Мих́айло П́авлович (нар. 28 січня (8 лютого) 1798, Санкт-Петербург — пом. 9 вересня 1849, Варшава) — великий князь російський з дому Гольштейн-Готторп-Романови, син імператора Павла І.
Михайло Павлович | |
---|---|
Народився | 8 лютого 1798 Санкт-Петербург, Російська імперія |
Помер | 9 вересня 1849 (51 рік) Варшава, Російська імперія |
Поховання | Петропавлівський собор |
Країна | Російська імперія |
Діяльність | аристократ |
Учасник | Війна шостої коаліції, Повстання декабристів, Російсько-турецька війна 1828–1829 і Листопадове повстання 1830—1831 |
Посада | член Державної ради Російської імперії[d] |
Військове звання | генерал-ад'ютант |
Рід | Гольштейн-Готторп-Романови |
Батько | Павло I |
Мати | Марія Федорівна |
Брати, сестри | Анна Павлівна Романова, Марія Павлівна Романова, Grand Duchess Olga Pavlovna of Russiad, Олександра Павлівна, Катерина Павлівна Романова, Олена Павлівна Романова, Костянтин Павлович, Олександр I і Микола I |
У шлюбі з | Princess Charlotte of Württembergd |
Діти | Grand Duchess Catherine Mikhailovna of Russiad, Єлизавета Михайлівна Романова, Grand Duchess Maria Mikhailovna of Russiad, Nadezhda Polovtsovad, Grand Duchess Alexandra Mikhailovna of Russiad і Anna Mikhailovna Romanov, Grand Duchess of Russiad |
Нагороди | |
|
Життєпис Редагувати
Михайло Павлович був четвертим сином та десятою дитиною царя Павла І та його другої дружини Марії Федорівни.
Він проживав у Михайлівському палаці, збудованому в 1819—1825 роках за проектом Карла Россі.
Помер під час перебування у Варшаві, у Бельведері.
Шлюб та діти Редагувати
19 лютого 1824 року він одружився з принцесою Шарлоттою Вюртемберзькою, яка перейшла у православ'я та прийняла ім'я Олена Павлівна. У подружжя було п'ятеро доньок:
- Велика княгиня Марія Михайлівна (1825—1846)
- Велика княгиня Єлизавета Михайлівна (1826—1845)
- Велика княгиня Катерина Михайлівна (1827—1894)
- Велика княгиня Олександра Михайлівна (1831—1832)
- Велика княгиня Анна Михайлівна (1834—1836)
Позашлюбна донька:
Нагороди Редагувати
- Орден Святого Апостола Андрія Первозванного (Росія)
- Орден Святого Олександра Невського (Росія)
- Орден Святого Георгія 2-го ступеня (Росія)
- Орден Святого Володимира 1-го ступеня (Росія)
- Орден Білого Орла (Польща, 1818)
- Орден Святої Анни 1 ступеня (Росія)
- Польський Почесний знак «Virtuti Militari» 1-го ступеня (Росія)
- Кавалер ордена Святого Іоанна Єрусалимського (Росія)
- Меч з діамантами за доблесть (Росія)
- Знак Пошани (Росія)
- Медаль за польську війну 1830—1831 (Росія)
- Медаль за Турецьку війну 1828—1829 (Росія)
- Орден Людовика (Гессен)
- Орден Білого Сокола (Веймар)
- Орден Вірності (Баден)
- Орден Святого Бенедикта Авізського (Бразилія)
- Орден Корони (Вюртемберг)
- Орден Серафимів (Швеція)
- Орден Чорного Орла (Пруссія)
- Орден Червоного Орла (Пруссія)
- Медаль «За 25 років служби» (Пруссія)
- Орден Нідерландського лева (Нідерланди)
- Орден Святого Духа (Франція)
- Орден Золотого Руна (Іспанія)
- Орден Святого Губерта (Баварія)
- Орден Святого Стефана (Австро-Угорщина)
- Вищий орден Святого Благовіщення, нагороджений у 1833 році Карлом Альбертом, королем Сардинії
Примітки Редагувати
- ↑ Find a Grave — 1996.
- ↑ Lundy D. R. The Peerage
- ↑ Pas L. v. Genealogics.org — 2003.
- Sokoł, Kirył (2011). Cerkwie w centralnej Polsce 1815–1915. Białystok: Fundacja Sąsiedzi. с. 175. ISBN 978-83-931480-2-8.
- Kawalerowie i statuty Orderu Orła Białego 1705—2008, 2008, s. 285.
- Bona, Federico. I Cavalieri dell'Ordine Supremo del Collare o della Santissima Annunziata. Blasonario subalpino (італ.).
Посилання Редагувати
- Височайше затверджений чин похорону Його Імператорської Високості Великого Князя Михайла Павловича. «Газета Варшавська». № 263. 5 жовтня 1849 р.