Мохаммед Алі Шах (перс. محمدعلی شاه قاجار; нар. 21 червня 1872, Тегеран, Іран — пом. 5 квітня 1925, Санремо, Королівство Італія) — шахиншах Ірану з династії Каджарів з 8 січня 1907 по 16 липня 1909.
| Мохаммед Алі Шах перс. محمدعلی شاه قاجار | |
| |
|---|---|
| 8 січня 1907 — 16 липня 1909 | |
| Попередник: | Мозаффар ед-Дін-шах |
| Спадкоємець: | Ахмад Шах Каджар |
| Народження: | 21 червня 1872 Тегеран, Іран |
| Смерть: | 5 квітня 1925 (52 роки) Санремо, Королівство Італія |
| Поховання: | Мавзолей Імама Хусейна |
| Національність: | азербайджанець |
| Країна: | Іран |
| Релігія: | Іслам шиїтського толку |
| Рід: | Каджари |
| Батько: | Мозаффар ед-Дін-шах |
| Мати: | Уммул-Хакан |
| Шлюб: | Malekeh Jahand |
| Діти: | Ахмад Шах Каджар |
| Автограф: | |
| Нагороди: | |
| Медіафайли у Вікісховищі |
Життєпис Редагувати
Старший син Мозаффара ед-Дін-шаха та рідної племінниці Насера ед-Діна Шаха Уммул-Хакан. Одним з вихователів майбутнього шаха був Сірая Шапшал. Будучи принцем, займав пост губернатора Тебризу.
Посів на престол 8 січня 1907, після смерті батька. При вступі на престол обіцяв дотримуватися конституції, дарованої його батьком у 1906, чого, однак не виконав.
1 травня 1907 призначив прем'єр-міністром Мірзу Алі Асгар Хана, досвідченого політика, який вже обіймав цю посаду у періоди 1888–1896 і 1898–1903 та отримав титул Мірза Алі Асгар Хан, Емін ес-Солтане, Атабек-е-Азам — Вірний Султану, Вищий правитель (титул першого міністра). Проте вже 31 серпня 1907 Мірза Алі був убитий федаїном Аббасом Агою з Тебрізу. 15 лютого 1908 в карету самого шаха була кинута бомба. Шах не постраждав, але невдалий замах зробив його вкрай підозрілим.
3 червня шах, побоюючись чергового замаху, залишив палац в Тегерані та виїхав до шахських садів за його межами.
24 червня 1908 здійснив переворот за допомогою Перської козацької бригади, розігнавши Меджліс.
У 1908 в Тебризі почалося повстання проти влади шаха. У січні 1909 прихильники конституції, підтримані бахтіарськими ханами, що прагнули до зміцнення свого впливу, захопили владу в Ісфагані. Почалося повстання в Ґіляні (в Решті та інших містах Ґіляну). У Буширі, Бендер-Аббасі та деяких інших містах та районах Ірану до влади прийшли противники шаха. 13 липня 1909 повстанці вступили в Тегеран. 16 липня зібралася надзвичайна національна рада в складі керівників федайських та бахтіярських загонів, колишніх міністрів та депутатів першого меджлісу. Він оголосив про позбавлення влади Мохаммада Алі і про передачу влади його 11-річному синові Ахмаду.
Мохаммад Алі був змушений сховатися в російській місії, а потім виїхати у вигнання до Російської імперії. У 1911 повернувся в Іран з військовим загоном, висадившись в Астрабаді, і намагався відновити свою владу, але його прихильники були розбиті військами уряду. Жив в Одесі в особняку за адресою вулиця Гоголя, 2. Після перевороту в Російській республіці у 1920 році переїхав до Стамбулу, а потім в Королівство Італія в Санремо, де й жив до своєї смерті. [джерело?]
Нагороди Редагувати
- Кавалер Великого Хреста ордену Леопольда (Австро-Угорщина) — 1900
- Кавалер ордену Святого Андрія Первозванного (Російська імперія) — 1905
- Кавалер ордену Святого Олександра Невського (Російська імперія) — 1905
- Кавалер ордену Білого Орла (Російська імперія) — 1905
- Кавалер ордену Святого Станіслава 1-го ступеня (Російська імперія) — 1905
- Кавалер ордену Святої Анни 1-го ступеня (Російська імперія) — 1905
- Кавалер Високого ордену Будинку Османа (Османська імперія) — 1905
- Кавалер Великого Хреста ордену Почесного легіону (Третя французька республіка) — 1907 [джерело?]
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- Салех Мамед оглы Алиев. История Ирана--XX век = Мичиганский университет. — ИВ РАН, 2004. — С. 29. — ISBN 5936750752, 9785936750755. (рос.)
| Це незавершена стаття про політичного діяча. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |