Сірве́нта, сірве́нтес (окс. sirventes) — один з найважливіших жанрів поезії трубадурів XII–XIII ст. Формою нагадувала любовну кансону, але відрізнялася тематично. Головними в сірвенті були суспільно-політичні, релігійні, моральні теми, особисті випади поета проти його ворогів («персональні» сірвенти). Існувало кілька різновидів персональної сірвенти: літературно-пародійні (висміювання побратимів-трубадурів), похвальба — жартівлива пісня, в якій трубадур часто іронічно перераховує свої чесноти, плач — на славу чеснот особи, яку оплакують: покровителя, трубадура, дами. Моралізаторські сірвенти вперше зустрічаються у Маркабрюна. Сірвенти на політичні теми з закликами до війни або, навпаки, до миру та з осудом ворогів були одним з найпоширеніших видів жанру. Знаменитим майстром політичної сірвенти був Бертран де Борн. Вельми популярна традиція обміну сірвентами (поетичного диспуту з різних питань) з часом створила спеціальний діалогічний жанр — дебати. Цей жанр запозичили й французькі трувери.
| Сірвента | |
| Жанр | сатира |
|---|---|
| Мова твору або назви | романські мови |
Див. також Редагувати
Посилання Редагувати
- Сирвента // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 398-399.
- Сирвента // Лексикон загального та порівняльного літературознавства / голова ред. А. Волков. — Чернівці : Золоті литаври, 2001. — С. 526. — 634 с.
| Це незавершена стаття з мистецтва. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |