Антон Володимирович Мітрюшкін (рос. Антон Владимирович Митрюшкин; нар. 8 лютого 1996, Красноярськ, Росія) — російський футболіст, воротар німецького клубу «Фортуна» (Дюссельдорф). Виступав за молодіжну збірну Росії. Переможець юнацького чемпіонату Європи 2013.
| Особисті дані | |||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Повне ім'я | Антон Володимирович Мітрюшкін | ||||||||||||||||||||||||||
| Народження | 8 лютого 1996 (27 років) | ||||||||||||||||||||||||||
| Красноярськ, Росія | |||||||||||||||||||||||||||
| Зріст | 189 см | ||||||||||||||||||||||||||
| Вага | 79 кг | ||||||||||||||||||||||||||
| Громадянство | Росія | ||||||||||||||||||||||||||
| Позиція | воротар | ||||||||||||||||||||||||||
| Інформація про клуб | |||||||||||||||||||||||||||
| Поточний клуб | «Фортуна» (Д) | ||||||||||||||||||||||||||
| Номер | 30 | ||||||||||||||||||||||||||
| Юнацькі клуби | |||||||||||||||||||||||||||
| 2003—2007 2008—2009 2009—2013 | СКА (Р-на-Д) «Ростов» «Спартак» (М) | ||||||||||||||||||||||||||
| Професіональні клуби* | |||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||
| Національна збірна | |||||||||||||||||||||||||||
| Роки | Збірна | Ігри (голи) | |||||||||||||||||||||||||
| 2011—2013 2012—2013 2014—2015 2014—2017 | Росія (U-16) Росія (U-17) Росія (U-19) Росія (U-21) | 16 (-9+) 21 (-17) 9 (-8) 14 (-24) | |||||||||||||||||||||||||
| * Ігри та голи за професіональні клуби | |||||||||||||||||||||||||||
Антон Мітрюшкін у Вікісховищі |
Життєпис ред.
Ранні роки ред.
Народився в Красноярську. У семирічному віці разом з родиною переїхав до родичів у Ростов-на-Дону. Батько, Володимир Мітрюшкін — багаторазовий чемпіон СРСР з хокею з м'ячем у складі красноярського «Єнісею».
Клубна кар'єра ред.
«Спартак» ред.
Футболом починав займатися у школі ростовського СКА, поруч зі стадіоном якого проживав зі сім'єю. Першим тренером Антона став Костянтин Валентинович Бойко. Потім перейшов до табору іншого місцевого клубу — «Ростова». Тренуючись в складі головної команди міста, отримав запрошення зіграти за збірну Дитячої футбольної ліги. В одному зі змагань потрапив в поле зору селекціонерів столичного «Спартака». У підсумку у віці 14 років Мітрюшкін опинився в академії клубу, де почав працювати з тренером воротарів Юрієм Дарвіном. На початку 2013 року потрапив до дублюючого складу команди, а вже наприкінці березня дебютував за «Спартак» в молодіжній першості Росії. 30 березня провів всі 90 хвилин в домашньому матчі з однолітками з «Кубані», яку «червоно-білі» виграли з мінімальним рахунком. Уже в наступному матчі в Ростові-на-Дону проти своїх колишніх одноклубників Мітрюшкін знову з перших хвилин захищав ворота своєї команди. На 82-ій хвилині за рахунку 4:0 поступився місцем на полі Владиславу Терьошкін, а його партнери в кінцівці поєдинку змогли забити п'ятий м'яч. 10 квітня головний тренер Валерій Карпін замість травмованого Сергія Песьякова запросив на тренування 17-річного Мітрюшкіна. А вже на матч чергового туру Прем'єр-ліги проти «Амкара» вперше потрапив в офіційну заявку основного складу «Спартака». Після повернення з переможного чемпіонату Європи продовжив тренування з «основою», що почала підготовку до завершального матчу сезону з владикавказької «Аланією».
За основний склад «Спартака» дебютував 8 березня 2014 в матчі проти «Терека», ставши наймолодшим основним воротарем в історії клубу. Уже на 33-ій секунді пропустив м'яч, який став єдиним у поєдинку.
5 вересня 2014 року взяв участь у матчі відкриття стадіону «Відкриття-Арена», вийшовши на заміну.
«Сьйон» ред.
1 лютого підписав зі швейцарським клубом «Сьйон» контракт за схемою «3,5+1». «Спартак» залишив за собою пріоритетне право викупу Мітрюшкіна в разі, якщо йому надійде пропозиція з клубу РФПЛ. 23 квітня в матчі проти «Лугано» дебютував у швейцарській Суперлізі. У наступному турі в матчі з лідером чемпіонату «Базелем» став найкращим гравцем матчу за версією уболівальників. У матчі 34-го туру віддав гольову передачу та відбив пенальті.
Відбив два удари в післяматчевій серії пенальті в півфіналі Кубку Швейцарії проти «Люцерна» (0:0, по пенальті 6:5), тим самим допоміг команді вийти у фінал Кубку Швейцарії 2016/17. У другому турі сезону 2017/18 року в матчі з «Лозанною-Спорт» вивів команду з капітанською пов'язкою, ставши наймолодшим капітаном в історії клубу. Пошкодив хрящову тканину лівого колінного суглоба в матчі з «Грассгоппером» 26 листопада 2017 року. 4 грудня переніс операцію, проте процес відновлення затягнувся, і Мітрюшкін приступив до тренувань лише в січні 2019 року. Наприкінці травня контракт продовжений на три сезони. 19 липня провів першу офіційну гру за півтора року — в домашньому матчі першого туру чемпіонат Швейцарії «Сьйон» програв «Базелю» 1:4. 30 червня 2020 року Мітрюшкін покинув швейцарський клуб.
«Фортуна» ред.
У липні 2020 року побував на перегляді в «Монако», але після приходу Ніко Ковача вирішив не переходити в команду.
27 жовтня 2020 року підписав однорічний контракт з клубом «Фортуна» (Дюссельдорф).
Кар'єра в збірній ред.
За юнацьку збірну Росії, складену з гравців 1996 року народження виступав з 2011 року, коли дебютував за неї в товариському матчі. У 2012 році в її складі брав участь в міжнародному турнірі «Монтегю» і Меморіалі імені Віктора Баннікова. На Меморіалі збірна посіла друге місце, у фіналі в серії пенальті поступившись збірній України. Мітрюшкін провів на вища вказаному турнірі три гри й пропустив один м'яч. 25 вересня 2012 роки зіграв у першому відбірковому матчі юнацького чемпіонату Європи 2013 року в Словаччині з однолітками з Чехії. У тому матчі пропустив 3 м'ячі. Однак надалі збірна Росії обіграла збірні Данії та Чорногорії і вийшла в елітний відбірковий раунд. Тут збірна під керівництвом Дмитра Хомуха обіграла збірні Словенії та Англії з однаковим рахунком 2:1 і поступилася португальцям, але при цьому змогла завоювати путівку в фінальну частину турніру. У фінальному турнірі, який проходив у Словаччині, в п'яти матчах Мітрюшкін пропустив лише один м'яч в основний час в матчі з італійцями. Півфінальна зустріч зі збірною Швеції завершилася нульовою нічиєю, а долю поєдинку й путівки в фінал вирішувалася в серії післяматчевих пенальті, яка завершилася з рахунком 10:9 на користь росіян. Антон відбив один м'яч від Мірзи Халваджіча, а потім в свою чергу реалізував свій удар. Фінальна зустріч з Італією також завершилася «сухою» нічиєю, а в серії пенальті Мітрюшкін відбив три удари суперника, в результаті чого російська збірна перемогла 5:4 і стала переможцем юнацького чемпіонату Європи. Після закінчення турніру в УЄФА відзначили гру юного росіянина, назвавши Мітрюшкіна найкращим гравцем першості.
У 2015 році став срібним призером юнацького чемпіонату Європи в Греції. На турнірі зіграв у матчах проти команд Нідерландів, Німеччини, Греції та двічі Іспанії.
Досягнення ред.
- Молодіжна першість Росії
- Чемпіон (1): 2012/13
- Першість ПФЛ
- Чемпіон (1): 2014/15 (зона «Захід»)
- Кубок Швейцарії
- Фіналіст (1): 2016/17
- Юнацький чемпіонат Європи (U-17)
- Чемпіон (1): 2013
- Юнацький чемпіонат Європи (U-19)
- Срібний призер (1): 2015
Особисті ред.
- Найкращий гравець юнацького чемпіонату Європи: 2013
Статистика виступів ред.
| Клуб | Ліга | Сезон | Ліга | Кубки | Єврокубки | Загалом | ||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Матчі | Голи | Матчі | Голи | Матчі | Голи | Матчі | Голи | |||
| «Спартак» (Москва) | Прем'єр-ліга | 2013/14 | 2 | -3 | 1 | -1 | 0 | 0 | 3 | -4 |
| 2014/15 | 1 | -2 | 0 | 0 | 0 | 0 | 1 | -2 | ||
| Загалом | 3 | -5 | 1 | -1 | 0 | 0 | 4 | -6 | ||
| «Сьйон» | Суперліга | 2015/16 | 7 | -11 | 0 | 0 | 0 | 0 | 7 | -11 |
| 2016/17 | 35 | -55 | 5 | -9 | 0 | 0 | 40 | -64 | ||
| 2017/18 | 16 | -27 | 1 | -2 | 2 | -4 | 19 | -33 | ||
| 2018/19 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | ||
| 2019/20 | 8 | -18 | 2 | -1 | 0 | 0 | 10 | -19 | ||
| Загалом | 66 | -111 | 8 | -12 | 2 | -4 | 76 | -127 | ||
| «Фортуна» (Д) | Друга Бундесліга | 2020/21 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 |
| Загалом | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | ||
| Усього за кар'єру | 69 | -116 | 9 | -13 | 2 | -4 | 80 | -133 |
Примітки ред.
- ↑ Антон Митрюшкин: «Всегда с отцом болели за «Спартак» (рос.). Spartak.com. 8 квітня 2013. Архів оригіналу за 22 травня 2013. Процитовано 17 травня 2013.
- ↑ Тимур Ганеев. (13 травня 2013). Митрюшкин: «Моя цель — стать первым номером «Спартака» (рос.). «Известия». Архів оригіналу за 22 травня 2013. Процитовано 17 травня 2013.
- Спартак (мол.) — Кубань (мол.) 1:0 (рос.). Sportbox.ru. 30 березня 2013. Архів оригіналу за 22 травня 2013. Процитовано 17 травня 2013.
- Ростов (мол.) — Спартак (мол.) 0:5 (рос.). Sportbox.ru. 5 квітня 2013. Архів оригіналу за 22 травня 2013. Процитовано 17 травня 2013.
- (рос.). spartakworld.ru. 10 квітня 2013. Архів оригіналу за 23 грудня 2015. Процитовано 17 травня 2013.
- Спартак (мол.) — Амкар (мол.) 2:0 (рос.). Sportbox.ru. 14 квітня 2013. Архів оригіналу за 22 травня 2013. Процитовано 17 травня 2013.
- Митрюшкин тренировался с основой (рос.). Spartak.com. 21 травня 2013. Архів оригіналу за 23 травня 2013. Процитовано 21 травня 2013.
- Championat.com — «Спартак» и «Црвена Звезда» сыграли вничью в первом матче на «Открытие Арене» [ 8 вересня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
- Championat.com — Отчет о матче открытия стадиона «Открытие Арена» между командами «Спартак» Москва и «Црвена Звезда» Белград [ 9 серпня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
- «Сьон» объявил о переходе Митрюшкина и Гекаса [ 31 січня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
- У «Спартака» есть приоритетное право выкупа Митрюшкина [ 21 листопада 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
- (англ.). soccerway.com. 2016—2004. Архів оригіналу за 8 листопада 2016. Процитовано 12 квітня 2021.
