Георгій Олександрович Мелікішвілі (груз. გიორგი ალექსანდრეს ძე მელიქიშვილი; нар. 1918 — пом. 2002) — радянський і грузинський історик, здобув популярність завдяки працям з історії держави Урарту.
| Мелікішвілі Георгій Олександрович | |
|---|---|
| груз. გიორგი ალექსანდრეს ძე მელიქიშვილი | |
| Ім'я при народженні | груз. გიორგი მელიქიშვილი |
| Народився | 30 грудня 1918 Тифліс, Грузинська Демократична Республіка |
| Помер | 27 березня 2002 (83 роки) Тбілісі, Грузія |
| Країна | Грузинська Демократична Республіка Соціалістична Радянська Республіка Грузія[d] Закавказька РФСР СРСР Грузія |
| Діяльність | історик |
| Alma mater | Тбіліський державний університет (1939) |
| Галузь | історія |
| Заклад | Тбіліський державний університет |
| Науковий ступінь | доктор історичних наук |
| Членство | Грузинська національна академія наук |
| Нагороди |
Біографія ред.
Народився 30 грудня 1918 року в Тифлісі (нині Тбілісі, Грузія).
У 1939 році закінчив історичний факультет Тбіліського державного університету, потім вступив до аспірантури, спеціалізувався з історії стародавнього Сходу. З 1941 року Георгій Олександрович захопився історією Урарту, вивчав урартську мову і урартські клинописні тексти. У 1944 році Мелікішвілі захистив кандидатську дисертацію за тематикою Урарту. З кінця сорокових років Георгій Олександрович опублікував серію дослідницьких статей про Урарту, а в 1953—1954 роках вийшли його головні роботи на цю тему: «Урартські клинчасті написи» та «Наїрі-Урарту».
Приділяв велику увагу давній історії Грузії, Кавказу і Малої Азії. Найвідоміший внесок ученого з цієї тематики — монографія «До історії древньої Грузії» (1959) і організація видання та редагування восьмитомника «Нариси історії Грузії» (1982).
У 1961 році Георгій Олександрович Мелікішвілі обраний академіком Академії наук Грузинської РСР.
У 1954 — 1988 роках Георгій Олександрович очолював відділ давньої історії при Інституті історії Грузії, а з 1965 року по 1999 рік був також директором цього інституту. З 1999 року та до своєї смерті в 2002 році Георгій Олександрович був почесним директором Інституту історії.
Жив у Тбілісі на Ризькій (нині — Тактакішвілі) вулиці, буд. № 3
Нагороди та премії ред.
- Ленінська премія (1957) — за дослідження в галузі давньої історії народів Закавказзя, викладені в працях «Наірі-Урарту» та «Урартські клинчасті написи» (1954)
- орден «Знак Пошани»
- медалі
Примітки ред.
- ↑ Меликишвили Георгий Александрович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- Г. А. Меликишвили «Урартские клинообразные надписи» [ 20 лютого 2020 у Wayback Machine.]
Література ред.
- Гамкрелидзе Т. В., Гиоргадзе Г. Г. Памяти Георгия Александровича Меликишвили // Вестник древней истории, 2003, № 3
Праці Георгія Мелікішвілі в мережі Інтернет ред.
- Урартские клинообразные надписи [ 20 лютого 2020 у Wayback Machine.]
- К вопросу о древнейшем очаге урартских племен [ 5 листопада 2020 у Wayback Machine.] // «Вестник древней истории». 1947. № 4.
- К вопросу о царских хозяйствах и рабах-пленниках в Урарту [ 4 листопада 2020 у Wayback Machine.] // Вестник древней истории. № 1, 1953 г.
- Урартоведческие заметки [ 6 листопада 2020 у Wayback Machine.] // Вестник древней истории, 1951, № 3.
- Рецензия на: Б. Б. Пиотровский, Кармир-блур, Изд-во АН Арм. ССР, вып. I, II [ 20 червня 2013 у Wayback Machine.] // Вестник древней истории, 1953, № 3.
- У підручнику Источниковедение истории Древнего Востока. М., 1984: Глава XIII. Урарту и Закавказье. § 1. Ассирийские источники [ 29 червня 2020 у Wayback Machine.]; § 2. [ 29 червня 2020 у Wayback Machine.] Урартские надписи [ 29 червня 2020 у Wayback Machine.].
- Некоторые вопросы древнейшей истории грузинского народа [ 21 січня 2022 у Wayback Machine.] // Доклад на XXXI сессии Отделения общественных наук Академии Наук Грузинской ССР в июне 1951 года.
| Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |