Олександр Інокентійович Неровецький (17 березня 1884, Черкаси — 31 грудня 1950, Київ) — радянський учений, фахівець у галузі будівельного виробництва, дійсний член Академії архітектури УРСР.
| Олександр Інокентійович Неровецький | |
|---|---|
| | |
| Народився | 17 березня 1884 Черкаси |
| Помер | 31 грудня 1950 (66 років) Київ, Українська РСР, СРСР |
| Поховання | Державний історико-меморіальний Лук'янівський заповідник |
| Країна | СРСР |
| Діяльність | архітектор |
| Alma mater | НТУУ КПІ ім. Ігоря Сікорського |
| Галузь | будівництво |
| Нагороди |
Біографія Редагувати
Народився в Черкасах 17 березня 1884 року в родині земського лікаря і вчительки. В 1901 році закінчив Черкаську гімназію з золотою медаллю і в тому ж році вступив до Київського університету на математичний факультет. Навесні 1902 року був відрахований звідти за участь у студентських заворушеннях проти поліцейського режиму в університеті. Восени цього ж року витримав конкурсний екзамен до Київського політехнічного інституту на інженерно-будівельне відділення, яке закінчив у 1907 році з дипломом 1-го ступеня і званням інженера-будівельника.
Починав свою трудову діяльність (1907—1911) по службі шляху і будівель Московсько-Києво-Воронезької залізниці помічником і начальником дільниці шляху, згодом працював на будівництві нових ліній залізниць Московсько-Києво-Воронезької і Владикавказької начальником дільниці, начальником будівництва кесонних мостів. Під керівництвом Неровецького виконані наступні будови:
- будівництво Льговського вузла Московсько-Воронезької і Північно-Донецької залізниці вартістю 4 мільйони карбованців (1911—1912) з вокзалом, депо, майстернями, рядом житлових будинків, двома мостами, шляхопроводом через ряд станційних шляхів, водопровідним переходом під річкою, укладкою колій сортувальної станції;
- будівництво п'яти великих кесонних і на опускних колодязях мостів через Десну в Чернігові та біля села Вітемлі, через Сіверський Донець, через річки Куму і Підкумок, а також 20 середніх і малих залізничних мостів і труб, п'ять дерев'яних мостів, всього 30 різних мостів;
- побудовано більше 100 км залізничних колій, 5 вокзалів і станцій.
В роки перших п'ятирічок з 1922 року займався будівництвом промислових, шахтних і цивільних будівель і споруд в промислових районах Донбасу і Придніпров'я. Працював на керівних посадах у ряді великих будівельних організацій України. У 1925 році О. І. Неровецького призначено технічним директором та головним інженером республіканського об'єднання «Индустрои». За його керівництва розробляли і втілювали в життя нові ефективні будівельні конструкції та вироби. Найважливішим результатом його досліджень стало впровадження швидкісних методів будівництва. Вперше у світі було розроблено технічні умови на виробництво будівельних та спеціальних робіт у зимовий період. Також очолював «Укрдержбуд», «Південномонтажбуд», «Укрбудоб'єднання» та інші. Брав участь у будівництві і реконструкції великих промислових об'єктів України:
- реконструкція Дніпропетровського, Дніпродзержинського, Єнакієвського, Ворошиловського і Макіївського металургійних заводів, Одеської і Новобаварської текстильних фабрик;
- будівництво Дніпропетровського, Дніпродзержинського, Макієвського, Ворошиловського коксохімічних заводів, Нікопольського трубопрокатного, турбіно-генераторного, станкобудівельного, Краматорського машинобудівельного, Київської кінофабрики, Ворошиловоградського паровозобудівельного, Пантелеймонівського вогнетривкого заводів, Веселоподільського цукрового заводу, швейної і взуттєвої фабрик у Києві, взуттєвої фабрики в Одесі, понад 15 поліклінік і лікарень, Центральний поштамт, тракторний, турбінний і станкобудівельний заводи, клуб будівельників у Харкові, велика кількість житлових будинків, в тому числі крупноблочних;
- збудований продовольчий і військовий пункт в Ромодані, електростанція в Лубнах, 5 клубів і до 50 житлових будинків на Донбасі.
У 1934—1941 рр. видав в Харкові декілька фундаментальних праць по передовим методах в організації будівництва і його індустріалізації. В 1939 р. Неровецькому присвоєно звання професора, в 1941 р. він обраний членом-кореспондентом Академії архітектури СРСР.
Після відвоювання Києва в листопаді 1943 року радянськими військами брав участь у роботі комісії по визначенню першочергових робіт з відбудови міста. Давав конкретні рекомендації для зміцнення будівельних конструкцій, в результаті чого вдалося зберегти для подальшої експлуатації багато житлових будинків.
У 1945 році обраний дійсним членом Академії архітектури УРСР. Під час своєї роботи в Академії керував Редакційно-видавничою радою, був обраний керівником відділу будівельних наук та директором інституту будівельної техніки. Крім того, він керував багатьма іншими структурними елементами Академії архітектури УРСР. Згодом був обраний віце-президентом Академії архітектури УРСР.
Був відзначений орденом «Знак Пошани» і медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.».
31 грудня 1950 року Олександр Інокентійович помер після тяжкої хвороби. Похований у Києві на Лук'янівському кладовищі (ділянка № 9-А, ряд 3, місце 16). На могилі прямокутна стела, барельєф із білого мармуру.
Наукова і педагогічна діяльність Редагувати
Олександр Неровецький поєднував роботу будівельника, вченого, педагога і громадського діяча. Він був першим головою Українського республіканського наукового інженерно-технічного товариства (з 1935 року).
Керував кафедрою будівельного виробництва в Українській Промисловій академії в Харкові (1931—1934), завідував такою ж кафедрою у Харківському інженерно-будівельному інституті (1934—1941), Магнітогорському гірничо-металургійному інституті (1942—1944), і в Київському інженерно-будівельному інституті (1944—1950).
З 1936 р. — директор Українського науково-дослідного інституту споруд.
Праці Редагувати
Неровецький — автор ряду праць та перших підручників з технології і організації будівництва.
Серед них:
- «Основи будівельного виробництва», т. 1, Харків — Київ. 1934;
- «Швидкісне будівництво», 1939;
- «Будівельне виробництво», 1941;
- «Завдання індустріалізації житлового будівництва на Україні», 1948;
- «Основи організації та економіки будівництва», ч. 1, Київ — Львів, 1948 та ряду інших.
Він є автором понад 300 наукових праць.
Література Редагувати
- «Пантеон зодчих Лук'янівського некрополю». Біографічний довідник. — Київ: «З-Медіа», 2008. — С. 104. ISBN 96696-254-2-4. стор. 62—64
Посилання Редагувати
- Сайт Міністерства регіонального розвитку та будівництва України[недоступне посилання з липня 2019]
- Данильченко С. Олександр Інокентійович Неровецький - засновник школи потокового швидкісного будівництва. / Матеріали наукової конференції Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя, Тернопіль, 2019