Марія Магдалена Радзивілл (біл. Марыя Магдалена Радзівіл; до шлюбу Завіша; 8 липня 1861, Варшава — 6 січня 1945, Фрібур) — діячка білоруського культурного руху, (меценатка). Кавалер ордена «Великий хрест Гедеміна».
Марія Магдалена Радзивілл | |
---|---|
біл. Марыя Магдалена Радзівіл | |
![]() Марія Магдалена Радзивілл | |
Народилася | 8 липня 1861 Варшава |
Померла | 6 січня 1945 (83 роки) Фрібур |
Поховання | (Костел святих Симона та Олени (Мінськ)) |
Країна | ![]() ![]() ![]() |
Національність | білоруска |
Діяльність | (меценат) |
Знання мов | білоруська, польська, англійська і французька |
Титул | (принцеса) |
Рід | (Завіші (рід)) |
Батько | d |
Мати | d |
У шлюбі з | d і d[1] |
Діти | d |
Нагороди | ![]() |
|
Біографія
Представниця шляхетського роду Завішів гербу («Лебідь»), дочка Яна Казимира та Марії Квілецької. Дитинство пройшло в родових маєтках Жарновці та Кухтичі в Ігуменському повіті. Виховувалася в дусі білоруської культури, симпатизувала християнським демократам. Для розмов у колі друзів використовувала білоруську або французьку мову.
В 1881 році стала дружиною Людвіка Красинського, в шлюбі з яким народила дочку Марію Людвіку. Після смерті батька (1884) отримала в спадок його маєтки в Білорусі та Великій Польщі. В 1895 році після смерті чоловіка виїхала в Західну Європу. Другий раз стала дружиною князя Вацлава Миколу Радзивіла (Лондон, 1906).
У 1912 на сторінках газети «Minske Russkae Slovo» («Мінське російське слово») оголосила: «Вважаю себе білорускою, походження литовського. Як і чоловік мій, полячкою себе не вважаю». Цікаво, але одним з аргументів, які вона наводила для підтвердження своїх слів, було те, що «…чоловік мій ніколи не одружився б з полькою».
Фінансувала видання («Зазирне сонце і в наше віконце»), (Білоруське видавниче товариство), газету , товариство тверезості, шпиталі, сільські крамниці та інш. Відкрила білоруські школи у своїх помістях Кухтичі, Вузді, Кам'янці.
Особливу увагу надавала проблемі виховання національно-свідомої білоруської інтелігенції. Її маєток у Кухтичах відвідували (Вацлав Івановський), І. та А. Луткевичі, (Роман Скірмунт), та інші діячі білоруського національно-культурного руху. Надавала матеріальну підтримку у виданні перших книг М. Богдановича, К. Буйло та інших; на знак вдячності їй В. Івановський та І. Луткевич розмістили герб Завішів «Лебідь» на титульній сторінці збірки віршів М. Богдановича «Вінок».
Брала активну участь у білоруському релігійному житті. Прихильниця ідеї відродження у Білорусі греко-католицької церкви.
З 1917 року перебувала в еміграції в Польщі, Литві, Німеччині, з 1932 — у Швейцарії. Допомагала білоруським організаціям в (Західній Білорусі), литовським та єврейським рухам.
Останні 13 років життя провела в монастирі сестер-домініканок у місті Фрібур.
Примітки
- Radziwiłłowie herbu Trąby — Warszawa: (Archiwum Główne Akt Dawnych), Wydawnictwo DiG, 1996. — 67 с. —
- Я — беларуска… (Марыя Магдалена Радзівіл) [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.] // «Беларуская мінуўшчына» № 1, 1996.
- . Архів оригіналу за 23 жовтня 2014. Процитовано 1 травня 2015.
Література
- Піхура Г. Княгіня Магдалена Радзівіл // «Грунвальд» № 1, 1991.
- Мікола Багадзяж. Я — беларуска… (Марыя Магдалена Радзівіл) // «Беларуская мінуўшчына» № 1, 1996.
- Энцыклапедыя гісторыі Беларусі. У 6 т. Т. 6. Кн. 1: Пузыны — Усая / Беларус. Энцыкл.; Рэдкал.: Г. П. Пашкоў (галоўны рэд.) і інш.; Маст. Э. Э. Жакевіч. — Мн.: БелЭн, 2001. — 591 с.: іл. .
- Беларускія рэлігійныя дзеячы XX ст.: Жыццярысы, мартыралогія, успаміны. — Менск-Мюнхен: Беларускі кнігазбор, 1999.
- Алесь Смалянчук. «Мы Вас не забудзем ніколі…»: Нататкі з эксьпедыцыі ў былы маёнтак Кухцічы Марыі Магдалены Радзівіл // «Дзеяслоў» № 34, 2008.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет