Нова Каледонія (фр. Grande Terre, дослівно Велика земля) — найбільший і головний острів архіпелагу Нова Каледонія, заморського володіння Франції, у південно-західній частині Тихого океану.
| Нова Каледонія, острів | |
|---|---|
| фр. Grande Terre | |
| гора Паньє на острові Нова Каледонія | |
| Карта на мапі Нової Каледонії та Вануату | |
| Острів Нова Каледонія на мапі Нової Каледонії та Вануату | |
| Географія | |
| 21°17′ пд. ш. 165°21′ сх. д. / 21.283° пд. ш. 165.350° сх. д.Координати: 21°17′ пд. ш. 165°21′ сх. д. / 21.283° пд. ш. 165.350° сх. д. | |
| Континент | Океанія |
| Місцерозташування | Тихий океан, Коралове море Океанія |
| Акваторія | Коралове море |
| Група островів | о-ви Нова Каледонія |
| Площа | 16 648 км² (53-тє місце) |
| Довжина | 400 км |
| Ширина | 50-70 км |
| Берегова лінія | 1248,8 км |
| Найвища точка | гора Паньє, 1628 м |
| Країна | |
| Франція | |
| Регіон | Нова Каледонія заморські володіння Франції |
| Район | Північна провінція, Південна провінція |
| Населення | ▲247,600 осіб (2014) |
| Нова Каледонія, острів Нова Каледонія, острів (Океанія) | |
| Нова Каледонія, острів Нова Каледонія, острів (Нова Каледонія) | |
| Нова Каледонія у Вікісховищі |
Історія Редагувати
Британський дослідник Джеймс Кук відкрив острів у 1774 році і назвав його «Нова Каледонія» (Каледонія — старовинна латинська назва частини північної Шотландії).
Після того як Франція захопила у 1853 році всі острови, які зараз утворюють Нову Каледонію і зробила їх своєю колонією в 1860 році, назва «Нова Каледонія» стала застосовуватися не тільки до самого острова, а й прилеглих до нього островів. Однак для простоти і тому, що це був найважливіший острів колонії, назва «Нова Каледонія» або навіть «Каледонія» використовується для позначення як острова, так і всієї колонії. Місцеві жителі називають острів «Ле Кайя» — скелі.
Географія Редагувати
Острів розташований у Кораловому морі в тропічній зоні Тихого океану, простягається з північного заходу на південний схід на 400 км, при ширині до 50-70 км. Має площу — 16 648 км² (53-тє місце у світі). Уздовж острова розташований покритий тропічними лісами Центральний хребет, з п'ятьма вершинами висотою понад 1500 метрів з найвищими вершинами: гора Паньє (1628 м) та Гумбольдт (1618 м), з крутими північно-східними схилами та більш пологими — південно-західними.
Найбільший населений пункт — місто Нумеа (100 237 осіб, 2015), столиця заморської території Франції Нова Каледонія.
Геологія Редагувати
Острів Нова Каледонія, як і вся Нова Каледонія — це уламок австралійської плити, який відокремився від суперконтиненту Гондвана в Крейдовому періоді (близько 70 мільйонів років тому), і формування якого було здійснено послідовним виникненням складчастости плити, останнє з яких відбулося в еоценовому та олігоценовому періодах (приблизно від 53 до 26 млн років тому), що пояснює різноманітність типів і віку покладів корисних копалин: як осадові, так і вулканічні утворення, що поширюються від Пермського (від 299 до 251 млн.років тому) до Третинного (між 65 і 1,5 млн років тому) періодів. Пізні третинні геологічні перетворення також дозволили на острові створити одну з найважливіших ультрамафічних або надосновних (перидотитових) гірських порід, що призвело до утворення найбагатіших покладів нікелю. Ці перидотити виникли шляхом обдукції мантії, яка вилилася на денну поверхню під час останніх вивержень вулканів. Крім того, існують базальтові субстрати від більш ранньої обдукції океанічного дна на західному узбережжі(по суті так зване покривало Поя). Нарешті, екстремальні умови температури та тиску, спричинені зіткненнями плит, що призвели до виникнення цих складок та виверження вулканів, перетворили деякі осадові та магматичні породи шляхом метаморфізму, головним чином, у північно-східній частині острова(Діахот і Пуебо), а також і на значній частині південного сходу (серпентинити, народжені від гідротермального метаморфізму перидотитів), створили у великій кількості схисти і мікашисти, а також сині сланці.
Галерея Редагувати
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- South Pacific handbook — David Stanley, с. 549, на «Google Books»
Література Редагувати
- Bateson, Charles. Australian shipwrecks Vol. 1 1622–1850, (print), Sydney: Reed.
- Borsa, Philippe, Mireille Pandolfi, Serge Andréfouët, and Vincent Bretagnolle. "Breeding Avifauna of the Chesterfield Islands, Coral Sea: Current Population Sizes, Trends, and Threats." Pacific Science vol. 64, Issue 2. pp. 297–314.
- Cohic, F. (1959) "Report on a Visit to the Chesterfield Islands, September 1957." Atoll Research Bulletin No. 63 (May 15, 1959). http://www.sil.si.edu/digitalcollections/atollresearchbulletin/issues/00063.pdf [ 15 травня 2017 у Wayback Machine.]. Accessed 4-19-2013.
- Findlay, A. (1851) A Directory for the Navigation of the Pacific Ocean, (print), London.
- Harding, John. THE CORAL SEA...French Territory. (web). . Accessed 4-19-2013. Photograph from Loop Island.
- Loney, J. K. (1987) Australian shipwrecks Vol. 4 1901–1986, (print), Portarlington, Victoria: Marine History Publications.
- Loney, J. K. (1991) Australian shipwrecks Vol. 5 Update 1986, (print), Portarlington, Victoria: Marine History Publications.
Посилання Редагувати
- http://islands.unep.ch/IKY.htm#1265 [ 11 серпня 2017 у Wayback Machine.]
- www.ile-des-pins.com [ 28 грудня 2021 у Wayback Machine.] Informations générales et touristiques sur l'île des Pins
- Site Tourisme Province Sud [ 2 липня 2021 у Wayback Machine.]
- Diverses informations sur l'Ile des Pins [ 14 липня 2011 у Wayback Machine.]
- www.lanouvellecaledonie.net [ 13 листопада 2018 у Wayback Machine.] Plan de l'île des Pins
- Marie-Joseph Dubois, Initiation à la langue de l'île des Pins, Nouvelle Calédonie [ 20 квітня 2021 у Wayback Machine.]
- Marie-Joseph Dubois, Généalogie de l'île des Pins [ 16 липня 2021 у Wayback Machine.]
- Cimetière des Communards [ 8 листопада 2015 у Wayback Machine.]
- mynewcaledonia.co [ 5 грудня 2018 у Wayback Machine.] photos de l'île des Pins et la Nouvelle-Calédonie.
- Fiches tribus de l'ISEE [ 18 лютого 2017 у Wayback Machine.]
- Conseils de visite sur le blog Un jour en Calédonie [ 16 липня 2021 у Wayback Machine.]
- Une pirogue pontée à l'île des Pins (Nouvelle-Calédonie), article de techniques et culture, Isabelle Leblic [ 2 лютого 2017 у Wayback Machine.]
| Це незавершена стаття з географії Франції. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |