? Молотоголов | ||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||
| Scopus umbretta Gmelin, 1789 | ||||||||||||||
Поширення молотоголова | ||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||
|
Молотоголов (Scopus umbretta) — вид лелекоподібних птахів, єдиний представник родини молотоголовових (Scopidae). Назву отримав завдяки своєрідній формі голови та видовженому дзьобу. Поширений у водно-болотяних угіддях в Африці, на Мадагаскарі та Аравійському півострові та місцями є доволі звичайним птахом.
Таксономія Редагувати
Вперше вид було описано французьким зоологом Матюренном Жаком Бріссоном у 1760 році. Видову назву було надано в 1788 році французьким натуралістом Йоганном Фрідріхом Гмеліним.
Молотоголова виділяють до окремої родини. Його зазвичай відносять до ряду Лелекоподібних (Ciconiiformes), інколи — до Пеліканоподібних (Pelecaniformes). Нещодавні дослідження показали, що його найближчими родичами є пелікани і китоголов.
Опис Редагувати
Птах середнього розміру — довжина тіла 50–56 см, маса 415—430 г. Оперення коричневого кольору. Дзьоб довгий — 80-85 мм та злегка гачкуватий на кінці; у доврослих — чорний, у молодих — коричневого кольору. Хвіст темно-коричневий зі слабко вираженими смугами. Шия та ноги відносно короткі, у порівнянні з іншими представниками Лелекоподібних. Між пальцями є невелика плавальна перетинка, призначення якої незрозуміле. Крила широкі, тому птах може використовувати ширяння під час польоту.
Поширення та місця існування Редагувати
Молотоголов поширений в Африці на південь від Сахари, на Мадагаскарі та вздовж південно-західного узбережжя Аравійського півострова. Населяє різноманітні біотопи — від лісів до напівпустель, але з обов'язковою наявністю прісноводних водойм. Віддає перевагу мілководдям вздовж річок, озер, боліт, тимчасових сезонних ставків, іригаційних систем тощо. Обов'язковою є наявність дерев — для розташування гнізд і відпочинку птахів.
Вид є осілим, може здійснювати кочівлі у посушливих районах та дисперсію в період дощів.
Підвиди Редагувати
Виділяють два підвиди — номінативний, широко поширений S. u. umbretta та менший за розмірами, поширений у Західній Африці S. u. minor (Bates, 1931). Інколи виділяють ще два підвиди — S. u. bannermani (поширений у південно-західній Кенії, зазвичай його відносять до номінативного підвиду) та S. u. tenuirostris (поширений на Мадагаскарі).
Гніздування Редагувати
Молтоголов влаштовує гнізда на деревах, інколи — на скелях і навіть на землі. Їхній розмір є однією з цікавих особливостей цього птаха — гнізда інколи досягають 1,5 м в діаметрі та можуть витримувати вагу людини. Гнізда найчастіше влаштовані у розвилці стовбура, воно збудовано з гілок та ґрунту. Усередині воно має камеру достатню за розміром для самки та молодих птахів. До камери веде вхід діаметром 13-18 см і довжиною близько 60 см. На побудову гнізда уходить від 10 до 14 тижнів. Пара молотоголовів будує від 3 до 7 гнізд на своїй території. Гнізда будують обидва члени пари. У великих гніздах молотоголовів можуть також влаштовувати гнізда інші птахи (шпаки, ткачикові, голуби), змії та навіть невеликі ссавці (генета). Сипуха та пугач можуть виганяти молотоголовів з їхніх гнізд, проте після того, як сови залишать гніздо, молотоголови можуть до них повертатись. Щільність гніздування молотоголовів може бути доволі великою — наприклад, в Уганді на площі 8 км2 було виявлено 639 гнізд, що відповідає не менше 80 парам молотоголовів. Попри близьке розташування гнізд, ці птахи не є колоніальними та є територіальними — вони захищають свою територію.
Гніздовий період у Східній Африці триває протягом усього року, тоді як в інших частинах ареалу існує пауза між періодами розмноження. Кладка нараховує від 3 до 7 яєць, їхній розмір становить у середньому 44,5 × 33,9 мм та вага 27,8 г. Кладку насиджують обидва члени пари. Яйця відкладаються з інтервалом 1-3 доби. Інкубація триває 30 діб від першого відкладеного яйця, вилуплення відбувається асинхронно. Вигодовують пташенят обидва з батьків, цей процес триває також довго після вильоту молодих з гнізда. Пташенята залишають гніздо у віці 44-50 днів.
Живлення Редагувати
Збирає поживу поодиноко, парами або зграями. Це всеїдний птах, хоча основу живлення становлять земноводні (особливо види роду Шпоркова жаба (Xenopus) — як дорослі, так і пуголовки) та риби. До раціону також входять ракоподібні, черви, комахи та дрібні ссавці. Основним методом полювання є пересування по мілководдю, де птах хапає здобич з води, її поверхні або навколоводних рослин.
Молотоголов і людина Редагувати
Чисельність молотоголова і стабільною, потенційною загрозою для виду є меліорація водно-болотяних угідь та використання пестицидів.
З молотоголовом пов'язано чимало місцевих легенд, він займає чільне місце в африканській міфології.
На молотоголова полюють та його використовують у традиційній медицині в Нігерії.
Посилання Редагувати
- Фесенко Г. В., Шидловський І. В. Зоогеографічні особливості поширення птахів. Частина 2. Палеогейська і Арктогейська суші // Біологічні студії. — 2013. — Т. 7, № 1. — С. 205—226.
- Van Tuinen, Marcel; Butvill, Dave Brian; Kirsch, John A. W.; Hedges, S. Blair (2001). (PDF). Proceedings of the Royal Society of London 26 (8): 1345–1350. Архів оригіналу за 29 травня 2008. Процитовано 14 жовтня 2017.
- Ericson, P. G. P.; Anderson, C. L.; Britton, T.; Elzanowski, A.; Johansson, U. S.; Källersjö, M.; Ohlson, J. I.; Parsons, T. J.; Zuccon, D.; Mayr, G. (2006). Diversification of Neoaves: integration of molecular sequence data and fossils. Biology Letters 2 (4): 543–547. PMC 1834003. PMID 17148284. doi:10.1098/rsbl.2006.0523.
- ↑ Josep del Hoyo, Andrew Elliott, Jordi Sargatal. Handbook of the Birds of the World. — Volume 1: Ostrich to Ducks. — Lynx Edicions, 1992. — 696 с. — ISBN 84-87334-10-5.
- ↑ BirdLife International. 2016. Scopus umbretta. The IUCN Red List of Threatened Species 2016: e.T22697356A93610351. http://dx.doi.org/10.2305/IUCN.UK.2016-3.RLTS.T22697356A93610351.en [ 1 липня 2019 у Wayback Machine.]. Downloaded on 14 October 2017.
- Elliott, A.; Garcia, E.F.J.; Boesman, P. (2017). Hamerkop (Scopus umbretta). У del Hoyo, Josep; Elliott, Andrew; Sargatal, Jordi; Christie, David A.; de Juana, Eduardo. Handbook of the Birds of the World Alive. Barcelona, Spain: Lynx Edicions. Процитовано 18 червня 2017. (потрібна підписка).
- Shukla, Arvind N.; Tyagi, Rajiv (2004). . Anmol Publications PVT. LTD. с. 234. ISBN 81-261-0967-X. Архів оригіналу за 3 січня 2014. Процитовано 25 вересня 2008.
Джерела Редагувати
- Молотоголов на сайті Internet Bird Collection — відео, фото, голос [ 13 грудня 2013 у Wayback Machine.](англ.)
- Hamerkop [ 7 січня 2011 у Wayback Machine.] - The Atlas of Southern African Birds(англ.)