Мінезингери (нім. Minnesinger — той, що оспівує кохання) — німецькі лицарські поети-співаки XII—XIV ст. Куртуазна лірика мінезингерів склалася під впливом поезії романських трубадурів і труверів. Головними темами німецького мінезангу є служіння Дамі, висока любов, переживання ліричного героя. Основні жанри, в яких творили німецькі мінезингери, це любовний гімн (Minnelied), гімн світанку (Tagelied), лейх (Leich), шпрух (Spruch). Першими мінезингерами вважаються Кюренбергер і Дітмар фон Айст, розквіт мінезангу пов'язаний з іменами Вальтера фон дер Фогельвейде, Вольфрама фон Ешенбаха, Гартмана фон Aye, Генріха фон Морунгена. До мінезингерів пізнього періоду відносять Нейдгарта і Тангейзера.
На думку Миколи Стороженка, порівнюючи твори мінезингерів із провансальськими трубадурами, помітно, що останні стоять значно вище. У творах міннезингерів не помітно тої щирості, того запалу, того південного запалу, які не раз пробиваються крізь конвенціональну провансальську манеру. Проте зерно характерного для провансальської поезії ідеального ставлення до жінки знайшло в Німеччині добрий ґрунт, тому коли міннезингери виступили зі своєю проповіддю ідеальної любові, то їх пісні знайшли відповідний відголос у відносно грубому німецькому суспільстві. Ця проповідь задала одноманітний колорит творам міннезингерів, тим більше, що у них немає творів подібних до сірвент, завдяки яким трубадури зачіпали різні суспільні питання. Єдиний виняток у цьому напрямку виявляє собою Вальтер Фон дер Фоґельвайде, в піснях якого нераз відбивають ся його політичні ідеї, його мрії про велике призначення Німеччини згуртувати під своєю владою весь християнський світ, і його ненависть до папства за те, що воно хоче підпорядкувати собі цілий світ та заважає Німеччині виконати велику культурну місію.
Відомі мінезингери Редагувати
- Кюренберґ
- Рейнмар фон Гаґенау
- Вальтер фон дер Фоґельвайде
- Генріх фон Морунген
- Тангейзер
- Дітмар фон Айст
- Генріх фон Фельдеке
- Гартман фон Ауе
- Рудольф фон Феніс
- Гуго фон Монфорт
Бібліографія Редагувати
- Микола Стороженко. Нарис історії Західно-Европейської лїтератури до кінця XVIII віку. — Л. : Українсько-руська видавнича спілка, 1905. — 381 с.
- Die alte Heidelberger Liederhandschrift, hrsg. v. Fr. Pfeiffer, «Bibl. des Lit. Vereins in Stuttgart», 9, 1844;
- Die Weingartner Liederhandschrift, там же, 5, 1843;
- Die grosse Heidelberger Liederhandschrift, hrsg. v. F. Pfaff, Heidelberg, 1899;
- Избранные произведения «Des Minnesanges Frühling», hrsg. v. Lachmann u. Haupt, neu bearb. v. Fr. Vogt, 3 Aufl., Lpz., 1920;
- Bartsch, K. Deutsche Liederdichter des 12—14 Jhs., Berlin, 1901;
- Die Schweizer Minnesinger, hrsg. v. Bartsch, 1886;
- Fr. Pfaff, Der Minnesang des 12—14 Jhs., Stuttgart, 1892.
- Stilgebauer E., Geschichte des Minnesangs, 1898;
- Schönbach A., Die Anfänge des deutschen Minnesanges, Graz, 1898;
- Wechsler E., Das Kulturproblem des Minnesanges, 1909;
- Burdach K., Über den Ursprung mittelalterlichen Minnesangs, Liebesroman und Frauendienst, Berlin, 1918;
- Его же, Vorspiel, I, 1925;
- Wilmanns W., Leben und Dichten Walters v. d. Vogelweide, Lpz., 1916—1924.
- Bielschowsky A., Geschichte der deutschen Dorfpoesie im XIII Jhr., Berlin, 1891;
- Mehr F., Das unhöfische Element in der mhd. Lyrik, 1913;
- Singer S., Neidhartstudien, 1920.
- Müller G., Das Formproblem des Minnesanges, «Deutsch. Vierteljahrsschrift für Literatur», I, 1923.
Див. також Редагувати
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Мінезінгери
Посилання Редагувати
- Мінезингер // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 47.
- Міннезінгери // Лексикон загального та порівняльного літературознавства / голова ред. А. Волков. — Чернівці : Золоті литаври, 2001. — С. 328. — 634 с.
- Микола Стороженко, 1905, с. 60.