Морин О'Хара (англ. Maureen O'Hara; 17 серпня 1920 — 24 жовтня 2015) — ірландська та американська акторка і співачка, багато знімалася у вестернах і пригодницьких фільмах Джона Форда у компаніях з Джоном Вейном.
| Морін О'Хара | |
|---|---|
| англ. Maureen O'Hara | |
| Ім'я при народженні | англ. Maureen FitzSimons |
| Народилася | 17 серпня 1920[…] Ranelaghd, Ірландія |
| Померла | 24 жовтня 2015[…] (95 років) Бойсе, США |
| Поховання | Арлінгтонський Національний Цвинтар |
| Громадянство | Ірландія США |
| Релігія | католицтво |
| Діяльність | письменниця, автобіографістка, співачка, акторка театру, кіноакторка, телеакторка, акторка |
| Роки діяльності | 1938 — 2000 |
| У шлюбі з | Charles F. Blair, Jr.d, Will Priced і George H. Brownd |
| Діти | Bronwyn FitzSimonsd |
| Брати / сестри | Charles B. Fitzsimonsd і James O'Harad |
| IMDb | nm0000058 |
| Нагороди та премії | |
| | |
| Морін О'Хара у Вікісховищі |
Біографія Редагувати
Юні роки Редагувати
Морін Фітц Сімонс народилася в ірландському містечку Ренель, передмісті Дубліна, 17 серпня 1920 року. Вона була однією з шести дітей у сім'ї ірландського бізнесмена і співвласника футбольного клубу «Шемрок Роверс», і його дружини, колись оперної співачки, а потім власниці магазину жіночого одягу.
Зі своїми молодшими братами і сестрами Морін О'Хара в юності виступала в театрі місцевого абатства, а потім навчалася акторського мистецтва в школі драми в Дубліні. У ті роки вона, однак, мріяла піти стопами матері і стати оперною співачкою, оскільки володіла гарним сопрано.
Її батько був дуже практичною людиною і не повністю підтримував прагнення дочки стати акторкою. Він наполіг на тому, щоб О'Хара навчилася корисніших у житті навичок, у разі якщо їй не вдасться стати артисткою. Вона вступила до бізнес-школи, після закінчення якої здобула спеціальності бухгалтера і друкарки.
Початок кар'єри в кіно Редагувати
Під час навчання в драматичній школі їй надали можливість пройти проби для кінозйомок у Лондоні. Морін О'Хара вирушила до Англії, де на кіностудії їй довелося приміряти на себе громіздку сукню і вперше випробувати на собі косметику. Кінопроби визнали незадовільними, і наприкінці О'Хара заявила: «Якщо це кіно, то я не хочу мати з ним нічого спільного».
Все ж проби виявилися для Морін О'Хара набагато вдалішими, ніж їй здалося — на студії її помітив уславлений британський актор Чарльз Лоутон. Він порекомендував юну актрису одному зі своїх компаньйонів і в підсумку їй було запропоновано семирічний контракт на кіностудії «Mayflower Pictures». Одну з перших своїх ролей О'Хара виконала в 1939 році у фільмі Альфреда Хічкока «Таверна «Ямайка»». Після виходу картини на екрани Лоутон був настільки вражений актрисою, що домігся затвердження її на роль Есмеральди в фільмі «Горбань Собору Паризької Богоматері», зйомки якого проходили того ж року в Голлівуді.
За кілька годин до відплиття в США, її кавалер, співробітник студії Джордж Х. Браун, переконав Морін О'Хара вийти за нього заміж, але церемонії завадили мати актриси і Чарльз Лоутон, і вона так і не була проведена до кінця. У результаті незавершений шлюб був анульований через три роки.
Успіх і визнання Редагувати
Після завершення зйомок «Горбаня з Нотр-Дама» Чарльз Лоутон вирішив не повертатися з О'Хара на батьківщину через Другу світову війну, що почалася в Європі. Він знайшов їй роботу на студії «RKO», де в наступні кілька років їй доводилося грати невеликі ролі в другосортних фільмах. Ситуацію виправив режисер Джон Форд, який помітив акторку і запросив її в свій фільм «Якою зеленою була моя долина», що вийшов на екрани в 1941 році. Наступні роки її роботи в Голлівуді принесли актрисі великий успіх і популярність у публіки. Закріпившись у Голлівуді, Морін вирішила не повертатися в Ірландію і в 1946 році прийняла американське громадянство.
У 1941, відразу ж після того як її перший шлюб було анульовано, Морін О'Хара вийшла заміж за режисера Вілла Прайса. У 1944 році вона народила від нього дочку, названу Бронвайн Фітцсімонс Прайс, але в 1953 союз розпався, за чутками через зловживання Вілла алкоголем.
У доповненні до її акторського таланту, О'Хара володіла прекрасним голосом сопрано, але на кіностудіях це так і не оцінили, тому що вона була затребувана не у музичних фільмах, а в пригодницьких і вестернах. Цю проблему їй вдалося виправити в 1950-х роках, коли вона стала гостем у різних музичних вар'єте на телебаченні, за участю Перрі Комо, Енді Вільямса і Бетті Грейбл. У 1960 році вона також з'явилася у бродвейському мюзиклі «Христина», після чого, надихнувшись його успіхом, записала дві пластинки — «Love Letters from Maureen O'Hara» і «Maureen O'Hara Sings her Favorite Irish Songs».
На піку своєї кар'єри Морін О'Хара стала визнаною іконою «золотого століття» Голлівуду. Найвищої популярності вона сягнула завдяки ролям у відомого режисера Джона Форда.
Пізні роки кар'єри Редагувати
У 1968 році Морін О'Хара утретє вийшла заміж, за колишнього генерала американських ВПС Чарльза Ф. Блера молодшого. За кілька років після весілля акторка майже припинила зніматися і повністю присвятила себе родині. Але щасливе життя тривало недовго — у 1978 році Блер загинув в авіакатастрофі над Карибським морем. Від чоловіка їй дісталася частина акцій авіакомпанії «Antilles Airboats», яку вона протягом деякого часу навіть очолювала, а потім продала.
Після смерті чоловіка вона лише раз з'явилася на великому екрані — у 1991 році вона виконала роль Роуз Малдун у романтичній комедії «Зрозуміє тільки самотній», з Джоном Кенді у головній ролі. На телебаченні вона все ж і далі зрідка з'являлася аж до 2000 року.
За свій внесок у кіно акторка удостоєна зірки на Голлівудській алеї слави, а у 1993 році її ім'я було включено до Холу слави акторів вестернів у Національному музеї вестернів в Оклахомі. У березні 1999 року Морін О'Хара було обрано великим маршалом параду Святого Патріка в Нью-Йорку.
XXI століття Редагувати
У 2004 вийшла в світ її автобіографія «Tis Herself», і в тому ж році Ірландська академія кіно вручила О'Харі в Дубліні премію за «Досягнення всього життя».
У 2005 році журнал «Irish America» назвав Морін О'Хара «Жінкою року», урочистості з нагоди чого пройшли у нью-йоркському готелі «Plaza».
Останні роки життя акторка проживала час від часу то в Ірландії, де у неї будинок у селі Гленгарріфф у графстві Корк, або в Арізоні, або на Віргінських островах.
У листопаді 2014 року 94-річна акторка була нагороджена почесною премією «Оскар» за життєвий внесок у світовий кінематограф. Морін О'Хара померла уві сні 24 жовтня 2015 року в місті Бойсі, штат Айдахо.
Вибрана фільмографія Редагувати
- 1938 — Моя ірландська Моллі / My Irish Molly — Ейлін О'Ши
- 1939 — Таверна «Ямайка» / Jamaica Inn — Мері Йеллен
- 1939 — Горбань із Нотр-Дама / The Hunchback of Notre Dame — Есмеральда
- 1940 — Танцюй, дівчинка, танцюй / Dance, Girl, Dance — Джуді О'Брайен
- 1941 — Якою зеленою була моя долина / How Green Was My Valley — Ангарад Морган
- 1941 — Вони познайомилися в Аргентині / They Met in Argentina — Лоліта О'Ши
- 1942 — Чорний лебідь / The Black Swan — леді Маргарет Денбі
- 1942 — До берегів Триполі / To the Shores of Tripoli — Мері Картер
- 1942 — Десять джентльменів з Вест Пойнт / Ten Gentlemen from West Point — Керолайн Бейнбрідж
- 1943 — Ця земля моя / This Land Is Mine — Луїза Мартін
- 1943 — Безсмертний сержант / Immortal Sergeant / Валентина Лі
- 1943 — Падший горобець / The Fallen Sparrow — Тоні Донн
- 1944 — Буффало Білл / Buffalo Bill — Луїза Фредерік Коді
- 1945 — Іспанські морські володіння / The Spanish Main — графиня Франческа
- 1946 — Сентиментальна подорож / Sentimental Journey — Джулі Бек / Уетерлі
- 1947 — Синдбад-мореплавець / Sinbad the Sailor — Ширін
- 1947 — Диво на 34-й вулиці / Miracle on 34th Street — Доріс Вокер
- 1948 — Спритно влаштувався / Sitting Pretty — Тесі Кінг
- 1949 — Жіночий секрет / A Woman's Secret — Меріен Вошберн
- 1950 — Ріо-Гранде / Rio Grande — місіс Кетлін Йорк
- 1952 — Тиха людина / The Quiet Man — Мері Кейт Данахер
- 1955 — Леді Годива з Ковентрі / Lady Godiva of Coventry — Леді Годива
- 1957 — Крила орлів / The Wings of Eagles — Мін Уид
- 1959 — Наша людина в Гавані / Our Man in Havana — Беатріс Северн
- 1961 — Смертельні попутники / The Deadly Companions — Кіт Тилден
- 1961 — Пастка для батьків / The Parent Trap — Маргарет «Меггі» Маккендрік
- 1963 — МакЛінток! / McLintock! — Кетрін Маклінток
- 1965 — Битва в Вілла Фіоріта / The Battle of the Villa Fiorita — Мойра
- 1971 — Великий Джейк / Big Jake — Март Маккандлес
- 1991 — Зрозуміє тільки самотній / Only the Lonely — Роуз Малдун
Примітки Редагувати
- Deutsche Nationalbibliothek Record #11943055X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Pallardy R. Encyclopædia Britannica
- SNAC — 2010.
- ↑ Internet Broadway Database — 2000.
- http://www.irishtimes.com/news/ireland/irish-news/actor-maureen-o-hara-dies-aged-95-1.2405089
- https://www.thejournal.ie/maureen-ohara-rip-2408512-Oct2015/
- ↑ Roglo — 1997. — 8549233 екз.
- https://www.imdb.com/name/nm0280617/bio
- Flynn, John; Jerry Kelleher. Архівована копія. — High Table Publishing. — С. 148—149. — ISBN 0-9544694-1-0. з джерела 17 листопада 2009 . Архів оригіналу за 17 листопада 2009. Процитовано 9 січня 2020.
- Examiner /Tough times never last, but tough people do
- Vallance, Tom (9 січня 2001). . The Independent. Архів оригіналу за 7 березня 2009. Процитовано 27 березня 2009.
- . Архів оригіналу за 26 жовтня 2015. Процитовано 9 січня 2020.
Посилання Редагувати
- Офіційний сайт [ 19 серпня 2020 у Wayback Machine.]