Микола Конрад (16 травня 1876, Струсів, нині село, Теребовлянський район — 26 червня 1941, Страдч, Яворівський район) — священник Української греко-католицької церкви, блаженний священномученик, беатифікований Папою Римським святим Іваном Павлом ІІ.
| Микола Конрад | |
|---|---|
| Микола Конрад | |
| Священномученик | |
| Блаженний Микола Конрад | |
| Народився | 16 травня 1876, Струсів Струсів, Теребовлянський район, Тернопільська область, СРСР |
| Помер | 26 червня 1941, Страдч Страдч, Яворівський район, Львівська область, Українська РСР, СРСР |
| Шанується | в Католицькій Церкві |
| Беатифікований | 27 червня 2001 Папою Іваном Павлом II |
| У лику | блаженний і святий[d] |
| День пам'яті | 27 червня |
Життєпис ред.
Микола Конрад народився 16 травня 1876 року в містечку Струсові (нині село, Теребовлянський район, Тернопільська область, Україна).
Філософські та богословські студії закінчив у Римі, захистивши докторську дисертацію. У 1899 р. рукоположений на священника. Учителював у Бережанській, Теребовлянській і Тернопільській (українській) гімназіях. У Тернопільській українській гімназії серед його учнів був майбутній Патріарх УГКЦ Йосиф Сліпий.
Ще будучи скромним катехитом, о. М. Конрад у пресі сміливо критикував твір Івана Франка «Повість про сотворення світу», написану з матеріалістичних позицій. Відтоді за ним утвердилася слава католицького ідеолога.
Був академічним душпастирем товариства українських греко-католицьких студентів «Обнова». У 1930 р. митрополит Андрей Шептицький запросив отця-доктора викладати у Львівській богословській академії.
О. Микола Конрад видав низку праць, найважливішими серед яких є «Молодіжна ментальність», «Католицизм», «Основні напрямки новітньої соціології», «Лібералізм», «Націоналізм і католицизм», «Націоналізм і сучасний католицизм».
У 1939 році їхав возом провідати сестру в Яворові. При дорозі побачив розгублених селян. «Ото які священники, самі утікають, а про нас, людей, не думають», — крикнув хтось услід (вирішили, що отець за кордон втікає). Такі слова глибоко зворушили отця. Він зупинився… Дізнався від страдчан (бо це й було село Страдч), що залишились без душпастиря. Вирішив: залишиться тут (був вільний від праці, бо на той час Львівську Богословську Академію комуністична влада закрила). Коли віз сім'ю на плебанію, то, розповідають, старенька мама його дружини дуже бідкалась: дорога така далека, а гора — ой яка ж висока. «Люнечку, а куди ж ти мене привіз?» — мовила перелякано. «Але ж дивіться, мамо, звідси так близько до Бога», — заспокоїв стареньку.
Помер як мученик за віру від рук більшовиків 26 червня 1941 року разом із дяком Володимиром Приймою в с. Страдч (Яворівський район, Львівська область, нині Україна).
Беатифікація ред.
Беатифікація відбулася 27 червня 2001 р. у м. Львові під час Святої Літургії у візантійському обряді, яку очолив блаженний Іван Павло ІІ.
Джерела ред.
- Головин Б., Шаварин М. Конрад Микола Йосипович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 161. — ISBN 966-528-199-2.
Посилання ред.
- Слуга Божий отець Микола Конрад
- «Блаженні новомученики УГКЦ»: Микола Конрад (1876—1941) [ 16 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Інститут Історії Церкви Українського Католицького Університету
| Це незавершена стаття про святого або святу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |