| Міколас Вайткус | |
|---|---|
| Mykolas Vaitkus | |
| | |
| Народився | 27 жовтня 1883 Гаргждай, Литва |
| Помер | 20 травня 1973 (89 років) Провіденс, США |
| Громадянство | Литва |
| Діяльність | поет, драматург |
| Alma mater | Каунаська духовна семінарія |
| Мова творів | литовська |
| Конфесія | католицька церква |
| | |
| Міколас Вайткус у Вікісховищі |
Міколас Вайткус (лит. Mykolas Vaitkus; 27 жовтня 1883, Гаргждай — 20 травня 1973, Провіденс (Род-Айленд) — литовський поет і драматург, католицький священник.
Життєпис ред.
Навчався у прогімназії у Паланзі та у гімназії в Лієпаї.
1903 — поступив до Каунасської семінарії. Продовжив навчання у Санкт-Петербурзі в Духовній академії та в Інсбруку. З 1909 служив в Тельшяї.
У жовтні 1944 року виїхав із Литви. Жив у Австрії, Німеччині, з 1951 року в США.
Творчість ред.
Перший вірш опублікував у 1896 році. У своїй поезії Вайткус лірик, обмежений вузьким колом індивідуальних переживань. У його творчості потужні релігійні елементи. Він був один із найбільш талановитих представників литовського національного романтизму. У громадському відношення Вайткус — представник литовської клерикальної інтелігенції.
Бібліографія ред.
- Margumynai (вірші, 1911)
- Laimė (поема, 1911)
- Genijus ir meilė (поема, 1912)
- Šviesūs krislai (вірші, 1913)
- Upytė (поема, 1914)
- Brėkšta (поема, 1919)
- Liepsnelės (вірші, 1920)
- Žvaigždės duktė (драма, 1922)
- Žaibas ir mergaitė (драма)
- Vilnius mūsų (драма)
- Tvanas (роман, 1925)
- Nušvitusi dulkė (вірші, 1933)
- Vienatvė (вірші, 1952)
- Aukso ruduo (вірші, 1955)
- Nuošaliu taku (вірші, 1956)
- Alfa ir Omega (вірші, 1963)
- Šerkšno sidabras (вірші, 1965)
- Dienoraštis (вірші, 1966).