Ніколас Мейолл

Ніколас Ульріх Мейолл (англ. Nicholas Ulrich Mayall; 9 травня 1906 — 5 січня 1993) — американський астроном, член Національної АН США (1949).

Ніколас Ульріх Мейолл
Nicholas Ulrich Mayall
Народився	9 травня 1906(1906-05-09) Молін, Рок-Айленд, Іллінойс, США
Помер	5 січня 1993(1993-01-05) (86 років) Тусон, Аризона, США ·цукровий діабет
Країна	США
Діяльність	астроном
Alma mater	Каліфорнійський університет в Берклі
Галузь	астрономія
Заклад	обсерваторії Маунт-Вілсон, Лікська, Кітт-Пік
Членство	Американська академія мистецтв і наук Національна академія наук США
Ніколас Мейолл у Вікісховищі

Біографія та наукові здобутки

Народився в Молайні (Іллінойс). У 1928 році закінчив Каліфорнійський університет у Берклі. Потім працював у тому ж університеті та в обсерваторії Маунт-Вілсон. Упродовж 1933—1942 і 1945—1960 років працював у Лікській обсерваторії, в 1960—1971 роках — перший директор Національної обсерваторії Кітт-Пік (штат Аризона).

Основні наукові роботи присвячені вивченню туманностей і галактик. У 1937 році виконав ґрунтовне дослідження спектру Крабоподібної туманності, спільно з Я. Г. Оортом в 1942 році остаточно показав, що вона є залишком Наднової 1054. Досліджував видимий розподіл галактик, вивів їхню функцію світності; виміряв променеві швидкості багатьох слабких галактик. Отримав інтегральні спектри великої кількості галактик і спільно з В. В. Морганом розробив класифікацію галактик, що заснована на їхніх інтегральних спектрах і враховує зв'язок між зоряним складом галактики і її формою; досліджував відмінності в зоряному складі ядер і спіральних рукавів галактик. Побудував діаграму Герцшпрунга — Рассела для ядра галактики галактики Андромеди.

За великі заслуги Мейолла у створенні обсерваторії Кітт-Пік його ім'ям названо 4-метровий рефлектор цієї обсерваторії.

Член низки академій наук і наукових товариств.

Див. також

• 2131 Мейолл — астероїд, названий на честь науковця.

Джерела

• Колчинский И. Г., Корсунь А. А., Родригес М. Р. (1977). Мейол Николас Ульрих. Астрономы. Биографический справочник (на сайте Астронет). отв. редактор Богородский А. Ф. (вид. 2-ге, 416 с.). Киев: Наукова думка. (рос.)