Місіоне́рство (від лат. missio — «доручення», «надсилання») — діяльність релігійних організацій та їхніх членів, що офіційно спрямована на навернення іновірців до свого віровчення.
Генеза Редагувати
Першими розгорнули місіонерську діяльність буддисти (III століття до н. е.); вона стала характерним для християнства та ісламу. Насадження католицизму було ідеологічим прикриттям німецького феодально-колонізаторського наступу на Схід: місіонери брали участь у хрестових походах, сприяючи здійсненню політичних і торговельних цілей західно-європейських феодалів. У XV століття—XIX ст. місіонерство, у тому числі протестантське, допомагало колонізаторам загарбувати й «освоювати» нові землі. У період краху колоніальної системи місіонерство стало активним провідником політики неоколоніалізму.
Новітня доба Редагувати
У зв'язку із зростанням у сучасних буржуазних країнах атеїзму, католицька і протестантська церкви почали створювати установи для «внутрішньої місії» — повернення в лоно церкви християн, що відійшли від неї.
Див. також Редагувати
Література Редагувати
- Філософський словник / за ред. В. І. Шинкарука. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К. : Головна ред. УРЕ, 1986.
Посилання Редагувати
- Місіонерство [ 28 жовтня 2020 у Wayback Machine.]; Місія релігійна // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
| Це незавершена стаття про християнство. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |