Олег Євгенович Меншиков (рос. Оле́г Евге́ньевич Ме́ньшиков; 8 листопада 1960, Серпухов, Московська область, Російська РФСР р. в Серпухові) — радянський і російський актор театру і кіно, театральний режисер і педагог. Народний артист Російської Федерації (2003). Тричі лауреат Державної премії Російської Федерації (1995, 1997, 1999). Художній керівник і директор Московського драматичного театру імені М. М. Єрмолової з 2012 року.
| Меншиков Олег Євгенович | |
|---|---|
| рос. Олег Евгеньевич Меньшиков | |
| | |
| Ім'я при народженні | Олег Євгенович Меншиков |
| Народився | 8 листопада 1960 (62 роки) Серпухов Московська область, РРФСР |
| Національність | росіянин |
| Громадянство | СРСР→ Росія |
| Діяльність | актор театру, кіноактор, театральний режисер, актор, ведучий, телеактор |
| Alma mater | Вище театральне училище імені М. С. Щепкіна (1981) |
| Заклад | Державний академічний Малий театр Росії, Центральний академічний театр Російської арміїd і Московський драматичний театр імені М. М. Єрмоловоїd |
| Роки діяльності | 1980 — тепер. час |
| Провідні ролі | Юнкер Толстой («Сибірський цирюльник») Ераст Фандорін («Статський радник») |
| IMDb | nm0579823 |
| Нагороди та премії | |
| | |
| | |
| Меншиков Олег Євгенович у Вікісховищі |
Біографічні відомості Редагувати
Народився 8 листопада 1960 року в Серпухов, Московська область, РРФСР.
Закінчив Московське театральне училище ім. М. Щепкіна (1981). Працював в Московському драматичному театрі ім. М. Єрмолової, Малому театрі тощо.
Срібна медаль ім. О. Довженка за фільм «Бризки шампанського» (1989).
Фільмографія Редагувати
- «Рідня» (1981, Кирило),
- «Покровські ворота» (1982, Костя)
- «Смуга перешкод» (1984, Володимир Межиров )
- «Мій улюблений клоун» (1985, Сергій Синіцин)
- «Михайло Ломоносов» (1986, Дмитро Виноградов)
- «По головній вулиці з оркестром» (1986, студент Федя)
- «Моонзунд» (1987, Артєньєв Сергій Миколайович, старший лейтенант)
- «Життя за лімітом» (1989, Олексій Рудаков)
- «Бризки шампанського» (1989)
- «Сходи» (1989)
- «Стомлені сонцем» (1994, 2 с., Дмитро. Приз «Золотий Овен» як найкращому актору 1994 р., премія «Триумф» за видатний внесок у вітчизняну культуру),
- «Сибірський цирульник» (1997, юнкер Андрій)
- «Схід — Захід» (1999)
- «Золоте теля» (2006, телесеріал; Остап Бендер)
- «Стомлені Сонцем 2: Передстояння» (2010)
- «Легенда №17» (2013)
- «Тяжіння» (2017, полковник Валентин Лебедєв батько Юлії)
- «Гоголь. Страшна Помста» (2018)
- «Гоголь» (2017—2019) та інших.
Грав в українських стрічках:
- «Чекаю і сподіваюсь» (1980, т/ф, 2 с., Шурка Домок),
- «Польоти уві сні та наяву» (1982, Сергій Синіцин),
- «Володя великий, Володя маленький» (1985, т/ф, Володя маленький),
- «Поцілунок» (1985, т/ф, поручик Мерзляков),
- «Капітан Фракасс» (1984, барон де Сігоньяк),
- «Яма» (1990).
Примітки Редагувати
Література Редагувати
- Олег Меншиков: «Немає однієї правди на всі часи»: Популярний актор відповідає на запитання // Кіно. Театр. 1997, № 2. — С. 53—56;
- Раззаков Ф. Досьє на звезд: Кумиры всех поколений. — М., 1998. — С. 474—480;
- Всемирный биографический энциклопедический словарь. — М., 1998. — С. 486;
- Лындина А. Олег Меньшиков. — М., 2002;
- Кинословарь. Т. 2. — СПб., 2001. — С. 258—260.