Мауріціо Йоріо (італ. Maurizio Iorio, нар. 6 червня 1959, Мілан) — італійський футболіст, що грав на позиції нападника.
Мауріціо Йоріо | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Особисті дані | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Народження | 6 червня 1959 (64 роки) | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Мілан, Італія | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Зріст | 173 см | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Вага | 70 кг | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Громадянство | Італія | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Позиція | нападник | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Юнацькі клуби | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
«Еленіо Еррера» | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Професіональні клуби* | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Національна збірна | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
* Ігри та голи за професіональні клуби | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Мауріціо Йоріо у Вікісховищі |
Виступав, зокрема, за «Рому» та «Інтернаціонале», вигравши з першими чемпіонат Італії, а з другими — Кубок УЄФА. Також грав за олімпійську збірну Італії, з якою поїхав на Ігри 1984 року.
Клубна кар'єра ред.
Народився 6 червня 1959 року в місті Мілан. Вихованець юнацької команди «Еленіо Еррера» (Трієстіна).
У дорослому футболі дебютував 1975 року виступами за команду «Віджевано», в якій провів один сезон, взявши участь лише у 6 матчах чемпіонату.
У 1976 році перйшов у «Фоджу», з якою 23 жовтня 1977 року дебютував у Серії А в матчі проти «Торіно». За сезон 1977/78 зіграв у 21 матчі і забив 6 голів, проте команда зайняла передостаннє місце і покинула еліту, після чого Мауріціо перейшов у «Торіно», де провів наступний сезон, проте не зміг виграти конкуренцію у зіркових Франческо Граціані та Паоло Пулічі.
Влітку 1979 року Йоріо перейшов в «Асколі» як частина угоди по півзахиснику Даніло Пілеггі. Тренер Джован Баттіста Фаббрі використовував його як єдиного форварда. Після вдалого старту сезону (з чотирма голами в груповому етапі Кубка Італії) Йоріо втратив своє місце в команді через погану роботу та конфлікт з тренером і в підсумку за сезон зіграв лише 11 матчів в Серії А і забив 1 гол.
Влітку 1980 року Йоріо перейшов в «Барі», що грало в Серії Б, де став виступати в парі з Альдо Сереною. У першому сезоні 1980/81 років він забив 10 голів в 29 іграх, в тому числі два голи в дербі проти «Лечче», незважаючи на травму. У наступному сезоні він забив 18 голів в 36 матчах, ставши найкращим бомбардиром команди, проте це не допомогло їй вийти в Серію А — «біло-червоні» на 2 очки відстали від «прохідного» третього місця.
Незважаючи на це, футболіст наступний сезон таки розпочав у вищому дивізіоні. Його 31 гол, забитий протягом двох років у чемпіонаті та Кубку Італії, викликав інтерес «Роми», яка придбала футболіста влітку 1982 року. У сезоні 1982/83 він виграв скудетто з «вовками», провівши за чемпіонат 25 ігор (5 голів) в ролі "помічника" Роберто Пруццо. У наступному році, після придбання Франческо Граціані, Йоріо був проданий у «Верону», де провів свій найкращий сезон у вищому дивізіоні — 14 голів в 25 іграх, утворивши вдалий атакувальний дует з Джузеппе Гальдеризі. В підсумку веронці завершили сезон на шостому місці і вийшли у фінал Кубка Італії, в якому Йоріо з 7 голами став другим бомбардиром.
Влітку 1984 року Йоріо повертається до «Роми», яка змушена була викуповувати гравця за більше двох з половиною мільярдів лір. Його другий період у Римі став менш успішним, ніж перший, і Мауріціо перебував у клубі у ролі резервіста Роберто Пруццо, якого тренер Свен-Йоран Ерікссон використовував як єдиного нападника. Йоріо закінчив сезон лише з 16 матчами і одним голом в чемпіонаті, на додаток до 3 виступів і двох голів в Кубку Італії, в тому числі один з в дербі проти «Лаціо».
У 1985 році перейшов до «Фіорентини» за чотири мільярди лір, де також не зміг розкритись, забивши лише один гол в чемпіонаті протягом усього сезону.
Втративши у наступному сезоні місце в основі, в жовтні 1986 року Йоріо на правах оренди перейшов у «Брешію», яку не врятував від вильоту в Серію B. Повернувшись у Флоренцію, Мауріціо не потрапив у склад і незабаром повернувся в «Брешію» на повноцінній основі, в наступному сезоні забив 8 голів в 31 матчі у чемпіонаті Серії B. В кінці сезону покинув клуб на правах вільного агента, відхиливши пропозицію «Козенци» і представників канадського чемпіонату.
Восени 1988 року перейшов в «П'яченцу», але забивши 5 голів у 20 матчах зайняв з командою останнє 20 місце в Серії В..
Влітку 1989 року Йоріо на правах вільного агента повертається у «Верону», проте форвард не повторює продуктивність сезону 1983/84, забивши цього разу лише 3 голи в 24 іграх і втретє в своїй кар'єрі вилітає з командою з вищого дивізіону, після чого покиидає «еллінів».
В листопаді 1990 року Йоріо підписує «Інтернаціонале» як замінника травмованого Давіде Фонтолана, але зіграв за «нерадзуррі» Йоріо лише в п'яти матчах, хоча і виграв з командою Кубок УЄФА, не зігравши на турнірі того сезону жодного матчу.
1991 року перейшов до «Дженоа», за яку відіграв 2 сезони, будучи дублером Томаша Скугравого і Карлоса Агілери. Завершив професійну кар'єру футболіста виступами за команду «Дженоа» у 1993 році.
Виступи за збірні ред.
1979 року залучався до складу молодіжної збірної Італії. На молодіжному рівні зіграв в одному офіційному матчі.
З 1983 по 1984 рік захищав кольори олімпійської збірної Італії. У складі цієї команди провів 14 матчів, забив 2 голи і був учасником футбольного турніру на Олімпійських іграх 1984 року у Лос-Анджелесі, де зіграв у всіх шести матчах: з Єгиптом, США, Коста-Рикою, Чилі, Бразилією та Югославією.
Поддальше життя ред.
По завершенні ігрової кар'єри займався будівництвом, проте потім повернувся у футбол, як гравець з пляжного футболу і телевізійний коментатор.
Статистика виступів ред.
Статистика клубних виступів ред.
Сезон | Команда | Чемпіонат | Національний кубок | Континентальні кубки | Інші змагання | Усього | |||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Ліга | Ігор | Голів | Ліга | Ігор | Голів | Ліга | Ігор | Голів | Ліга | Ігор | Голів | Ігор | Голів | ||
1975–76 | «Віджевано» | C | 6 | 2 | - | - | - | - | - | - | - | - | - | 6 | 2 |
1976–77 | «Фоджа» | A | 0 | 0 | КІ | 0 | 0 | - | - | - | - | - | - | 0 | 0 |
1977–78 | A | 21 | 6 | КІ | 0 | 0 | - | - | - | - | - | - | 21 | 6 | |
Усього за «Фоджу» | 21 | 6 | 0 | 0 | - | - | - | - | 21 | 6 | |||||
1978–79 | «Торіно» | A | 15 | 3 | КІ | 2 | 1 | КУЄФА | 1 | 0 | - | - | - | 18 | 4 |
1979–80 | «Асколі» | A | 11 | 1 | КІ | 4 | 4 | - | - | - | - | - | - | 15 | 5 |
1980–81 | «Барі» | B | 29 | 10 | КІ | 4 | 1 | - | - | - | - | - | - | 33 | 11 |
1981–82 | B | 36 | 18 | КІ | 4 | 2 | - | - | - | - | - | - | 40 | 20 | |
Усього за «Барі» | 65 | 28 | 8 | 3 | - | - | - | - | 73 | 31 | |||||
1982–83 | «Рома» | A | 25 | 5 | КІ | 9 | 3 | КУЄФА | 6 | 1 | - | - | - | 40 | 9 |
1983–84 | «Верона» | A | 25 | 14 | КІ | 12 | 7 | КУЄФА | 1 | 0 | - | - | - | 38 | 21 |
1984–85 | «Рома» | A | 16 | 1 | КІ | 3 | 2 | КВК | 5 | 0 | - | - | - | 24 | 3 |
Усього за «Рому» | 41 | 6 | 12 | 5 | 11 | 1 | - | - | 64 | 12 | |||||
1985–86 | «Фіорентина» | A | 25 | 1 | КІ | 4 | 2 | - | - | - | - | - | - | 29 | 3 |
1986–87 | A | 0 | 0 | КІ | 3 | 0 | - | - | - | - | - | - | 3 | 0 | |
Усього за «Фіорентину» | 25 | 1 | 7 | 2 | - | - | - | - | 32 | 3 | |||||
1986–87 | «Брешія» | A | 8 | 1 | КІ | 1 | 0 | - | - | - | - | - | - | 9 | 1 |
1987–88 | B | 31 | 8 | КІ | 2 | 0 | - | - | - | - | - | - | 33 | 8 | |
Усього за «Брешію» | 39 | 8 | 3 | 0 | - | - | - | - | 42 | 8 | |||||
1988–89 | «П'яченца» | B | 20 | 5 | - | - | - | - | - | - | - | - | - | 20 | 5 |
1989–90 | «Верона» | A | 24 | 3 | КІ | 1 | 0 | - | - | - | - | - | - | 25 | 3 |
Усього за «Верону» | 49 | 17 | 13 | 7 | 1 | 0 | - | - | 63 | 24 | |||||
1990–91 | «Інтернаціонале» | A | 5 | 0 | КІ | 0 | 0 | КУЄФА | 0 | 0 | - | - | - | 5 | 0 |
1991–92 | «Дженоа» | A | 10 | 0 | КІ | 2 | 0 | КУЄФА | 2 | 1 | - | - | - | 14 | 1 |
1992–93 | A | 13 | 1 | КІ | 1 | 1 | - | - | - | - | - | - | 14 | 2 | |
Усього за «Дженоа» | 23 | 1 | 3 | 1 | 2 | 1 | - | - | 28 | 3 | |||||
Усього | 320 | 79 | 52 | 23 | 15 | 2 | - | - | 387 | 104 |
Титули і досягнення ред.
- Чемпіон Італії (1):
- Володар Кубка УЄФА (1):
Примітки ред.
- ↑ (Antonucci, pp. 779-788)
- Due anni in A con Puricelli [ 16 лютого 2015 у Wayback Machine.] Manganofoggia.it
- Cinesinho ci affonda in serie C [ 17 лютого 2015 у Wayback Machine.] Manganofoggia.it
- Greco, Iorio e Vullo rincalzi che sognano la maglia da titolare [ 4 травня 2016 у Wayback Machine.], Stampa Sera, 31 luglio 1978, p. 11
- Iorio va all'Ascoli e Carrera è in arrivo [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.], La Stampa, 12 giugno 1979, p. 21
- G. B. Fabbri: «Tutti i giocatori devono passare bene la palla», l'Unità, 12 settembre 1979, p. 12
- Tra l'Ascoli e il Napoli quasi un patto segreto: non può essere che pareggio, l'Unità, 17 settembre 1979, p. 12
- Coppa Italia 1979-1980 [ 13 вересня 2019 у Wayback Machine.] Xoomer.virgilio.it
- Toro contro Ascoli e tradizione [ 29 квітня 2016 у Wayback Machine.], Stampa Sera, 19 gennaio 1980, p. 17
- (Antonucci, p. 800)
- ↑ Maurizio Iorio, il bomber amato dai baresi [ 23 жовтня 2012 у Wayback Machine.] Tuttobari.com
- La Roma, ottenuto Iorio, adesso insiste per Muraro, l'Unità, 30 giugno 1982, p. 14
- ↑ (Panini, 1992-93)
- Pruzzo-Iorio, accoppiata che piace. Falcao rinvia ancora il suo arrivo, l'Unità, 29 luglio 1982, p. 12
- Juventus e Roma, ormai il futuro ha un altro nome? [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.], la Repubblica, 16 ottobre 1984, p. 33
- Ormai ha vinto l'oro di Napoli [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.], la Repubblica, 15 giugno 1984, p. 31
- E Falcao diventa principe in Galles [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.], la Repubblica, 7 novembre 1984, p. 33
- Coppa Italia 1984-1985, 5ª giornata: Roma-Lazio [ 15 листопада 2016 у Wayback Machine.], Almanaccogiallorosso.com
- Aspettando Serena avanti le piccole [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.], la Repubblica, 29 giugno 1985, p. 33
- ↑ Ecco come dividere i buoni dai cattivi [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.], la Repubblica, 25 febbraio 1986, p. 24
- Scarnecchia finisce in C1 al Barletta [ 9 липня 2017 у Wayback Machine.], la Repubblica, 24 ottobre 1986, p. 25
- La prima volta senza Antognoni [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.], la Repubblica, 19 luglio 1987, p. 22
- P. Gentilotti, M. Molinaroli, Lo sai che i papaveri...1919-1991: il Piacenza Calcio tra cronaca e storia, dicembre 1991, p. 206
- ↑ Rosa 1988-1989 [ 14 грудня 2013 у Wayback Machine.] Storiapiacenza1919.it
- Scoglio prudente, "Non siamo in Serie A" [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.], la Repubblica, 7 maggio 1989, p. 38
- La prima difesa di Chiampan [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.], la Repubblica, 18 luglio 1989, p. 25
- Inter di Coppa a Verona [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.], la Repubblica, 27 settembre 1990, p. 37
- Maiellaro, ciao Firenze "Una grande delusione" [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.], la Repubblica, 10 novembre 1991, p. 25
- ↑ L'impossibile Olanda del Genoa [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.], la Repubblica, 15 aprile 1992, p. 28
- Il Genoa rompe con Tacconi [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.], la Repubblica, 17 febbraio 1993, p. 25
- Modesta anche la gara dell'Under [ 24 вересня 2015 у Wayback Machine.], La Stampa, 15 giugno 1979, p. 23
- I nazionali [ 4 червня 2018 у Wayback Machine.] Storiapiacenza1919.it
- L'oro non abita più qui [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.], la Repubblica, 10 agosto 1984, p. 27 - sezione Olimpiadi
- La profezia di Skuhravy: "Il Genoa non si fermerà ad Amsterdam" [ 24 жовтня 2015 у Wayback Machine.], Corriere della Sera, 15 aprile 1992, p. 37
- Barletta mette in campo le stelle del beach soccer [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.], la Repubblica, 28 giugno 2007, p. 16 - sezione Bari
- . Архів оригіналу за 15 травня 2010. Процитовано 22 серпня 2016.
- Il beach soccer sbarca in Puglia "Così il calcio sposa l'estate" [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.], la Repubblica, 30 luglio 2011, p. 22 - sezione Bari
- . Архів оригіналу за 30 вересня 2015. Процитовано 22 серпня 2016.
- la maledizione del Bari
Посилання ред.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Мауріціо Йоріо |
- Статистика виступів за збірну на сайті Федерації футболу Італії. [ 20 вересня 2016 у Wayback Machine.] (італ.)
- Статистика виступів на сайті www.legaseriea.it [ 25 липня 2014 у Wayback Machine.] (італ.)
Джерела ред.
- Autunno, Pino (2010). Foggia, una squadra, una città. Utopia Edizioni.
- Antonucci, Gianni (1998). 1908-1998: 90 anni di Bari. Bari: Uniongrafica Corcelli.
- Rota, Davide (2008). Dizionario illustrato dei giocatori genoani. De Ferrari.
- Calciatori. La raccolta completa degli album Panini. 1992-93
Це незавершена стаття про футболіста. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |