Мухаммед ібн Абдулла (араб. محمد بن عبد الله بن حسن بن أبي نمي; д/н — 17 березня 1632) — шаріф і емір Мекки в 1631-1632 роках. Відомий також як Мухаммед IV.
| Мухаммед ібн Абдулла | |
|---|---|
| Помер | 1632 |
| Посада | Sharif of Meccad |
Життєпис ред.
Походив з гілки правлячої династії Хасанідів — бану-катада. Син шаріфа Абдулли ібн Хасана. Відомостей про нього обмаль. Наприкінці серпня 1631 року після зречення батька став новим шаріфом та еміром Мекки (спільно з небожем Зайдом ібн Мухсіном). Напочатку січня 1632 року помирає батько. Низка його родичів намагалися домогтися повалення Зайда та призначення співемірами братів Мухаммеда, але останній відкинув усі їх спроби. Внаслідок чого чатсина бану-катада перейшла в обозицію.
У березні на Мекку рушило військо на чолі із Кор-Махмудом та Алі-беєм, яких відправив імам Мухаммед аль-Муайяд бін аль-Мансур, що на той час фактично захопив більшу частину Єменського еялету. Мухаммед спільно з Зайдом рушили проти єменців. Їм на допомогу прийшло осмнаське військо на чолі із Мустафою-беєм, очільником санджаку Джидда. В той же час Кор-МАхмуда і Алі-бея підтримав Намі ібн Абд аль-Муталіб з Хасанідів. Вирішальна битва відбулася 17 березня біля Ваді-ель-Біяра, де шаріфи зазнали ніщивної поразки, а Мухаммед ібн Абдулла та Мустафа-бей загинули. Зайд вбн Мухсін втік до Ваді Марр аз-Захран, а Намі зайняв Мекку, де став правителем.
Джерела ред.
- de Zambaur, E. (1927). Manuel de généalogie et de chronologie pour l'histoire de l'Islam. Hanovre: Heinz Lafaire.
- al-Ghāzī, ‘Abd Allāh ibn Muḥammad (2009) [Composed 1930]. ‘Abd al-Malik ibn ‘Abd Allāh ibn Duhaysh (ed.). Ifādat al-anām إفادة الأنام (in Arabic). Vol. 3 (1st ed.). Makkah: Maktabat al-Asadī.