Сергій Олексійович Міщенко («Бугор», 21 травня 1974, м. Зіньків, Зіньківський район Полтавської області — 1 грудня 2022, с. Ковалівка, Сватівський район Луганської області) — український підприємець та військовик, молодший сержант, командир відділення 87-го протитанкового дивізіону 45-тої окремої артилерійської бригади Корпусу резерву Сухопутних військ Збройних сил України, який відзначився у ході російського вторгнення в Україну, учасник російсько-української війни, Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (2023, посмертно), нагороджений «Хрестом бойових заслуг», повний кавалер ордена «За мужність».
Сергій Олексійович Міщенко | ||||
---|---|---|---|---|
Головний сержант | ||||
Загальна інформація | ||||
Народження | 21 травня 1974 м. Зіньків, Зіньківський район, Полтавська область, УРСР, СРСР | |||
Смерть | 1 грудня 2022 (48 років) с. Ковалівка, Сватівський район, Луганська область, Україна (загинув у бою) | |||
Псевдо | Бугор | |||
Військова служба | ||||
Роки служби | 1991-1993 2013-2014, 2022 | |||
Приналежність | Україна | |||
Вид ЗС | Збройні сили | |||
Рід військ | Сухопутні війська | |||
Формування | ||||
Війни / битви | Російсько-українська війна | |||
Нагороди та відзнаки | ||||
|
Життєпис Редагувати
Сергій Міщенко народився 21 травня 1974 року у місті Зіньків на Полтавщині.
Середню освіту здобув у Проценківській середній школі. У дитинстві мріяв стати військовим, оскільки його служив у підрозділі зі знищення танків.
Протягом 1991—1993 років служив у лавах Національної гвардії України у Кривому Розі. Потім одержав юридичну освіту та працював у Опішнянському підрозділі міліції. Займався підприємницькою діяльністю у сфері будівництва у партнерстві з братом Євгеном, мав власну бригаду будівельників.
З перших днів повномасштабної війни пішов служити у Збройні сили України. Молодший сержант Сергій Міщенко з позивним «Бугор» обіймав військову посаду командира відділення взводу протитанкових ракетних комплексів 87-го протитанкового дивізіону 45-тої окремої артилерійської бригади Корпусу резерву Сухопутних військ Збройних сил України. Брав участь у бойових діях за Київ, у боях поблизу Барвінкового, біля сіл Вірнопілля, Бражківки Харківської області
Побратими його називали «винищувачем танків». Всього на рахунку Сергія Міщенка 35 одиниць знищеної російської військової техніки. Під час одного з боїв він уразив 7 одиниць військової техніки російських військ, зокрема, чотири танки.
Сергій Міщенко загинув 1 грудня 2022 року у с. Ковалівка Сватівського району Луганської області під час бойового завдання.
Прощання із загиблим відбулося 7 грудня 2022 року у Полтаві. Похований на центральному кладовищі міста Зінькова.
Командування подало Сергія Міщенка на звання Героя України, і 23 лютого 2023 року йому посмертно було присвоєне звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка».
Рішенням 29-ї сесії Зінківської міської ради від 8 червня 2023 року з метою увічнення пам'яті воїнів-земляків, які загинули в російсько-українській війні, у місті Зіньків вулицю "Першотравнева" перейменовано на вулицю "Героя України Сергія Міщенка".
Родина Редагувати
Сергій Міщенко був тричі одружений (остання дружина — Наталія) та мав п'ятеро рідних дітей: три доньки та двоє хлопців, (наймолодший син — Олександр, 2022 р.н), також у останньому шлюбі виховував і неповнолітню доньку дружини.
Нагороди Редагувати
- Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (23 лютого 2023, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові.
- Відзнака Президента України «Хрест бойових заслуг» (27 липня 2022) — за визначні особисті заслуги у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народу, вірність військовій присязі
- Орден «За мужність» I ст. (28 листопада 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.
- Орден «За мужність» II ст. (13 жовтня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.
- Орден «За мужність» III ст. (12 липня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.
Примітки Редагувати
- ↑ Пишаємося Героєм-земляком Сергієм Олексійовичем Міщенком!. zink.gov.ua (ua). Процитовано 24 лютого 2023.
- ↑ На Луганщині загинув боєць ЗСУ Сергій Міщенко з Полтавщини. Новини Полтавщини (укр.). 3 грудня 2022. Процитовано 24 лютого 2023.
- ↑ . ІРТ Полтава (укр.). Архів оригіналу за 24 лютого 2023. Процитовано 24 лютого 2023.
- На війні загинув легендарний боєць з Полтавщини Сергій Міщенко. Останній бастіон (укр.). 2 грудня 2022. Процитовано 24 лютого 2023.
- Шановна громадо!
- ↑ Указ Президента України від 23 лютого 2022 року № 104/2023 «Про присвоєння С.Міщенку звання Герой України»
- Указ Президента України від 27 липня 2022 року № 533/2022 «Про нагородження відзнакою Президента України “Хрест бойових заслуг”»
- Указ Президента України від 28 листопада 2022 року № 806/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
- Указ Президента України від 13 жовтня 2022 року № 696/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
- Указ Президента України від 12 липня 2022 року № 493/2022 «Про відзначення державними нагородами України »
Джерела Редагувати
- Пишаємося Героєм-земляком Сергієм Олексійовичем Міщенком!. Зінківська громада (ua). Процитовано 24 лютого 2023.
- На війні загинув легендарний боєць з Полтавщини Сергій Міщенко. Останній бастіон (укр.). 2 грудня 2022. Процитовано 24 лютого 2023.
- На Луганщині загинув боєць ЗСУ Сергій Міщенко з Полтавщини. Новини Полтавщини (укр.). 3 грудня 2022. Процитовано 24 лютого 2023.
- Президент нагородив військового з Полтавщини. Новини Полтавщини. Процитовано 24 лютого 2023.
- Знищив чотири танки за день — Зеленський посмертно нагородив сержанта з Полтавщини. poltavawave.com.ua (укр.). Процитовано 24 лютого 2023.