Михайло Борисович 1453 або 1457 до 1505 останній великий князь тверський 1461 1485 син великого князя Бориса Олександров

У 1461 році після смерті Бориса Олександровича малолітній Михайло став великим князем тверським. Після досягнення повнолітня продовжив батькову політику на збереження незалежності Твері від Московії з опорою на Велике князівство Литовське.

Та вже у серпні 1485 року великий князь московський Іван ІІІ розпочав війну проти Тверського князівства і обложив Твер. Більшість тверського боярства перейшло на бік завойовників. У ніч на 12 вересня 1485 року Борис втік з обложеного міста та направився у Велике князівство Литовське. У 1486 отримав невеликий загін від великого князя литовського Казимира Ягеллончика та безуспішно намагався повернути собі владу в Твері. Після провалу отримав від Казимира маєток в Печихвостах на Волині, велику латифундію у Слонімському повіті та грошове утримання.

Після його смерті всі маєтки перейшли до князя Василя Глинського. У Національному мистецькому музеї Білорусі зберігається портрет Михайла Борисовича з yесвіжської колекції Радзивіллів.

Сім'я Редагувати

У 1470 році одружився з Софією Семенівною (?—1483), дочкою останнього київського князя Семена Олельковича. Після її смерті взяв в дружину невідому на ім'я шляхтянку з роду Радзивілів. Обидва шлюби були бездітними, і таким чином на Михайлу Борисовичу рід тверських князів перервався.

Джерела та література Редагувати

Белы А. Міхаіл Барысавіч / Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. У 3 т. / рэд. Г. П. Пашкоў і інш. Т. 2: Кадэцкі корпус — Яцкевіч. — Мінск: Беларуская Энцыклапедыя, 2005. — 788 с.: іл. ISBN 985-11-0378-0.
Тверские (великие и удельные князья) // Русский биографический словарь : в 25 томах. — СПб.—М., 1896—1918.