Московська синекліза — велика полога негативна структура (депресія) центральної частини стародавньої Східно-Європейської платформи. З півдня та південного заходу обмежена Воронезькою та Білоруською антеклізами, із заходу — Латвійською сідловиною, зі сходу: Токмовським, Котельницьким та Сисольським склепіннями Волзько-Камською антеклізою та на північному сході з байкальскими спорудами Тімана і півострова Канін Ніс. Північним продовженням синеклізи є Мезененська синекліза, відокремлена невеликим підняттям фундаменту — Лузською сідловиною, розташованої на продовженні підняття Вітряного пояса Балтійського щита. Як самостійна структурна форма синекліза відокремилася у середині девону і розвивалася до середини тріасу. На заході і півдні по межах має виходи карбонових відкладень, сході — підошвою порід тріасу. Структура асиметрична — з піднесеним північно-західним крилом, що прилягає до Балтійського щита. У привісьовій частині глибина залягання фундаменту 3-4 км. Північне крило моноклінальне з глибинами фундаменту 1-2 км.
Площа синеклізи становить понад 1 млн. км². В її основі залягають Середньоруський та Московський авлакогени, заповнені осадовими породами рифею. У рельєфі виражена Валдайською і Смоленсько-Московської височинами, Верхньоволзькою та Північно-Двінською низовинами.
Межі синеклізи з сусідніми підняттям фундаменту носять характер флексур і монокліналей, ускладнених валами і плакантікліналій. З Тіманом вона межує з глибинних розломів. В осьовій частині синеклізи порушення типу плакантікліналей утворюють Сухонський вал. Московська синекліза — дуже древня западина, закладена над системою грабеноподібних прогинів ще у рифеї. Сучасні її контури намітилися наприкінці палеозою.
Докембрій представлений археєм, нижнім протерозоєм та іотній. Архей складний гнейсами, амфіболітами, гранитогнейсами і мігматитами. Нижній протерозой — кристалічними сланцями, які є тільки на півночі синеклізи. Всі ці відкладення дуже схожі на архей і протерозой Балтійського та Українського щитів. Іотній представлений пісковиками з прошарками конгломератів і глинистих сланців, а також вулканогенними утвореннями основного складу.
Осадовий чохол синеклізи складний породами рифею, палеозою та мезозою. З кайнозойських відкладень поширені тільки четвертинні.
Примітки Редагувати
- Центральні райони європейської частини РСФСР: Московська синекліза, Воронезька та Волзько-Уральська антеклізи. - Наука, 1984-01-01. - 142 с.
Посилання Редагувати
- Гарецкий Р.Г., Нагорный М.А. Главные этапы развития Московской синеклизы // Литосфера. 2006. № 2. С. 14–24.
- Панкратьев П.В., Чаплыгина А.С., Чаплыгина И.С. Основы учения о полезных ископаемых: Методические указания к лабораторному практикуму по магматическим и флюидно-магматическим месторождениям. — Оренбург: ГОУ ОГУ, 2003. — 64 с.
- Мещеряков Ю.А. Рельеф СССР (Морфоструктура и морфоскульптура). — М.: Мысль, 1972. — 520 с. .