтня 1987(1987-10-08) (36 років) Київ
Громадянство	Україна
Діяльність	літературний оглядач, журналіст, перекладач^[джерело?]
Галузь	літературознавство, журналістика, тележурналістика^d, Радіожурналістика і захист прав людини^d
Alma mater	КНЛУ
Знання мов	українська
Висловлювання у Вікіцитатах

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Славінський (прізвище).

Координаторка проєкту з гендерних питань та експертка відкритої бази «Спитай жінку» Кампанії проти сексизму у політиці та ЗМІ «Повага».^{[джерело?]}

Життєпис

Цікавиться Францією.

Освіта

Журналістика

З 2018 року — журналістка Українського радіо, що входить до складу Національної суспільної телерадіокомпанії України. Очолює Третій канал Українського радіо — радіо «Культура».

Перекладацька та літературна діяльність

У травні 2014 року опублікувала книгу «Історії талановитих людей» про 11 українських сучасників та сучасниць, які надихають авторку.

Весною 2015 року випустила другі «Історії талановитих людей» також про 11 відомих українців та українок.

Ірина Славінська — авторка французького перекладу проєкту «Богдан-Ігор Антонич: Назавжди» (гурт «Тельнюк: Сестри»).^{[джерело?]}

Переклала з французької книгу Робера Мюшамбле «Оргазм і Захід: історія задоволення від 16 століття до наших днів» («Темпора», 2011), а також книгу «Допінґ духу» Сьорана («Грані-Т», 2011).

У 2015 році вийшов переклад Умберто Еко і Жан-Клода Карр'єра «Не сподівайтеся позбутися книжок» («Видавництво Старого Лева»), за який Славінська отримала премію «Сковорода».^{[джерело?]}

2019 року у «Видавництві Старого Лева» вийшла дебютна книжка «Мої запасні життя». Збірка есеїв увійшла до довгого списку «Премії Шевельова-2019».

Правозахисна діяльність

Нагороди

У 2019 році стала лауреаткою Премії ім. Олександра Кривенка «За поступ у журналістиці»

Див. також

• Кампанія проти сексизму в політиці та ЗМІ «Повага»

Примітки

1. Czech National Authority Database
   d:Track:Q13550863
2. Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою pravda не вказано текст
3. . stv.detector.media. Архів оригіналу за 15 серпня 2018. Процитовано 15 серпня 2018. 
4. Три розповіді з неопублікованої книжки «Історії талановитих людей» Ірини Славінської [ 20 травня 2014 у Wayback Machine.] // Українська правда. Життя, 17.05.2014.
5. . Архів оригіналу за 22 квітня 2018. Процитовано 13 січня 2016. 
6. Архів оригіналу за 25 березня 2016. Процитовано 13 січня 2016. 
7. . Архів оригіналу за 27 березня 2016. Процитовано 13 січня 2016. 
8. . ЛітАкцент. Архів оригіналу за 2 лютого 2020. Процитовано 23 квітня 2020. 
9. . Архів оригіналу за 31 травня 2019. Процитовано 10 січня 2020. 

Посилання

• Ірина Славінська [ 21 травня 2014 у Wayback Machine.] в Facebook
• slavinska — блог у LiveJournal, який веде Ірина Славінська.
• Канал Ірини Славінської [ 19 листопада 2016 у Wayback Machine.] на сайті YouTube