- . Евроспорт. 1 травня 2016. Архів оригіналу за 26 липня 2017. Процитовано 27 червня 2016.
- . Чемпионат.com. 17 травня 2016. Архів оригіналу за 18 жовтня 2020. Процитовано 27 червня 2016.
- . Архів оригіналу за 12 листопада 2019. Процитовано 12 квітня 2021.
- Чудовищная ошибка Антона Митрюшкина. Как? [ 12 жовтня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
- Иван Соколов. . www.championat.com (рос.). Архів оригіналу за 11 жовтня 2020. Процитовано 30 червня 2020.
- Головин отметился голом в товарищеском матче «Монако», Митрюшкин вышел на замену [ 27 лютого 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
- «У меня нет столько времени». Антон Митрюшкин покинул «Монако» [ 20 жовтня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
- Бывший вратарь «Спартака» Митрюшкин стал игроком «Фортуны» [ 5 грудня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
- Антон Митрюшкин (рос.). RFS.ru. Архів оригіналу за 22 травня 2013. Процитовано 17 травня 2013.
- Чехия (U-17) — Россия (U-17) 3:0 (рос.). Sportbox.ru. 14 квітня 2013. Архів оригіналу за 22 травня 2013. Процитовано 17 травня 2013.
- Евгений Трушин, Евгений Вагин. (29 березня 2013). (рос.). «Газета.Ru». Архів оригіналу за 5 червня 2013. Процитовано 17 травня 2013.
- Россия (U-17) — Швеция (U-17) 0:0 (рос.). Чемпионат.com. 14 травня 2013. Архів оригіналу за 22 травня 2013. Процитовано 17 травня 2013.
- Сборная России – чемпион Евро-2013! (рос.). RFS.ru. 17 травня 2013. Архів оригіналу за 23 травня 2013. Процитовано 21 травня 2013.
- Richard Binks. (19 травня 2013). 2013: Anton Mitryushkin (англ.). UEFA.com. Архів оригіналу за 23 травня 2013. Процитовано 21 травня 2013.
- (англ.). soccerway.com. 7 липня 2015. Архів оригіналу за 5 жовтня 2021. Процитовано 12 квітня 2021.
- (англ.). soccerway.com. 2015—2007. Архів оригіналу за 11 жовтня 2017. Процитовано 12 квітня 2021.
- (англ.). soccerway.com. 2015—2007. Архів оригіналу за 2 травня 2019. Процитовано 12 квітня 2021.
- (англ.). soccerway.com. 7 жовтня 2015. Архів оригіналу за 30 серпня 2018. Процитовано 12 квітня 2021.
- (англ.). soccerway.com. 2015—2007. Архів оригіналу за 30 серпня 2018. Процитовано 12 квітня 2021.
Посилання ред.
- Візитна картка футболіста на офіційному сайті РПЛ [ 11 квітня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
- Профіль футболіста на сайті soccerway.com (англ.) (нім.)
- Мітрюшкін Антон Володимирович на сайті transfermarkt.com (англ.)
- Мітрюшкін Антон Володимирович на сайті PlaymakerStats.com (англ.)
- Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
- Профіль гравця [ 11 квітня 2021 у Wayback Machine.] на сайті soccerpunter.com
- Профіль гравця [ 18 грудня 2020 у Wayback Machine.] на сайті footballdatabase.eu
- Профіль гравця [ 14 серпня 2021 у Wayback Machine.] на сайті worldfootball.net
- Профіль гравця [ 28 вересня 2020 у Wayback Machine.] на сайті fbref.com
- Профіль гравця [ 23 січня 2021 у Wayback Machine.] на сайті sportbox.ru (рос.)