Наплі́чники або нараменники — частина обладунку напівкруглої або вигнутої форми, яка захищала плечі і шию носія, а також ідентифікувала людину. Робилася цілком з металу, дуже рідко містила шкіряні частини.
Виникли в XV столітті. Гербові наплічники-погони (ailettes) носилися лицарями до появи справжніх металевих наплічників. У зв'язку з тим що вони, як і щити того часу, були зроблені з дерева і шкіри, вони носилися в основному на турнірах і парадах, і на відміну від справжніх погонів служили лише для носіння гербів.
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- Наплічник // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
| Це незавершена стаття про обладунок. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| Ця стаття не містить посилань на джерела. (грудень 2010) |
| Це незавершена стаття про зброю. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |