Ностромо роман Ностромо Приморське сказання англ Nostromo A Tale of the Seaboard роман 1904 Джозефа Конрада в якому опис

«Ностромо: Приморське сказання» (англ. «Nostromo: A Tale of the Seaboard») — роман (1904) Джозефа Конрада, в якому описано невигадані події, але у вигаданій країні Південної Америки під назвою Костаґуана. Це історія про тиранію під різними личинами і про боротьбу проти неї, про хаос війни, що підносить одних і руйнує інших, про ціну багатства і знецінення людини, про віру і життя без неї, про любов і смерть у країні, в якій нічого не міняється. У «Ностромо» (1904), цьому визнаному шедеврі англомовної літератури та найкращому зі своїх романів, Конрад сягає вершин у художньому дослідженні життя суспільства і таємниць людської душі. 1998 року твір був включений до списку 100 найкращих англомовних романів ХХ століття^[en], а американський письменник Скотт Фіцджеральд якось зазначив, що він сам волів би краще «написав Ностромо, аніж будь-який інший із романів».

«Ностромо: Приморське сказання»

Автор	Джозеф Конрад
Назва мовою оригіналу	Nostromo: A Tale of the Seaboard
Мова	англійська
Жанр	роман
Видавництво	Видавництво "Астролябія"
Видано	2019
Перекладач(і)	Олена О'Лір
Тип носія	704
ISBN	978-617-664-183-4

Українською мовою роман «Ностромо: Приморське сказання [ 8 листопада 2019 у Wayback Machine.]» у 2019 видало Видавництво «Астролябія» у перекладі Олени О'Лір у рамках проекту Класична та сучасна європейська література в Україні за фінансової підтримки програми «Креативна Європа» Європейської Комісії.

Персонажі ред.

Ностромо (Джованні Баттіста, Джан’ Баттіста, Баттістіно), італієць, «привабливий молодик, вабив чоловіків, жінок і дітей саме отим глибоким душевним спокоєм, який, мов погідні сутінки, робив ще спокусливішою його багатонадійну енергійну поставу та рішучу поведінку».
Чарлз Ґулд (дон Карлос, Король Сулако) — англієць, костаґуанець у третьому поколінні, власник срібної копальні, яку успадкував від батька.
Донья Емілія Ґулд — дружина Чарлза Ґулда.
Доктор Моніґем — лікар.
Мартін Деку — костаґуанець, що провів значну частину життя у Парижі і вважає себе радше європейцем; приїхавши на батьківщину, стає журналістом; закоханий в Антонію Авельянос.
Дон Хосе Авельянос — «державний муж, поет, чоловік культурний, який представляв свою країну при кількох європейських дворах (і перетерпів невимовні приниження у статусі політв'язня за часів тирана Ґусмана Бенто)».
Антонія Авельянос — високоосвічена донька дона Хосе Авельяноса, яка з безмежною самопосвятою турбувалася про батька і державні справи.
Джорджо Віола (Ґарібальдіно) — італієць, «ідеаліст давніх гуманістичних революцій».
Тереза Віола — дружина Джорджо Віоли.
Лінда Віола — старша донька Джорджо і Лінди Віоли.
Джізелла Віола — молодша донька Джорджо і Лінди Віоли.
Капітан Мітчел
Президент дон Вінсенте Ріб'єра
Ґусман Бенто
Генерал Монтеро
Педро Монтеро
Сеньйоре Гірш
Полковник Сотільйо
Голройд
Ернандес
Отець Роман
Отець Корбелан
Генерал Барріос
Дон Пепе

Див. також ред.

Ностромо (Чужий)

Примітки ред.

. creativeeurope.in.ua (укр.). Архів оригіналу за 24 березня 2019. Процитовано 3 лютого 2020.

Посилання ред.

Ностромо: Приморське сказання (електронна версія)
Гарячі грудневі новинки для читання незвично теплими вихідними [ 25 вересня 2020 у Wayback Machine.]
Погляд Джозефа Конрада: не лише у пітьму людської душі, а й на джерела сепаратизму [ 3 лютого 2020 у Wayback Machine.]
Буктрейлер до українського видання

[1] . creativeeurope.in.ua (укр.). Архів оригіналу за 24 березня 2019. Процитовано 3 лютого 2020.