www.wikidata.uk-ua.nina.az

Микита Володимир Васильович У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Микита Володимир Васильович Микита нар 1 л

Микита Володимир Васильович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Микита.

Володимир Васильович Микита — (нар. 1 лютого 1931 року в с. Ракошино, нині — Мукачівського району Закарпатської області) — український живописець, заслужений художник України (1975), народний художник України (1991) . Походить з родини закарпатських лемків.

Володимир Васильович Микита
Народження 1 лютого 1931(1931-02-01) (92 роки)
с. Ракошино Мукачівського району Закарпатської області
Національність українець
Країна  СРСР →  Україна
Жанр живопис
Навчання Ужгородське училище прикладного мистецтва
Діяльність художник
Напрямок пейзаж, портрет
Роки творчості 1950 — до сьогодні
Нагороди

Премії
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Заслужений художник України
Сайт mykyta.com.ua
  Висловлювання у Вікіцитатах

Життєпис Редагувати

Народився 1 лютого 1931 року в с. Ракошино Мукачівського району Закарпатської області (колишня Підкарпатська Русь в складі Чехословаччини) в родині землеробів. Після закінчення початкової школи поступив в Мукачівську руську гімназію, в якій навчався до приходу радянської армії в Закарпаття.

У 1947—1950 рр. вчився в Ужгородському училищі прикладного мистецтва. Педагоги з фаху — А. Ерделі, Й. Бокшай, Ф. Манайло. У 1950 р. вперше взяв участь в обласній художній виставці. Після закінчення Ужгородського училища в 1950 році, склав екзамени у Львівський інститут прикладного мистецтва, але не був зарахований за політичними мотивами.

1950 році влаштувався на роботу в обласний будинок народної творчості на посаду методиста, де працював один рік, до призову у військо. З 1951 по 1954 рік знаходився в лавах Радянської армії на о. Сахалін. Після демобілізації був прийнятий на роботу в Закарпатські художньо-виробничі майстерні художнього фонду, де працював до 2001 року до виходу на пенсію.

У 1962 році був прийнятий у Спілку художників України.

У 1964—1991 рр. був у керівництві Закарпатської організації Спілки художників України, а в 1996 році був обраний головою Закарпатської організації, яку ж і очолював до 1999 року.

З 1999 року і по цей день викладає в коледжі Закарпатського художнього інституту ім. А. Ерделі.

Одружений, має двох доньок, четверо внуків і двох правнуків.

Відзнаки і нагороди Редагувати

Член Національної Спілки художників України з 1962 р. Заслужений художник України з 1975 р., Народний художник України з 1991 р.

Член-кореспондент Академії мистецтв України з 1997. Дійсний член Національної академії мистецтв України — з 2004 р.

Лауреат обласної премії ім. Й. Бокшая та А. Ерделі в галузі образотворчого мистецтва.

Лауреат Національної премії України імені Т. Шевченка за 2005 рік.

5 лютого 2006 року одержав Золоту медаль Академії мистецтв України. 28 лютого 2006 року указом Президента України нагороджений орденом Ярослава Мудрого V ступеня. У 2010 році оголошується почесним громадянином міста Ужгород. У 2010 році одержав обласну премію ім. Й. Бокшая-А.Ерделі за твір «Зсуви». У 2011 році нагороджується премією ім. Тетяни Яблонської за досягнення в образотворчому мистецтві.

7 лютого 2011 року указом президента України нагороджений орденом Ярослава Мудрого IV ступеня.

Творчість Редагувати

Учитель-пенсіонер (1958)
Моя мамка (1967)
Портрет Ф. Манайла (1976)
Запізніла весна (1997)

Учасник художніх виставок: обласних — з 1950 року, всеукраїнських — з 1957 року, всесоюзних — з 1961 року, закордонних — з 1966 року — Угорщина, Чехословаччина, Румунія, Франція, Італія, Кіпр, Болгарія, Японія, Філіпіни, Німеччина, Австрія, Канада. Учасник міжнародних бієнале: 1963 р. — м. Хельсінкі (Фінляндія), 1974 р. — м. Кошіце (Словаччина), 1984 р. — м. Венеція (Італія).

Твори закуплені Міністерством культури та мистецтва України, Дирекцією виставок Національної Спілки художників України, Міністерством культури СРСР, зберігаються в музеях України, Росії, Литви, Словаччини, Німеччини, Угорщини, Югославії, Венесуели та приватних колекціях багатьох країн світу.

Працює в галузі портрета, пейзажу та побутової тематики. Найповніше індивідуальність митця розкрилася в композиціях, що відтворюють життя і побут закарпатського села:

  • «Вчитель-пенсіонер» (1958, Закарпатський художній музей);
  • «Школярка» (1959);
  • «На чужині» (1968);
  • «Ягнятко» (1969);
  • «Збирання картоплі» (1970);
  • «Новина» (1970), Найбільш відомі роботи майстра:
  • «Моя Мамка» (1968, в музеї автора);
  • «Ягнятко» (1969);
  • «Звозять сіно» (1971);
  • «За щастя онуки» (1972);
  • «Федір Манайло» (1976, Закарпатський художній музей);
  • «Мірка — мішання» (1987);
  • «Плач вічної лози» (1988);
  • «Зона» (1990);
  • «Дай, Боже, добрий день» (1992);
  • «На роздоріжжі» (1993);
  • «На порозі вічного» (1995);
  • «Запізніла весна» (1997);
  • «Сонячна осінь» (1999);
  • «Цімборки» (2000);
  • «Автопортрет» (2001, в музеї автора);
  • «Повінь» (2001);
  • «На поточку прала» (2001);
  • «Куток двору» (2002);
  • «Чорна сила над планетою» (2003);
  • «Хата під полонинами» (2003);
  • «Квітуча яблуня» (2004);
  • «Осінь у Передгір'ї» (2004);
  • «Різдвяний натюрморт» (2006);
  • «Весна над озером» (2006).
  • «Весняні турботи»
  • «Дід-садівник»
  • «Обід в полі»
  • Портрети народного художника України Ф. Манайла та інші.

Персональні виставки Редагувати

  • 1973, 1974 роки — м. Ужгород, м. Пряшів та м. Попрад (Словаччина),
  • 1981 — м. Київ, Львів, Івано-Франківськ, Коломия, а також Каунас та Шауляй (Литва),
  • 1982 — м. Ужгород, а також Москва та Зоряне містечко (Росія),
  • 1991, 1996 — м. Ужгород, а також м. Ніредьгаза (Угорщина),
  • 1997 — м. Требішов, м. Гуменне, м. Бардіїв, м. Межилаборці (Словаччина),
  • 2001 — м. Ужгород, м. Київ.

Участь у державних художніх виставках за кордоном Редагувати

  • 1968, Канни (Франція)
  • Угорщина: 1966, 1968, 1974, 1985, 1992, 1996, 2000
  • Чехословаччина: 1968, 1972, 1981, 1984, 1987, 1988, 1989, 1996, 1997, 1999
  • Румунія: 1976, 1977, 1981, 1984, 1987
  • 1970, Генуя (Італія)
  • 1972, Нікозія (Кіпр)
  • 1973, Софія (Болгарія)
  • 1970-1973, Японія(комерційна виставка)
  • 1974, Варна (Болгарія)
  • 1980, Філіппіни; 1983, Кельн (Німеччина)
  • 1983, Відень (Австрія)
  • 1984, Будапешт (Угорщина)
  • 1989, Канада (комерційна пересувна виставка)
  • 1989, Будапешт (Угорщина)
  • 1990, Будапешт (Угорщина)
  • 1990, Секешфегервар (Угорщина)
  • 2002, Будапешт (Угорщина)
  • 2002 Москва (Росія) та Пекін (Китай).

Посилання Редагувати

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Микита Володимир Васильович

Примітки Редагувати

  1. . Архів оригіналу за 14 березня 2016. Процитовано 3 вересня 2014. 
  2. . Архів оригіналу за 4 вересня 2014. Процитовано 3 вересня 2014. 
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Mikita Volodimir Vasilovich Mikita nar 1 lyutogo 1931 roku v s Rakoshino nini Mukachivskogo rajonu Zakarpatskoyi oblasti ukrayinskij zhivopisec zasluzhenij hudozhnik Ukrayini 1975 narodnij hudozhnik Ukrayini 1991 Pohodit z rodini zakarpatskih lemkiv Volodimir Vasilovich MikitaNarodzhennya 1 lyutogo 1931 1931 02 01 92 roki s Rakoshino Mukachivskogo rajonu Zakarpatskoyi oblastiNacionalnist ukrayinecKrayina SRSR UkrayinaZhanr zhivopisNavchannya Uzhgorodske uchilishe prikladnogo mistectvaDiyalnist hudozhnikNapryamok pejzazh portretRoki tvorchosti 1950 do sogodniNagorodiPremiyi Orden Knyazya Yaroslava Mudrogo V stupenyaZasluzhenij hudozhnik UkrayiniSajt mykyta com ua Vislovlyuvannya u Vikicitatah Zmist 1 Zhittyepis 2 Vidznaki i nagorodi 3 Tvorchist 4 Personalni vistavki 5 Uchast u derzhavnih hudozhnih vistavkah za kordonom 6 Posilannya 7 PrimitkiZhittyepis RedaguvatiNarodivsya 1 lyutogo 1931 roku v s Rakoshino Mukachivskogo rajonu Zakarpatskoyi oblasti kolishnya Pidkarpatska Rus v skladi Chehoslovachchini v rodini zemlerobiv Pislya zakinchennya pochatkovoyi shkoli postupiv v Mukachivsku rusku gimnaziyu v yakij navchavsya do prihodu radyanskoyi armiyi v Zakarpattya U 1947 1950 rr vchivsya v Uzhgorodskomu uchilishi prikladnogo mistectva Pedagogi z fahu A Erdeli J Bokshaj F Manajlo U 1950 r vpershe vzyav uchast v oblasnij hudozhnij vistavci Pislya zakinchennya Uzhgorodskogo uchilisha v 1950 roci sklav ekzameni u Lvivskij institut prikladnogo mistectva ale ne buv zarahovanij za politichnimi motivami 1 1950 roci vlashtuvavsya na robotu v oblasnij budinok narodnoyi tvorchosti na posadu metodista de pracyuvav odin rik do prizovu u vijsko Z 1951 po 1954 rik znahodivsya v lavah Radyanskoyi armiyi na o Sahalin Pislya demobilizaciyi buv prijnyatij na robotu v Zakarpatski hudozhno virobnichi majsterni hudozhnogo fondu de pracyuvav do 2001 roku do vihodu na pensiyu U 1962 roci buv prijnyatij u Spilku hudozhnikiv Ukrayini U 1964 1991 rr buv u kerivnictvi Zakarpatskoyi organizaciyi Spilki hudozhnikiv Ukrayini a v 1996 roci buv obranij golovoyu Zakarpatskoyi organizaciyi yaku zh i ocholyuvav do 1999 roku Z 1999 roku i po cej den vikladaye v koledzhi Zakarpatskogo hudozhnogo institutu im A Erdeli Odruzhenij maye dvoh donok chetvero vnukiv i dvoh pravnukiv Vidznaki i nagorodi RedaguvatiChlen Nacionalnoyi Spilki hudozhnikiv Ukrayini z 1962 r Zasluzhenij hudozhnik Ukrayini z 1975 r Narodnij hudozhnik Ukrayini z 1991 r Chlen korespondent Akademiyi mistectv Ukrayini z 1997 Dijsnij chlen Nacionalnoyi akademiyi mistectv Ukrayini z 2004 r Laureat oblasnoyi premiyi im J Bokshaya ta A Erdeli v galuzi obrazotvorchogo mistectva Laureat Nacionalnoyi premiyi Ukrayini imeni T Shevchenka za 2005 rik 2 5 lyutogo 2006 roku oderzhav Zolotu medal Akademiyi mistectv Ukrayini 28 lyutogo 2006 roku ukazom Prezidenta Ukrayini nagorodzhenij ordenom Yaroslava Mudrogo V stupenya U 2010 roci ogoloshuyetsya pochesnim gromadyaninom mista Uzhgorod U 2010 roci oderzhav oblasnu premiyu im J Bokshaya A Erdeli za tvir Zsuvi U 2011 roci nagorodzhuyetsya premiyeyu im Tetyani Yablonskoyi za dosyagnennya v obrazotvorchomu mistectvi 7 lyutogo 2011 roku ukazom prezidenta Ukrayini nagorodzhenij ordenom Yaroslava Mudrogo IV stupenya Tvorchist Redaguvati nbsp Uchitel pensioner 1958 nbsp Moya mamka 1967 nbsp Portret F Manajla 1976 nbsp Zapiznila vesna 1997 Uchasnik hudozhnih vistavok oblasnih z 1950 roku vseukrayinskih z 1957 roku vsesoyuznih z 1961 roku zakordonnih z 1966 roku Ugorshina Chehoslovachchina Rumuniya Franciya Italiya Kipr Bolgariya Yaponiya Filipini Nimechchina Avstriya Kanada Uchasnik mizhnarodnih biyenale 1963 r m Helsinki Finlyandiya 1974 r m Koshice Slovachchina 1984 r m Veneciya Italiya Tvori zakupleni Ministerstvom kulturi ta mistectva Ukrayini Direkciyeyu vistavok Nacionalnoyi Spilki hudozhnikiv Ukrayini Ministerstvom kulturi SRSR zberigayutsya v muzeyah Ukrayini Rosiyi Litvi Slovachchini Nimechchini Ugorshini Yugoslaviyi Venesueli ta privatnih kolekciyah bagatoh krayin svitu Pracyuye v galuzi portreta pejzazhu ta pobutovoyi tematiki Najpovnishe individualnist mitcya rozkrilasya v kompoziciyah sho vidtvoryuyut zhittya i pobut zakarpatskogo sela Vchitel pensioner 1958 Zakarpatskij hudozhnij muzej Shkolyarka 1959 Na chuzhini 1968 Yagnyatko 1969 Zbirannya kartopli 1970 Novina 1970 Najbilsh vidomi roboti majstra Moya Mamka 1968 v muzeyi avtora Yagnyatko 1969 Zvozyat sino 1971 Za shastya onuki 1972 Fedir Manajlo 1976 Zakarpatskij hudozhnij muzej Mirka mishannya 1987 Plach vichnoyi lozi 1988 Zona 1990 Daj Bozhe dobrij den 1992 Na rozdorizhzhi 1993 Na porozi vichnogo 1995 Zapiznila vesna 1997 Sonyachna osin 1999 Cimborki 2000 Avtoportret 2001 v muzeyi avtora Povin 2001 Na potochku prala 2001 Kutok dvoru 2002 Chorna sila nad planetoyu 2003 Hata pid poloninami 2003 Kvitucha yablunya 2004 Osin u Peredgir yi 2004 Rizdvyanij natyurmort 2006 Vesna nad ozerom 2006 Vesnyani turboti Did sadivnik Obid v poli Portreti narodnogo hudozhnika Ukrayini F Manajla ta inshi Personalni vistavki Redaguvati1973 1974 roki m Uzhgorod m Pryashiv ta m Poprad Slovachchina 1981 m Kiyiv Lviv Ivano Frankivsk Kolomiya a takozh Kaunas ta Shaulyaj Litva 1982 m Uzhgorod a takozh Moskva ta Zoryane mistechko Rosiya 1991 1996 m Uzhgorod a takozh m Niredgaza Ugorshina 1997 m Trebishov m Gumenne m Bardiyiv m Mezhilaborci Slovachchina 2001 m Uzhgorod m Kiyiv Uchast u derzhavnih hudozhnih vistavkah za kordonom Redaguvati1968 Kanni Franciya Ugorshina 1966 1968 1974 1985 1992 1996 2000 Chehoslovachchina 1968 1972 1981 1984 1987 1988 1989 1996 1997 1999 Rumuniya 1976 1977 1981 1984 1987 1970 Genuya Italiya 1972 Nikoziya Kipr 1973 Sofiya Bolgariya 1970 1973 Yaponiya komercijna vistavka 1974 Varna Bolgariya 1980 Filippini 1983 Keln Nimechchina 1983 Viden Avstriya 1984 Budapesht Ugorshina 1989 Kanada komercijna peresuvna vistavka 1989 Budapesht Ugorshina 1990 Budapesht Ugorshina 1990 Sekeshfegervar Ugorshina 2002 Budapesht Ugorshina 2002 Moskva Rosiya ta Pekin Kitaj Posilannya RedaguvatiVikicitati mistyat vislovlyuvannya vid abo pro Mikita Volodimir VasilovichVolodimir Mikita Katalog vistavki zhivopisu Kiyiv 1979 Arhivovano 22 bereznya 2018 u Wayback Machine Vladimir Mikita Katalog vystavki Moskva Sovetskij hudozhnik 1982 Arhivovano 14 veresnya 2019 u Wayback Machine Pro V Mikitu na sajti Nacionalnoyi akademiyi mistectv Arhivovano 4 veresnya 2014 u Wayback Machine Ukrayini Biografiya na personalnomu sajti Fotogalereya tvoriv Volodimir Mikita albom avt i uporyad proektu O Yurchenko Mikita vstup st O Fedoruk Kiyiv Artaniya Nova 2006 204 s il Arhivovano 2 serpnya 2018 u Wayback Machine Mikita Volodimir Vasilovich Elektronna biblioteka Kultura Ukrayini Arhivovano 2 serpnya 2018 u Wayback Machine Mikita Volodimir kat vist Uzhgorod Reklam agenciya Kolibri Kiyiv Stil SV Print 2001 63 s il Arhivovano 25 lyutogo 2019 u Wayback Machine Primitki Redaguvati Biografiya na sajti V Mikiti Arhiv originalu za 14 bereznya 2016 Procitovano 3 veresnya 2014 V Mikita na sajti Komitetu Nacionalnoyi premiyi Ukrayini imeni T Shevchenka Arhiv originalu za 4 veresnya 2014 Procitovano 3 veresnya 2014 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Mikita Volodimir Vasilovich amp oldid 34865746