Михайло-Лукаше́ве — село в Україні, Запорізькому районі Запорізької області. Центр Михайло-Лукашівської сільської громади. Населення за переписом 2001 року становить 1106 чол.
| село Михайло-Лукашеве | |
|---|---|
| Країна | Україна |
| Область | Запорізька область |
| Район | Запорізький район |
| Громада | Михайло-Лукашівська сільська громада |
| Облікова картка | Михайло-Лукашеве |
| Основні дані | |
| Засноване | 1780 |
| Населення | 1 106 |
| Територія | 2.769 км² |
| Густота населення | 399.42 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 70042 |
| Телефонний код | +380 6143 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 47°57′14″ пн. ш. 35°35′32″ сх. д. / 47.95389° пн. ш. 35.59222° сх. д.Координати: 47°57′14″ пн. ш. 35°35′32″ сх. д. / 47.95389° пн. ш. 35.59222° сх. д. |
| Водойми | балка Гнила |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 70042, Запорізька обл., Вільнянський р-н, с.Михайло-Лукашеве, вул.Космічна, 8А |
| Карта | |
Михайло-Лукашеве | |
Михайло-Лукашеве | |
| Мапа | |
Географія Редагувати
Село Михайло-Лукашеве знаходиться на правому березі річки Мокра Московка за 2,5 км від правого берега річки Солона, на відстані 0,5 км від села Нововасилівське та за 2 км від сіл Новомихайлівське і Колос. У селі бере початок балка Гнила. Через село проходить автомобільна дорога Н15.
Село розташоване за 12 км від районного центру, за 40 км від обласного центру. Найближча залізнична станція — Вільнянськ — знаходиться за 12 км від села.
Історія Редагувати
«Ствердження, що на початку свого існування це було кріпосне село коменданта Олександрівської фортеці Михайла Караватки, та що воно засноване у 1780-і роки, помилкове. На карті Катеринославської губернії 1808 року село відсутнє. Як слідує з аналізу картографічних джерел, Михайло Караватка в останній чверті XVIII століття мав інше село під назвою Михайлівка (околиці сучасного с.Бекарівка), яке було розташоване на лівому березі річки Мокрої Московки. Село Михайло-Лукашеве було засноване в першій чверті XIX ст. як кріпосне на землях колезького асесора Мойсея Михайловича Іваненко. Поміщику Іваненку належало також с.Андріївка. Земля, на якій було згодом засноване с.Михайло Лукашеве, під назвою пустощі Ганнівська (рос. мовою в джерелах "Аннинская") в 1793 році була власністю вдови генерала Андрія Леванідова - Ганни Василівни Леванідової. Наприкінці XVIII ст. земля була куплена М.Іваненком. В першій половині XIX ст. село у його власності. У 1850 році за архівними документами село належить донці Іваненко, дружині підполковника Софії Мойсіївни Лукашевичної. Перша частина назви села на честь батька Мойсея Іваненко – Михайла, друга частина топоніму за прізвищем чоловіка Софії – Лукашевича. Подвійна назва фіксується з початку XX століття. У давніх джерелах згадується як Михайлівка, Лукашевичева, Лукашева, Михайло-Лукашево, Михайло-Лукашеве. ( Джерело Ю.П. Князьков "Запорізька область. Історико-топонімічний і географічний словник")
В селі у 1839 році була збудована Миколаївська церква (названа на честь святителя Миколая), якою опікувалася дружина поміщика Лукашевича — Софія.
Населення зростало дуже повільно. 1859 року тут налічувалось 45 дворів, проживало 242 мешканці, у тому числі 123 чоловіки. Михайло-Лукашеве у 1880 року стало волосним центром. В ньому були поштова станція, кілька кам'яних будинків, земська школа. У 1894 р. в селі було побудовано завод сільськогосподарських знарядь, власник його — місцевий мешканець Пшеничний. За даними перепису 1897 року, у Михайло-Лукашевому було 92 двори, проживало 653 чоловіка. 1913 року в Михайло-Лукашевому налічувалося 132 двори, проживало 929 мешканців, з яких майже три чверті були бідняками. Після встановлення радянської влади в 1920 р. підприємство націоналізували, воно дістало назву державний завод № 9.
В 1917 році селище входить до складу Української Народної Республіки. Внаслідок поразки Перших визвольних змагань Михайло-Лукашеве увійшло до складу УСРР.
В березні 1923 р. утворено Михайло-Лукашівський район; в грудні 1924 р. район було перейменовано на Софіївський, а центром його стало с. Софіївка (нині м. Вільнянськ). У 1922 р. невеликі колективні господарства об'єднались з комуною «Гігант», а в 1931 р. на базі комуни виникло кілька колгоспів, серед яких — «Зоря» в Михайло-Лукашевому.
В 1932—1933 мешканці Михайла-Лукашевого пережили Голодомор.
Під час Другої Світової війни в лютому 1943 р. передові танкові частини Червоної Армії захопили Михайло-Лукашеве і найближчі села. Але, втративши пальне і боєприпаси, танкісти змушені були відступити. 21 вересня 1943 року село було остаточно захоплене Червоною Армією. Нині [коли?] в цей день відзначається День села.
Сьогодення Редагувати
Площа села — 264,1 га., тут налічується 412 двори.
Кількість населення на 01.01.2007 р. — 1185 чол.
В центрі села Михайло-Лукашеве знаходиться братська могила радянських воїнів і пам'ятник загиблим односельцям.
В селі працює загальноосвітня школа, у якій розміщується музей на громадських засадах.
Також в селі працює дільнича лікарня, великі підприємства ТОВ «Зоря», ЗАТ «Агротехсервіс».
Відомі люди Редагувати
- Шумило Анатолій Іванович (1977—2015) — учасник російсько-української війни 2014—2017 рр., Нагороджений орденом «За мужність». На будівлі Михайло-Лукашівської школи, вихованцем якої був Анатолій Шумило, встановлено пам'ятну дошку.
Див. також Редагувати
Джерела Редагувати
- Михайло-Лукашеве — Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область у складі УРСР [ 14 лютого 2020 у Wayback Machine.] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Запорізька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 765 с.)
- Матеріали Вільнянського районного краєзнавчого музею
- Михайло-Лукашевому — 230! // Вільнянські вісті. № 13/1. 20 жовтня 2010 р. С. 1.
Примітки Редагувати
- Храм увінчали новенький купол і хрест. / Дніпровські вогні. 6 листопада 2021. С.4.
| Це незавершена стаття з географії Запорізької області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |