Мілан-Центральний (італ. Stazione Milano Centrale) — головна залізнична станція міста Мілан, Італія, одна з найбільших залізничних станцій Європи. Станція є кінцевою і розташована на півночі центрального Мілана. Була офіційно відкрита в 1931 році та замінила стару центральну станцію (побудовану в 1864 році), яка була транзитною, але з обмеженою кількістю колій та простору, тому не могла впоратися зі збільшенням трафіку, спричиненим відкриттям тунелю Симплон в 1906 році.
| Мілан-Центральний | |
| Дата створення / заснування | 1931 |
|---|---|
| Країна | Італія |
| Адміністративна одиниця | Мілан |
| Висота над рівнем моря | 132 м |
| Часовий пояс | CET і CEST |
| Оператор | Trenitaliad, Trenordd, Trenitalia Tperd, Italo - Nuovo Trasporto Viaggiatorid і Rete Ferroviaria Italianad |
| Архітектор | Ulisse Stacchinid |
| Дата офіційного відкриття | 1931 |
| Сусідня станція | Milano Lambrate railway stationd, Milano Greco Pirelli railway stationd, Milano Porta Garibaldi railway stationd і Milano Greco Pirelli railway stationd |
| Обслуговується маршрутом | Trenhoteld, Trenitalia Franced, EuroCity, Frecciarossad і Frecciabiancad |
| Залізнична лінія | Domodossola–Milan railwayd, Lecco–Milan railwayd, Milan–Bologna railwayd, Milan–Bologna high-speed railwayd, Chiasso–Milan railwayd, Genoa–Milan railwayd, Milan–Venice railwayd, Milan–Verona high-speed railwayd, Turin–Milan railwayd і Turin–Milan high-speed railwayd |
| Тарифна зона | Mi1d |
| Кількість колій обслуговування | 24 |
| Щоденний пасажиропотік | 320 000 |
| Обладнаний | ticket machined, ticket officed, Санітарний вузол і railroad policed |
| Статус спадщини | національна спадщина Італіїd |
| Адреса | Piazza Duca d'Aosta |
| Станція пересадки | Centrale FS metro stationd і Мережа міланського трамваю |
| Обслуговується | Rete Ferroviaria Italianad і Grandi Stazionid |
| Категорія станції | platinum stationd |
| Стан використання | використовується[d] |
| Категорія Вікісховища для інтер'єра елемента | d |
| Мілан-Центральний у Вікісховищі |
Координати: 45°29′08″ пн. ш. 9°12′14″ сх. д. / 45.485658000027775927° пн. ш. 9.20398800002777939° сх. д.
Мілан-Центральний має швидкісне сполучення з Туріном[en] на заході, та на сход Венецією[en] через Верону, з Болонью[en], Римом, Неаполем та Салерно. Залізниці Сімплон та Готтард сполучають Мілан-Центральний з Берном[en] та Женевою через Домодоссолу[en] та Цюрих через К'яссо[en] у Швейцарії.
Міжміські та регіональні потяги курсують від Мілан-Центральний до Вентімільї (кордон Франції), Генуї, Туріна, Домодоссоли (кордон швейцарського кантону Вале/Валліс), Тірано (кордон швейцарського кантону Граубюнден/Грізонс), Бергамо, Верона, Мантова, Болонья та Ла-Спеція.
Міланська приміська залізниця[en], не використовує Мілан-Центральний, а інші станції залізниці: Порта-Гарібальді[en] (північний захід), Кадорна[en] (захід) та Рогоредо[en] (схід).
Історія ред.
Станцію було урочисто відкрито в 1931 році та замінила стару станцію (1864 року побудови), що вже не справлялася із збільшеним пасажиропотоком через відкриття тунелю Симплон в 1906.
Будівництво вокзалу розпочав архітектор Уліссе Стаккіні[en], що взяв за зразок «Union Station» у Вашингтоні. Будівництво відбувалося досить повільно через економічну кризу що вибухнула в Італії після Першої світової війни. Так прихід до влади Беніто Муссоліні кардинально змінив вигляд вокзалу. За задумкою нового прем'єр-міністра входило зробити вокзал таким чином, щоб він представляв міць і силу фашистського режиму.
Основною зміною стало будівництво сталевого купола за проекту Альберта Фава. Купол має 341 м завдовжки, а його площа дорівнює 66.500 м². Фасад вокзалу має довжину 200 м і висоту 72 м. Станція має 24 платформи. Приблизний пасажиропотік складає близько 400.000 осіб/день.
Примітки ред.
- ↑ archINFORM — 1994.
- ↑ SIRBeC
- http://www.rfi.it/rfi/LINEE-STAZIONI-TERRITORIO/Le-stazioni
- . www.milanocentrale.it. Архів оригіналу за 1 квітня 2016. Процитовано 7 січня 2017.