Анато́лій Іва́нович Шуми́ло (2 квітня 1977 — 17 лютого 2015) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
| Шумило Анатолій Іванович | |
|---|---|
| Солдат | |
| | |
| Загальна інформація | |
| Народження | 2 квітня 1977 Михайло-Лукашеве |
| Смерть | 17 лютого 2015 (37 років) Чорнухине |
| Військова служба | |
| Роки служби | 2014-2015 |
| Приналежність | Україна |
| Вид ЗС | Збройні сили |
| Формування | |
| Війни / битви | |
| Нагороди та відзнаки | |
Життєвий шлях ред.
Виріс в багатодітній родині, його мама сама виростила сімох дітей. Закінчив ПТУ, відслужив строкову службу в армії. Від 1996 року працював у КП «Водоканал» Запорізької міської ради — слюсар, тракторист, машиніст екскаватора; проживав у місті Вільнянськ.
Мобілізований 28 серпня 2014 року. Солдат, розвідник 57-ї окремої мотопіхотної бригади.
17 лютого 2015-го в бою поблизу Чорнухиного зазнав поранення, несумісного із життям.
Похований 5 березня 2015-го в селі Новомихайлівське, де проживає його родина.
Без Анатолія лишилися мама й донька.
Нагороди та вшанування ред.
- Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)
- орден «За заслуги перед Запорізьким краєм» III ступеня, посмертно (розпорядження голови Запорізької обласної ради від 27.11.2017 № 514-н).
- на будівлі Михайло-Лукашівської школи, вихованцем якої був Анатолій Шумило, встановлено пам'ятну дошку.
Примітки ред.
- Шумило Анатолій Іванович — Запорізька обласна універсальна наукова бібліотека (ru-RU). Процитовано 1 лютого 2022.
- Указ Президента України від 15 травня року № 270/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
- . zor.gov.ua. Архів оригіналу за 23 листопада 2021. Процитовано 1 лютого 2022.
Джерела ред.
| Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |