Матишевський Павло Семенович (10 жовтня 1919 р., с. Клешев Слуцького повіту, Мінської губернії, тепер Слуцького району Мінської області Республіки Білорусь — 11 листопада 2001 р., Київ) — український правознавець, фахівець в галузі кримінального права, доктор юридичних наук (з 1970 р.), професор (з 1971 р.), заслужений працівник вищої школи УРСР (з 4 червня 1980 р.), академік Національної академії правових наук України (з грудня 2000 р.).
| Матишевський Павло Семенович | |
|---|---|
| Народився | 10 жовтня 1919 Kliešavad, Слуцький повіт, Мінська губернія, Білоруська РСР |
| Помер | 11 листопада 2001 (82 роки) Київ, Україна |
| Діяльність | Криміналіст, правник, викладач університету, суддя |
| Alma mater | Юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка |
| Галузь | criminal justiced, кримінальне право і криміналістика |
| Заклад | КНУ імені Тараса Шевченка |
| Науковий ступінь | доктор юридичних наук[d] |
| Нагороди |
Біографія Редагувати
1939 р. вступив до Мінського медичного інституту. Того ж року був призваний на військову службу до лав Червоної Армії. Під час служби направлений на навчання до Житомирського військово-піхотного училища (в лютому 1941 р. воно переведене до Ростова-на-Дону). Закінчив училище в червні 1941. У званні лейтенанта брав участь у Німецько-радянській війні 1941—1945 рр. (у складі 492-го стрілецького полку в боях на Південно-Західному фронті, а після поранення 15 вересня 1941 р. — в складі 981-го стрілецького полку на Південному фронті. В грудні 1941 р. був удруге тяжко поранений і після лікування у військовому госпіталі м. Тбілісі (вересень 1942 р.) був визнаний інвалідом І групи і комісований з лав Збройних Сил як непридатний до військової служби).
В жовтні 1942 р. вступив на юридичний факультет Азербайджанського державного університету імені С. М. Кірова. Проте у вересні 1944 р. переводиться на юридичний факультет Київського державного університету.
1946 р. вступає до аспірантури при кафедрі кримінального права Київського державного університету. Аспірантуру закінчив у червні 1949 і був направлений на викладацьку роботу у Львівський університет. Однак в зв'язку з відсутністю вакансій у Львові, в листопаді 1949 р. П. С. Матишевський був призначений асистентом кафедри кримінального права Київського державного університету. Відтоді працював у цьому ВНЗ: асистент (1949—1951 рр.), старший викладач (1951—1952 рр.), доцент (1952—1970 рр.), професор (1970—1971, 1987—1995 рр.), завідувач кафедри (1971—1987 рр.), декан факультету (1974—1983 рр.).
Неодноразово Павло Семенович читав лекції у Братиславському університеті (Словаччина), Софійському університеті (Болгарія), виступав з доповідями на міжнародних конференціях і симпозіумах у Римі, Софії, Москві. Брав участь у роботі комісій по боротьбі з міжнародним тероризмом при ООН (м. Нью-Йорк).
Після звільнення з Київського університету (1995), був професором юридичного факультету Запорізького університету (від 1997 р.), а згодом (з 1999 р.) — обіймав посаду професора кафедри криміналістики, кримінального права та процесу Академії праці та суспільних відносин Федерації профспілок України (м. Київ).
До сфери наукових інтересів П. С. Матишевського належали питання кримінально-правової охорони власності, проблеми кваліфікації хуліганства та ін.
Примітки Редагувати
- ↑ Czech National Authority Database
- . Архів оригіналу за 8 травня 2016. Процитовано 17 березня 2022.
Література Редагувати
- Шапченко С. Д. Життя віддане людям: до 85-річчя від дня народження П. С. Матишевського// Вісник Академії правових наук України. — 2004. — № 3 (38). — С. 293—296.
- Берзін П. С. Київська школа кримінального права (1834—1960 рр.): історико-правове дослідження: Монографія. — К., 2008. — С. 335—344.
- Матишевський Павло Семенович // Велика українська юридична енциклопедія. У 20 т. Т. 17. Кримінальне право / В. Я. Тацій (відп. ред.) та ін. — 2017. — С. 504. — ISBN 978-966-937-261-1.
Посилання Редагувати
- Матишевський Павло Семенович [ 16 січня 2017 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.