Мірко Саблич (Mirko Sablic) — український музичний проект, за самовизначенням у соцмережах — «іронічно-сатиричне рефлектування у пісенні формі подій Окупаційної війни».
| Мірко Саблич | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Жанр | сатира |
| Країна | Україна |
| Мова | українська, російська |
| facebook.com/MirkoSablicSongs/?fref=nf |
Про проект ред.
З історії проекту ред.
Проект визрівав давно, проте остаточно сформувався на межі 2014 та 2015 років. Деякі з учасників проекту була активними учасниками Майдану, але більше трималися осторонь. «Усіх нас згуртувала окупація Криму і війна на Донбасі — це такий переломний момент, коли вже було соромно просто сидіти і бурчати.»
До певної міри проект МС подібний до проектів «Лагідна українізація» Антіна Мухарського та пісень далекобійника Вадима Дубовського. Учасники проекту вважають Антіна Мухарського своїм ідейним натхненником.
Пародії ред.
Основна спрямованість творів — пародії на відомі пісні минулого. Автори проекту переспівують радянські хіти або поширені хіти тієї доби, вкладаючи в уста виконавців смішні антивоєнні тексти. «Наше завдання — шкварити ватників і окупантів політичним гумором і сатирою.». За рік існування проекту (2015) ці кліпи переглянуло кілька мільйонів глядачів, про них пишуть у ЗМІ (див. нижче), і автори вірять, що ця праця — додаткова краплинка до спільної справи: перемоги в окупаційній війні.
Тематика пісень дуже різна, і всі вони виконуються в різних жанрах, проте спільним для них є тонкий тролінг тем хітів і новин, які активно запускаються в український інформаційний простір російською пропагадою. Прикладами є відповіді: «українців ксенофобу-Табакову» і «українців на пісню Стаса П'єхи про гумконвоях», «Музичне привітання Пореченкова з Днем народження», прогиб Калягіна в ООН у відео «Калягин — Язык и Попа (из кинофильма „Здравствуйте, я ваша тётя“)», «Бременські музиканти в АТО», «Марш захисників Вітчизни», тролінг: групи «Любе», Боярського, Висоцького, Адріано Челентано, Віктора Цоя, гурту «Ленінград», Калягіна, і двох виконавців: Валерія Меладзе і Лепса, Гімн «Новоросії», та інші.
Наприклад, у ролику "Гімн Українського Донбассу (за мотивами пісні «ЛЮБЭ») перші два куплети звучать так:
| А в ДНР как в ДНР: На остановке БТР. Ушел футбол, ушла любовь, Пришли террор, война и кровь. А в ДНР, как в ДНР, Народ не любит полумер. Ах ЛНР да ЛНР, Здесь скоро будет КНДР |
Кожний новий ролик зазвичай прив'язується до певної актуальної теми або події. Це забезпечує інтерес до роликів не менше, ніж до самої події, і такі пісні швидко поширюються в соцмережах, у тому числі у форматі перепостів та відповідей-коментарів до новин. Подібне не можуть забезпечити жодні медійні канали, хітпаради тощо, і саме це взято на озброєння учасниками проекту, що дозволяє досягти формування дуже широкої аудиторії, не маючи жодного доступу до традиційних ЗМІ. Автори в інтерв'ю зазначають: «Ми працюємо за принципом просвітянської сотні „свій до свого по своє“».
Один з проектів Мірко Сабліча — «Лютики» — розвивався навесні 2015 року і включав кілька нових творів, зокрема «Гімн Донбасу» та «Перемогли тих, переможемо й цих!» («Марш захисників Вітчизни»). Кліпи і тексти пісень від арт-формації «Лютики» можна знайти на сторінці vimeo.com «Vladislav Stalnov».
Волонтерські засади ред.
Проект є волонтерським і існує виключно в соцмережах. «Не заробляємо і не витрачаємо — принцип волонтерської самоорганізації.» Учасники проекту абсолютно незалежні ні від якої партії абощо.
Медійні проекти і студії, а також державні інституції і різного роду культурологічні установи (згаданий у назві каналу «мінстець» тощо) його не підтримують і не мають до проекту жодного стосунку. Немає у проекту також рахунків, юридичних адрес, офісів, директорів, охоронців, водіїв, прибиральниць чи секретарів. Діяльність на волонтерських засадах — одна з базових установок учасників проекту. За висловами учасників проекту, кожний, хто долучається до Мірко Саблич, сам і є Мірко Саблич (МС).
На переконання учасників проекту, не можна очікувати, що «Мінстець» зможе дати відсіч такому ідеологічному киту як роспропаганда, оскільки справа простих громадян — самим, в міру своїх сил і можливостей докладати по цеглинці в загальну стіну захисту від окупації (політичної, військової, а надто й культурної).
Автори проекту працюють без грошей: тексти, запис, монтаж, виконання, аранжування і розповсюдження кліпів — усе здійснюється на волонтерських засадах. Задачі проекту — виключно виготовлення роликів та їх максимальне розповсюдження. Тому проект є мережевою ініціативою: усі пісні розповсюджуються або учасниками проекту, або його прихильниками, і кожен, кому подобаються ці пісні, може долучитися до цієї справи.
Назва та аватар ред.
Назва проекту «Мірко Саблич» є асоціативною до імені одного з його учасників, але не більше, і жодного подібного персонажу з таким ім'ям у групі не знають. На каналі у соцмережі youtube також є уточнення «сам собі МінСтець». Виглядає кумедним збіг акроніму «МС» у назві каналу «Мірко Саблич» з акронімом його антиподу «МінСтець», проте учасники проекту переконують, що це випадковий збіг, підмічений прихильниками їхньої творчості.
Аватар групи. На титульних картинках в соцмережах розміщено кадр з фільму «Тихий Дон» (1958) за твором Михайла Шолохова, на якому зображено Григорія Мелехова. (Зображення в інтернеті: актор, що зіграв роль Григорія Мелєхова, — Петро Глєбов (1915—2000).
Інтернет-спільноти ред.
Проект діє у інтернет-спільнотах, зокрема у соціальних мережах фейсбук та youtube.
- У мережі фейсбук самоназва — «Мірко Саблич — самі собі Мінстець» (сторінка з 5 березня 2015 р.). За 10 місяців (дані на 3.01.2016) сторінка вже мала 3 459 вподобань.
- Канал на youtube — «Mirko Sablic: послушал сам — вышли другу» — зареєстровано 30 груд. 2014 р. За рік (замір 5 січня 2016 року) канал набрав 5 068 підписників та 2 188 190 переглядів.
- Сторінка в мережі plus.google.com [1].
Проект у висвітленні медіа ред.
Музиканти не є публічними людьми. Ім'я одного з них — Євген Татарченко. З інтерв'ю Радіо Свобода 14.04.2015:
- «Перш за все, говорячи про цей жанр, мені б хотілося згадати Антіна Мухарського, який є родоначальником такого роду проектів в українському культурному дискурсі. Його образ Ореста Лютого став, по суті, тригером, який ініціював створення нашого проекту „Лютики“».
- «Ми абсолютно мирні люди, що живуть у країні, яка веде захист від окупаційної війни, і ми не можемо залишатися байдужими. Нас спонукає відчуття несправедливості, споглядання сліз і горя, принесених в нашу країну окупаційними діями Росії. Але ми самі по собі люди мирні, ми не беремо участь у бойових діях, ми не вміємо стріляти. Наша зброя — це слово».
Запис інтерв'ю з Євгеном Татарченком (22,5 хв.) вміщено на сайті російського радіо Свобода.
- «Мирко Саблич себя относит, видит своей целевой аудиторией тех граждан Украины и России, которые понимают, в какую бездну тянут нас нынешние российские власти, как экзистенциально рассорили два некогда близких по духу и по пониманию жизни народа и как долго будут заживать раны этих невообразимых по своей глубине и по своей наглости событий 2014 года.»
- «Прежде всего мы должны расстаться со стереотипом, что интернет и свобода слова стали панацеей от зомбирования и пропаганды. В XXI веке пропаганду можно делать очень мастерски, тонко и тотально. Я считаю, что российские каналы показывают невероятный уровень пропаганды, очень скоординированной, очень просчитанной.»
Кліпи на каналі youtube ред.
Зараз же у доробку є 34 кліпів на найбільш актуальні події, що набули розголосу у медіа. В середньому темп роботи над кліпами — до 1-2 місяця, близько до 1-2 тижня. Найбільший розрив відбувся у листопаді-лютому 2016-2017 років. Тоді нових кліпів на каналі не було протягом 3 місяців.
З 34-ох пісень, що створено проектом, на каналі в ютубі є 33ref name="mc_youtube">«Mirko Sablic: послушал сам — вышли другу» // youtube [ 5 травня 2016 у Wayback Machine.]</ref>; ще один кліп «Донбасс восстанет» (на пісню «Комбат, батяня») заблокований через скандал із гуртом «Любе», проте він є на сусідньому каналі [ 4 квітня 2016 у Wayback Machine.].
Загальна сума переглядів кліпів Мірко Саблича в мережі youtube за даними на початок 2016 року становить 7,836 млн. Зокрема, пісня «Гумконвой» (пародія на однойменну пісню кремлівського співака «Стаса Пьєхи») за три новорічні дні набрала понад 230 тисяч переглядів. За наступний тиждень, 9 січня 2016 цей кліп вже мав на лічильнику 355 862 переглядів. За даними на лютий 2017 р. є 27 творів, кількість переглядів кожного з яких становить понад 100 тис. (перелік нижче).
Кількість переглядів «Бременських музикантів» (дані на 3.01.2015) — 375.000, а ролик про Пореченкова має (дані на 3.01.2015) 420 тис. переглядів, у тому числі на каналі проекту — 178 тис. переглядів плюс 268 тис. переглядів на перезаливці прихильників проекту
«Бандера — Адріано Челенtaно» ред.
Кліп «Бандери» — Адріано Челентано — Бандера став одним з відомих, смішних і популярних відео Мірко Саблича. Його популярність на YouTube станом на весну 2016 рік досягла майже 100 тис. переглядів, а на 10 вересня 2016 року досягла 200 тис. 664 перегляди
Будова кліпу ред.
Відео парадирована на пісню Адріано Челентано. Спочатку ми бачимо, як Чуковський розповідає вірш «У меня зазвонил телефон» і говорить, що це СТЕПАНІАНО БАНДЕРІАНО йому подзвонив, і після цієї фрази з'являється Челентано з піснею «Бандера». В кінці примітка-присвячення Мірко Саблича: приспів пісні.
Текст пісні ред.
Знов показали росіяни свою імперсько-faшистську суть,
Вкотре весь світ переконався яка безглузда ведмежа лють,
Волелюбиві українці орду московськую проженуть.
Приспів:
Не зліть нас, бо тоді в гості у Москву Бандера прийде,
Він вату вам з вух дістане й в головах вам лад наведе,
В синичок всіх снігурів перефарбує, тризуб в кожнім вікні,
Читати справа наліво «Кобзар» заставить у кромешній тьмі.
Чехов, Толстой і Достоєвський не перевернуться у гробах,
Знали гниле нутро імперців і з них сміялись в своїх трудах,
Але гундяєвці й охранка з літературою не в ладах.
Приспів.
Енкаведисти пам'ятають непереможний упівський дух,
Тюрми, сибіри не зламають наш український повстанський рух,
Кіборги, Савченко, Шухевич — таких героїв безліч навкруг!
Приспів.
Не зліть нас, бо тоді в гості у Москву Бандера прийде,
Він вату вам з вух дістане й в головах вам лад наведе,
В синичок всіх снігурів перефарбує, нафту по сорок п'ять,
Читати по-українськи «„Кобзарь“ заставит вас читать».
За умовчанням ред.
Спочатку титульною картинкою (значком за умовчанням) цього кліпу був шаблон з написом: «Бандера. Адріано Челентано». Проте потім цим значком стала оригінальна ілюстрація до приспіву: «В синичок всіх снігурів перефарбує»: ліворуч зображена синиця, на грудях якої є шефрон Державний герб України, а праворуч — снігур зі знаком «Правого сектора».
Зараз же, титульна картинка - "Кремль у блакитно-жовтих барвах(Площа Степана Бандери)". Вона є в кадрі зі словами "тризуб в кожнім вікні...".
Значок за умовчанням міняється з настанням нової події де згадується в окремій пісні.
«Любе — Гімн Донбассу» ред.
Єдиний кліп, який заблокували на каналі youtube, проте він з 17 березня 2015 р. є на каналі «Alex De»[2] [ 4 квітня 2016 у Wayback Machine.] (на 21/03/2016 — 256 802 переглядів).
Найвідоміші пісні ред.
На 3 січня 2016 року кількість переглядів найбільш популярних творів в мережі youtube:
понад 200 тис. переглядів ред.
- Пореченков «В Донецке под Аэропортом» — «На речке» — 447 293 (178 843 + 268 450 на каналі прихильників)
- Бременские музыканты в АТО: мультфильм о взрослых. — 374 490
- Не для меня придёт весна — 244 373
- Гумконвой (Когда мы были на войне) — 232 217
понад 100 тис. переглядів ред.
- Ответ украинцев Табакову — «Ой, то не вечер» — 198 814
- Гимн Украинского Донбасса. По мотивам песни ЛЮБЭ — 197 276
- Ответ украинцев на предложение о перезагрузке отношений с РФ — 196 853
- Виктор Цой — Зона КРЫМ — Спокойная ночь — КИНО — 149 384
- Гимн Новороисси — 140 808
- Бандера — Адріано Челенtaно - 130 340
- Марш захисників Вітчизни — Бандерой можешь ты не быть… — 103 518
- Песня-быль «Как Якут Москвича Родину Учил Любить» «Кто его знает» — 100 694
понад 10 тис. переглядів ред.
- В. Высоцкий — Гибридная война — 55 740
- Донбасс восстанет! — 31 849
(Разом для наведених тут творів і цифр — 2 551 001 переглядів)
Джерела ред.
- Канал на youtube Mirko Sablic: послушал сам — вышли другу [ 5 травня 2016 у Wayback Machine.]
- офіційна сторінка в соцмережі facebook Мірко Саблич — самі собі Мінстець
- Дмитро Волчек. Музична контрпропаганда від «Мірко Сабліч»: «Наша 23-річна м'якість не має аналогів» // радіо свобода, 14.04.2015
- Мірко Сабліч: Кожен сам собі Мінстець // newssky.com.ua 30.09.2015 [ 19 січня 2016 у Wayback Machine.]
- «Мирко Саблич» записал новый хит: «Сорри, Вова, нам не по пути» // donbass.ua 15.09.2015 [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Гимн Донбасса (про ДНР и ЛНР): Мирко Саблич и арт-формация «Лютики» сделали кавер на песню Любэ // БИЗНЕС ПОРТАЛ FDLX.com: Financial DaiLy eXpress 18.03.2015 [ 22 грудня 2015 у Wayback Machine.]
- «Ни пяди не будет вам нашей земли, валите в Москву, москали!»: гимн Донбасса подорвал соцсети // http://joinfo.ua/ 17.03.2015 [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Українські музиканти «заспівали» голосом Віктора Цоя про секту «КримНаш» // tsn.ua, 12 серпня 2015 [ 27 січня 2016 у Wayback Machine.]
- LiveJournal Мирко Саблич — весело о грустном [ 25 грудня 2016 у Wayback Machine.]
- «Стыдно, братцы, стыдно…». Украинские пародисты посвятили песню второй годовщине крымского «референдума» // Крым-реалии. — 18 марта 2016, Киев [ 20 березня 2016 у Wayback Machine.]
Примітки ред.
- Мірко Саблич — самі собі Мінстець // facebook, 3.01.2016
- . Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 3 січня 2016.
- . Архів оригіналу за 26 квітня 2015. Процитовано 3 січня 2016.
- Нова робота авторів проекту «Лютики» присвячена перемозі: «Перемогли тих, переможемо й цих!» // http://vikna.if.ua/ 2015.04.30
- . Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 3 січня 2016.
- "Россия, ведь это твоя агония" [ 22 жовтня 2019 у Wayback Machine.] Радіо Свобода
- . Архів оригіналу за 20 листопада 2016. Процитовано 3 січня 2016.
- . Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 5 січня 2016.
- Архів оригіналу за 4 квітня 2016. Процитовано 3 січня 2016.
- ↑ Архів оригіналу за 30 грудня 2015. Процитовано 3 січня 2016.
- Архів оригіналу за 28 січня 2016. Процитовано 2 січня 2016.