Новозаславський замок — архітектурний комплекс другої половини 16 — початку 18 століть, розташований в осерді Нового Заслава, на мисі при впадінні річки Понори до річки Горині. Зразок резиденційної архітектури князів Заславських.
| Новозаславський замок | |
|---|---|
| | |
| Північний фасад Новозаславського замку | |
| 50°07′00″ пн. ш. 26°49′13″ сх. д. / 50.11667° пн. ш. 26.820417° сх. д. | |
| Статус | невідомий |
| Країна | Україна |
| Розташування | Ізяслав |
| Тип будівлі | замок |
| Засновник | Януш та Михайло Заславські |
| Будівництво | 16 століття — 18 століття |
| Відомі мешканці | Олександр Янушович Заславський, Владислав Домінік Заславський-Острозький, Павло Карл Санґушко, Барбара Санґушкова, Паоло Фонтана |
| Стан | у руїні |
| Новозаславський замок (Україна) | |
| Новозаславський замок у Вікісховищі |
Історія і архітектура Редагувати
Виник у зв'язку з закладенням князями Янушем та Михайлом Заславськими міста Нового Заслава, що вперше згадується 1579 року:
Наступна згадка про Новий Заслав датується 1581 роком. А вже 1583 родове місто Заславських було офіційно «клоновано».
йдеться у привілеї, яким Новому Заславу надавалося маґдебурзьке право, щотижневий торг та право мати корчми.
Найстаріший опис Новозаславського замку з 1637 року, як і наступні 1645 і 1700 років свідчать про неоднорідність його забудови в різні періоди історії.
В 1637 році замок складався з мурованої в'їзної брами, палацу на одинадцять покоїв і шести кімнат з вікнами, оправленими в олово з венеційськими шибами. У палаці була також каплиця з захристям, дзвоном і садком, по колу обмурованим, скабничка, пивниці і кухонні приміщення. Довкола палацу розташовувалася бастіонна система земляних валів і веж, цойґгавзи, допоміжні приміщення. «Від поля» замок був захищений муром.
У Новозаславському замку 6 липня 1627 року, в покоях князя Олександра Заславського, у присутності Митрополита Київського Йосифа Веляміна Рутського, православний архієпископ Мелетій Смотрицький оголосив про своє таємне навернення до унії.
Інвентар з 1645 року подає допіру опис великого дерев'яного будинку, що розташовувався в Новозаславському замку і передавався на три роки в оренду якомусь Ґлоговському.
Наступний інвентар з 1700 подає вже більш розлогий опис замкового ансамблю, що зазнав суттєвих ушкоджень під час козацької ребелії під проводом гетьмана Богдана Хмельницького.
В'їзд до палацу був від міста через міст брукований, велику муровану вежу-браму, що вже не мала накриття, через «ворота двоїсті на гаках і завісах залізних у мурі з запертям дерев'яним від замку з склепінням мурованим». На замку стояли два палаци, поєднані між собою. Другий мав колись «покої, кабінети, залі, альтани, ґанки на горі і здолу». Центральну частину палацу займала кругла вежа-стовп «покій особливий князівський», над дверима якої містилася іскрипція з датою 1610 і латинським висловлюванням «прийшов, побачив, змовчав» (лат. veni, vidi, exi tace). Крім того, на замковому подвір'ї знаходився мурований костьолик в занедбаному стані.
З трьох сторін замок був оточений оборонною системою земляних валів, частково обмурованих, мав дві муровані вежі зі стрільницями і бастіон. З четвертої сторони був захищений лише дерев'яним частоколом. З арсеналу в замку лишалося три гармати, дві з яких, судячи з опису, вже не були дієздатними.
Власники на той час у замку не мешкали. Приміщення замка, як і подвір'я, що були
наказувалося самовільним господарям очистити, а замковій зверхності докласти зусиль, щоб це сталося напевно.
В 1720-30 роках здійснено реконструкцію замка, власником якого на той час був Павло Карл Санґушко. Керував роботами заславський губернатор Анджей Ґоський і варшавський майстер Войцех Стшалковський, а виконували ремісники з Любартова і Варшави. Остаточно роботи завершено в 1745 році. Під час реконструкції відновлено покій і окремий кабінет княжни, покій князівни, канцелярію і кабінет князя, велику репрезентаційну залу і малу скарбничку. Відремонтовано палацову каплицю. Вівтар для каплиці з різьбленням Христа виконав Ґжеґож Ждановський. Інтер'єр прикрашено картинами на релігійну тематику, невеличкими образками, вотивами, молитовними текстами і культовими предметами. Залі обставлено оздобленими різьбленими гербами меблями, розмаїтими столами, столиками, кріслами оббитими червоною шкірою, шафами і великою кількістю порцеляни і золотарських виробів. Канцелярію прикрашено кармазиновим адамашком, шістьмома білими світильниками і двома великими дзеркалами. Залу репрезентаційну прикрашено мальованим оббиттям, крісла у ній обтягнуті шкірою в червоні і золоті кольори..
На початку 1730-х років до заславської придворної капели належав видатний німецький композитор доби пізнього бароко Крістоф Шафрат.
В грудні 1746 року в Новозаславському замку перебував польський король Авґуст III Фрідріх.
У 1750-х на новозаславському дворі Санґушків неодноразово перебував Павло Ґіжицький, відомий волинський архітектор.
Новозаславський замок став частиною нового архітектурного комплексу після побудови у 1754–1770 роках палацу князів Санґушків.
Галерея Редагувати
Див. також Редагувати
Зауваги Редагувати
- Згадували ще в 18 столітті. Цит. за: Skrabski Jόzef. Paolo Fontana. Nadworny architekt Sanguszkόw. — Tarnόw, 2007. — S. 83. — ISBN 978-83-85988-77-9. (пол.)
- Вірогідно збудована після повернення князя Олександра Янушовича Заславського з освітньої мандрівки (1605 рік). Див. цікаву формулу змалювання цього (?) покою в листі князя Олександра Заславського, де він просить якогось Валентина Мочиґембу збудувати йому кам'яничку 0,5×4 м, де остання з кімнат являла б собою круглу башту, обгороджену мерлонами, щоб звідти не вилітали «закуті» там «душки». Див.: Наталя Яковенко. Жарти зі смертю (пародійна мініатюра князя Олександра Заславського на тлі його конфесійної ідентичності) Зчитано 29-11-2010. А також слушні зауваження Володимира Александровича: Александрович В. Мистецькі клопоти князя Олександра Заславського // Український археографічний щорічник. — Вип. 15. — Т. 18. — Київ, 2010. — C. 176–177.
- Зокрема гармата «Богдан» з 1581 року і гармата з гербом князя Януша Острозького з 1608 року.
- Відновлення замкової каплиці схвалив папа римський Бенедикт XIV.
Примітки Редагувати
- Заяць А. Урбанізаційний процес на Волині в XVI — першій половині XVII ст. — Львів, 2003. — С. 82—83.
- ↑ Володимир Александрович. Інвентарі замків у Старому й Новому Заславі з XVII століття [ 29 листопада 2014 у Wayback Machine.] Зчитано 29-11-2010.
- Наталя Яковенко. Жарти зі смертю. Жарти зі смертю (пародійна мініатюра князя Олександра Заславського на тлі його конфесійної ідентичності) [ 29 травня 2014 у Wayback Machine.] (Перевірено 6 серпня 2012)
- Володимир Александрович. Інвентарі замків у Старому й Новому Заславі з XVII століття [ 29 листопада 2014 у Wayback Machine.] Зчитано 30-11-2010.
- Гойський
- Jόzef Skrabski. Paolo Fontana. Nadworny architekt Sanguszkόw.— Tarnόw, 2007.— S. 83-84. ISBN 978-83-85988-77-9 (пол.)
- Józef Skrabski. Zasław jako ośrodek artystyczny w XVII i XVIII wieku. [ 26 квітня 2014 у Wayback Machine.] (пол.)
- Archiwum książąt Lubartowiczów-Sanguszków w Sławucie [ 7 червня 2011 у Wayback Machine.]. — Lwów, 1887. — T. 1. — S. 354. (пол.)
- Betlej Andrzej. Paweł Giżycki SJ architekt polski XVIII wieku. — Kraków, 2003. — S. 40. — ISBN 83-88385-16-X. (пол.)
Література Редагувати
- Александрович В. Мистецькі клопоти князя Олександра Заславського // Український археографічний щорічник. — Вип. 15. — Т. 18. — Київ, 2010.
Мережні ресурси Редагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Новозаславський замок |
- Замки України: Новозаславський замок. 2023
- Наталя Яковенко. Жарти зі смертю (пародійна мініатюра князя Олександра Заславського на тлі його конфесійної ідентичності)
- Володимир Александрович. Інвентарі замків у Старому й Новому Заславі з XVII століття [ 29 листопада 2014 у Wayback Machine.]
- Юзеф Скрабський. Заслав як мистецький осередок XVII—XVIII сторіч [ 20 листопада 2008 у Wayback Machine.] (пол.)
- Олексій Збруцький. Оборонна система палацового комплексу князів Санґушків у місті Заславі. Північно-західний бастіон [ 20 листопада 2008 у Wayback Machine.]