www.wikidata.uk-ua.nina.az

Народна воля У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна значення Партія Наро дна во ля таємна терористична орг

Народна воля

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Народна воля (значення).

Партія «Наро́дна во́ля» — таємна терористична організація народників у Російській імперії кінця 1870-х — початку 1880-х.

Народна воля
Тип організація політична
Засновано червень 1879
Розпущено березень 1887
Ідеологія Лівий тероризм, революційний соціалізмd і аграрний соціалізмd
Країна  Російська імперія
Штаб-квартира Санкт-Петербург і Москва
 Народна воля у Вікісховищі

Історія Редагувати

Виникла в серпні 1879 внаслідок розколу другої «Землі і Волі» на «Народну волю» і «Чорний переділ». Засновниками «Народної волі» були народники, радикальні прихильники політичної боротьби з самодержавством (Андрій Желябов, Софія Перовська, Віра Фігнер, Олександр Михайлов, Олександр Баранников та ін.). Терор було проголошено як один із методів боротьби з самодержавством. Національних проблем народовольці не розуміли.

Керівним центром «Народної Волі» був Виконавчий комітет у Петербурзі, до складу якого входили А. Желябов, М. Колодкевич, О. Михайлов, Микола Морозов, Софія Перовська, В. Фігнер, М. Фроленко та ін. В Україні місцеві групи «Народної Волі» діяли в Одесі, Києві, Харкові, Миколаєві, Ніжині та низці інших міст. Загальна кількість членів «Народної Волі» налічувала в 1881 (82) бл. 500 осіб.

Програмні та статутні основи «Народної Волі» були викладені в документах: «Програма Виконавчого комітету», «Підготовча робота партії», «Програма робочих членів партії „Народна Воля“». Народовольці оголосили себе соціалістами і народниками. Вони проголошували право народу на землю, виступали за розвиток общинних основ і місцевого самоуправління. Своїми найближчими цілями «Народна Воля» вважала підготовку політичного перевороту, повалення самодержавства і перехід влади до народу. Народовладдя мали проголосити Установчі збори, соціалістичні за складом.

У 1878 р. у Миколаєві народовольцями (Соломоном Віттенбергом, Іваном Логовенком та іншими) готувався замах на імператора Олександра II, однак він був розкритий. Після суду, відомого як «процес 28», змовники були повішені.

Практична діяльність партії поділялась на пропагандистську і руйнівну. Вся пропаганда підпорядковувалась популяризації серед населення ідеї «демократичного політичного перевороту як засобу соціальної реформи». Програма руйнівної діяльності зводилась до індивідуального терору, в якому народовольці вбачали головний метод боротьби з урядом.

Софія Перовська та Андрій Желябов на судовому процесі над першомартовцями.

Поступово всі зусилля організація спрямувала на підготовку вбивства царя, з успішним здійсненням якого вона пов'язувала надії на захоплення влади. В 1880-81 народовольці здійснили кілька невдалих замахів на імператора Олександра II. У 1881 керовані Софією Перовською терористи вбили Олександра II.

Однак очікуваного революційного виступу в країні не сталося. Виконавчий комітет звернувся до нового царя з листом, в якому вимагав скликання «представників від усього російського народу для перегляду існуючих форм державного і суспільного життя». Народовольці висунули умови, на яких організація погоджувалась припинити терор: амністія за політичні злочини, загальне виборче право, свобода слова, преси, зібрань. Уряд відповів репресіями. Організатори і виконавці замаху (А. Желябов, С. Перовська, М. Кибальчич, Т. Михайлов, М. Рисаков) були заарештовані та страчені.

Намагання Г. Лопатіна і В. Фігнер відновити організацію (1883) успіху не мали. Не дало результату й об'єднання окремих народовольських гуртків на з'їзді 1885 у Катеринославі. Після невдалої спроби групи Олександра Ульянова організувати вбивство Олександра III 1(13) березня 1887 діяльність терористичних організацій припиняється.

Відносини з українським національним рухом Редагувати

Серед провідних членів організації були українці, зокрема, Андрій Желябов, Микола Кибальчич та інші. Більшість народовольців не визнавали прав національних меншин в Російській імперії. Проте деякі з маніфестів і декларацій «Народної Волі» були підготовані українською мовою.

Представники українського народницького руху в основному не підтримували «Народної Волі», хоча на початку 1880-х рр. Володимир Мальований, Михайло Коцюбинський та Іван Карпенко-Карий встановили контакти з народовольцями і допомагали групам «Народної Волі». Михайло Драгоманов написав декілька статей, в яких критикував народовольців за використання в політичній боротьбі методів терору.

Див. також Редагувати

Примітки Редагувати

  1. [1] [ 3 квітня 2013 у Wayback Machine.]П. Г. Усенко. Віттенберг Соломон Якович. / Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2007. — 528 с.: іл.

Джерела та література Редагувати

Посилання Редагувати

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Narodna volya znachennya Partiya Naro dna vo lya tayemna teroristichna organizaciya narodnikiv u Rosijskij imperiyi kincya 1870 h pochatku 1880 h Narodna volyaTip organizaciya politichnaZasnovano cherven 1879Rozpusheno berezen 1887Ideologiya Livij terorizm revolyucijnij socializmd i agrarnij socializmdKrayina Rosijska imperiyaShtab kvartira Sankt Peterburg i Moskva Narodna volya u Vikishovishi Zmist 1 Istoriya 2 Vidnosini z ukrayinskim nacionalnim ruhom 3 Div takozh 4 Primitki 5 Dzherela ta literatura 6 PosilannyaIstoriya RedaguvatiVinikla v serpni 1879 vnaslidok rozkolu drugoyi Zemli i Voli na Narodnu volyu i Chornij peredil Zasnovnikami Narodnoyi voli buli narodniki radikalni prihilniki politichnoyi borotbi z samoderzhavstvom Andrij Zhelyabov Sofiya Perovska Vira Figner Oleksandr Mihajlov Oleksandr Barannikov ta in Teror bulo progolosheno yak odin iz metodiv borotbi z samoderzhavstvom Nacionalnih problem narodovolci ne rozumili Kerivnim centrom Narodnoyi Voli buv Vikonavchij komitet u Peterburzi do skladu yakogo vhodili A Zhelyabov M Kolodkevich O Mihajlov Mikola Morozov Sofiya Perovska V Figner M Frolenko ta in V Ukrayini miscevi grupi Narodnoyi Voli diyali v Odesi Kiyevi Harkovi Mikolayevi Nizhini ta nizci inshih mist Zagalna kilkist chleniv Narodnoyi Voli nalichuvala v 1881 82 bl 500 osib Programni ta statutni osnovi Narodnoyi Voli buli vikladeni v dokumentah Programa Vikonavchogo komitetu Pidgotovcha robota partiyi Programa robochih chleniv partiyi Narodna Volya Narodovolci ogolosili sebe socialistami i narodnikami Voni progoloshuvali pravo narodu na zemlyu vistupali za rozvitok obshinnih osnov i miscevogo samoupravlinnya Svoyimi najblizhchimi cilyami Narodna Volya vvazhala pidgotovku politichnogo perevorotu povalennya samoderzhavstva i perehid vladi do narodu Narodovladdya mali progolositi Ustanovchi zbori socialistichni za skladom U 1878 r u Mikolayevi narodovolcyami Solomonom Vittenbergom Ivanom Logovenkom ta inshimi gotuvavsya zamah na imperatora Oleksandra II odnak vin buv rozkritij Pislya sudu vidomogo yak proces 28 zmovniki buli povisheni 1 Praktichna diyalnist partiyi podilyalas na propagandistsku i rujnivnu Vsya propaganda pidporyadkovuvalas populyarizaciyi sered naselennya ideyi demokratichnogo politichnogo perevorotu yak zasobu socialnoyi reformi Programa rujnivnoyi diyalnosti zvodilas do individualnogo teroru v yakomu narodovolci vbachali golovnij metod borotbi z uryadom nbsp Sofiya Perovska ta Andrij Zhelyabov na sudovomu procesi nad pershomartovcyami Postupovo vsi zusillya organizaciya spryamuvala na pidgotovku vbivstva carya z uspishnim zdijsnennyam yakogo vona pov yazuvala nadiyi na zahoplennya vladi V 1880 81 narodovolci zdijsnili kilka nevdalih zamahiv na imperatora Oleksandra II U 1881 kerovani Sofiyeyu Perovskoyu teroristi vbili Oleksandra II Odnak ochikuvanogo revolyucijnogo vistupu v krayini ne stalosya Vikonavchij komitet zvernuvsya do novogo carya z listom v yakomu vimagav sklikannya predstavnikiv vid usogo rosijskogo narodu dlya pereglyadu isnuyuchih form derzhavnogo i suspilnogo zhittya Narodovolci visunuli umovi na yakih organizaciya pogodzhuvalas pripiniti teror amnistiya za politichni zlochini zagalne viborche pravo svoboda slova presi zibran Uryad vidpoviv represiyami Organizatori i vikonavci zamahu A Zhelyabov S Perovska M Kibalchich T Mihajlov M Risakov buli zaareshtovani ta stracheni Namagannya G Lopatina i V Figner vidnoviti organizaciyu 1883 uspihu ne mali Ne dalo rezultatu j ob yednannya okremih narodovolskih gurtkiv na z yizdi 1885 u Katerinoslavi Pislya nevdaloyi sprobi grupi Oleksandra Ulyanova organizuvati vbivstvo Oleksandra III 1 13 bereznya 1887 diyalnist teroristichnih organizacij pripinyayetsya Vidnosini z ukrayinskim nacionalnim ruhom RedaguvatiSered providnih chleniv organizaciyi buli ukrayinci zokrema Andrij Zhelyabov Mikola Kibalchich ta inshi Bilshist narodovolciv ne viznavali prav nacionalnih menshin v Rosijskij imperiyi Prote deyaki z manifestiv i deklaracij Narodnoyi Voli buli pidgotovani ukrayinskoyu movoyu Predstavniki ukrayinskogo narodnickogo ruhu v osnovnomu ne pidtrimuvali Narodnoyi Voli hocha na pochatku 1880 h rr Volodimir Malovanij Mihajlo Kocyubinskij ta Ivan Karpenko Karij vstanovili kontakti z narodovolcyami i dopomagali grupam Narodnoyi Voli Mihajlo Dragomanov napisav dekilka statej v yakih kritikuvav narodovolciv za vikoristannya v politichnij borotbi metodiv teroru Div takozh RedaguvatiLizogub Dmitro Andrijovich Grinberg Hristina Grigorivna Aaronskij Mikola Viktorovich Pershomartovci Vibuh svitskogo poyizda pid Moskvoyu 1879 Primitki Redaguvati 1 Arhivovano 3 kvitnya 2013 u Wayback Machine P G Usenko Vittenberg Solomon Yakovich Enciklopediya istoriyi Ukrayini T 1 A V Redkol V A Smolij golova ta in NAN Ukrayini Institut istoriyi Ukrayini K V vo Naukova dumka 2007 528 s il Dzherela ta literatura RedaguvatiV M Vol ko vinskij Narodna volya Arhivovano 13 kvitnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2010 T 7 Ml O S 176 728 s il ISBN 978 966 00 1061 1 Posilannya RedaguvatiNarodna volya Arhivovano 19 listopada 2016 u Wayback Machine Yuridichna enciklopediya u 6 t red kol Yu S Shemshuchenko vidp red ta in K Ukrayinska enciklopediya im M P Bazhana 2002 T 4 N P 720 s ISBN 966 7492 04 4 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Narodna volya amp oldid 38498561