Тунель Мон-Сені або тунель Фрежюс (фр. Tunnel ferroviaire du Fréjus, італ. Traforo ferroviario del Frejus) — перший залізничний тунель через Альпи, який з'єднав Італію та Францію. Проходить під гірським масивом Мон-Сені біля перевалу Мон-Сені. З італійської сторони біля входу в тунель знаходиться місто Бардонеккія, з французької — містечко Модан. Довжина тунелю — 13,7 км. З'єднує залізницю Турин-Модан із залізницею Кюло-Модан.
| Мон-Сені | |
| Дата створення / заснування | 1871 |
|---|---|
| Країна | Італія і Франція |
| Адміністративна одиниця | Модан Бардонеккія |
| Дата офіційного відкриття | 17 вересня 1871 |
| Інженер-будівельник | Germain Sommeillerd |
| Проходить над/під | Мон-Сені[d] |
| Несе на собі | Фрежюська залізницяd |
| Ширина колії | європейська колія (1435 мм) |
| Довжина або відстань | 13 657 м |
| Мон-Сені у Вікісховищі |
Координати: 45°08′26″ пн. ш. 6°41′20″ сх. д. / 45.14076944002777481° пн. ш. 6.688994440028° сх. д.
Історія ред.
Ідею про будівництво тунелю вперше висловив митний комісар з Бардонеккія Джузеппе Медай в 1832. У цей час землі по обидві сторони гірського хребта належали Сардинському королівству. У 1840 році меморандум про доцільність цього проекту було запропоновано королю Карлу Альберту, але не зустрів серйозної підтримки, але прихильники такого рішення залишалися, і серед них виявився сардинський міністр Луїджі дез Амбруа де Неваш, у 1850-і роки повернувся до питання про тунель і організував попередні дослідження. 31 серпня 1857 року сардинський король Віктор Еммануїл II підписав указ про прокладання тунелю. Керувати роботами було запрошено інженера Жермена Соммеє; у здійсненні розрахунків брали участь П'єтро Палеокапа, Северіно Граттон та інші італійські інженери.
У 1860 році в результаті переділу Савої (Туринський договір (1860)) західна сторона передбачуваного тунелю опинилася на території вже не Сардинського Королівства, а Франції, в результаті чого роботи з будівництва опинилися на межі зупинки, — проте за наполяганням графа Кавура цього не сталося, а слідом за цим французька сторона виступила з додатковим фінансуванням будівництва.
Початковий план передбачав завершення роботи до 1884 року, але Соммеє проявив виняткову винахідливість, істотно поліпшивши конструкцію відбійного молотка і запропонувавши низку інших удосконалень, а в 1869 році до непередбачених можливостей прискорення роботи додався винайдений Альфредом Нобелем динаміт. У результаті до 25 грудня 1870 рокубуло завершено проходження тунелю, а 17 вересня 1871 року тунель було відкрито.
Тунель було розширено у 2010 році, за для контейнерного перевезення вантажних автомобілів на спеціальних платформах, в рамках autoroute ferroviaire alpine
Залізниця Мон-Сені ред.
З 1868 по 1871 роки залізниця Мон-Сені діяла як тимчасове сполучення через перевал Мон-Сені. Після відкриття тунелю була незабаром закрита.
Фортифікаційні укріплення ред.
Тунель розглядався як шлях можливого вторгнення з Італії до Франції, уникаючи труднощів перевалу Мон-Сеніс. Тому біля Модане було побудовано форт Реплатон і форт Сапей наприкінці ХІХ століття, а також на висотах по всій долині д'Арк. Також було побудовані укріплення у 1930-х, у складі Лінії Мажино
У 1944 році німці, відступаючи, підірвали тунель
Примітки ред.
Ресурси Інтернету ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Мон-Сені (залізничний тунель) |
- Société Française du Tunnel Routier du Fréjus (französisch, italienisch, englisch und niederländisch) [ 30 травня 2000 у Wayback Machine.]
- AlpenTunnel.de: Frejus-Tunnel [ 5 жовтня 2015 у Wayback Machine.]
Література ред.
- Ascanio Schneider: Gebirgsbahnen Europas. Orell Füssli Verlag, Zürich, 2. Auflage 1967, S. 109, 111