www.wikidata.uk-ua.nina.az

Мартинові Марти нові Laridae родина птахів ряду Сивкоподібних Charadriiformes Екологічно пов язані з узбережжям морів вн

Мартинові

Марти́нові (Laridae) — родина птахів ряду Сивкоподібних (Charadriiformes). Екологічно пов'язані з узбережжям морів, внутрішніми водоймами та прибережними водами; поза сезоном розмноження деякі види тримаються у відкритому морі. Гніздяться колоніями. Живляться різноманітною тваринною їжею (переважно комахами та рибою). Родина включає близько 100 видів.

Мартинові
Мартин тонкодзьобий (Larus genei)
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клада: Завропсиди (Sauropsida)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Сивкоподібні (Charadriiformes)
Родина: Мартинові (Laridae)
Rafinesque, 1815
Підродини
Вікісховище: Laridae

Походження Редагувати

Сформувалися шляхом адаптивної радіації у навколоводних місцях існування; предкові форми відокремилися, ймовірно, від примітивних сивок. Викопні рештки відомі з еоцен-олігоценових відкладів Франції, у тому числі рід Мартин (Larus) — з нижнього міоцену Франції. Ймовірно, мартинові виникли у північній півкулі, точно визначити центр походження нині неможливо. Ймовірним центром походження називають океан Тетіс.

Опис Редагувати

Молодий та дорослий сріблясті мартини
Дорослий мартин звичайний у шлюбному вбранні
Голова мартина звичайного у позашлюбному вбранні

Птахи середніх і великих розмірів. Розміри варіюють в межах від 25 до 81 см, вага від 100 г до 2 кг. Найменшим представником є мартин малий (Larus minutus) — його вага становить лише 100—150 г, а найбільшим — мартин морський (Larus marinus), його вага може перебільшувати 2 кг. У забарвленні переважають білі або світло-сері відтінки, верхня частина тіла зазвичай більш темна, у порівнянні з нижньою. У деяких видів, наприклад у мартина делаверського (Larus delawarensis) та мартина тонкодзьобого (Larus genei) у шлюбний період нижня частина тіла стає світло-рожевого або бежевого відтінку, який потім швидко зникає. У мартина звичайного у шлюбному вбранні оперення голови темно-коричневе, тоді як у позашлюбний період у цілому біле. Молоді птахи, що не досягли статевої зрілості, відрізняються за забарвленням — оперення строкате, більша його частина бура з численними смужками і плямами. Строки набуття шлюбного вбрання відрізняються у різних видів і становлять 2, 3 або 4 роки. Менші за розміром мартини, наприклад, звичайний (L. ridibundus), набуває доросле вбрання у віці двох років, мартин сизий (L. canus) — у 3 роки, мартини жовтоногий (L. cachinnans) та сріблястий (L. argentatus) — у 4 роки. Статевий диморфізм у забарвленні не виражений, за розмірами самці дещо більші за самок.

Крила досить довгі, у більшості видів на кінцях чорні. Першорядних махових 11, але перше зазвичай недорозвинене. Хвіст зазвичай короткий, має 12 стернових пер. Характерною є будова дзьоба — він прямий, дещо сплюснутий з боків, з гострою вершиною (крячки) або з більш або менш вираженим гачком на кінці (мартини). Шийних хребців 15. Задній край добре розвиненої грудини з двома парами вирізок (у поморників — одна пара). Справжніх ребер 6-7 пар. Виличка без різкого розширення на кінці. Передпліччя — найдовший елемент скелету крила. Таз широкий. Ноги помірної довжини. Три передні пальці на ногах із плавальними перетинками. Задній палець малий та розташований вище рівня передніх; у деяких видів зникає. Гортань трахейно-бронхіальна, із добре вираженими голосовими м'язами. Стравохід добре розтягується, але воло відсутнє. М'язевий шлунок з товстими стінками. Сліпі кишки рудиментарні. Більшість добре плаває; лише деякі крячки плавають неохоче та не сідають на воду. Політ легкий, маневрений.

Поширення Редагувати

Поширені практично по всій земній кулі, у тому числі в приполярних широтах. Білий мартин під час кочівель залітає до 87-88° Пн.ш. Мартинові відсутні в Антарктиді. У високих та помірних широтах є перелітними, в тропіках осілі або кочуючі. Найдовші за протяжністю переміщення характерні для полярного крячка — протягом року під час міграції з Арктики в Антарктиду та назад він долає до 90 тис. км, що є найдовшою за протяжністю міграцією в тваринному світі.

Гніздування Редагувати

Змішана колонія трипалих мартинів (Rissa tridactyla) і тонкодзьобих кайр (Uria aalge)
Кладка мартина жовтоногого (Larus cachinnans), що має яйця різного забарвлення
Пухове пташеня сріблястого мартина у гнізді

Гніздяться переважно колоніями, які можуть нараховувати від декількох та декількох десятків пар до декілька сотень, а інколи — десятків тисяч пар. Колонії можуть бути як моновидовими, так і полівидовими. В останньому випадку спільно можуть гніздитись різні види мартинових, а також представники інших родин — алькових, олушевих, бакланових тощо. Гнізда влаштовують на землі. Колонії розташовані у місцях, важкодоступних для наземних хижаків — на островах, скелях берегів, у заболоченій місцевості, на плавучій водній рослинності. Окремі види влаштовують гнізда на деревах. Гніздяться у безпосередній близькості з місцями добування їжі. Хоча такий вид, як сірий мартин (Leucophaeus modestus) гніздиться в глибині кам'янистої безводної пустелі Атакама на півночі Чилі в 30–100 км від узбережжя, куди вони регулярно літають за кормом. Вважають, що гніздування в таких екстремальних умовах пов'язано з уникненням пресу хижаків. В умовах помірного та арктичного клімату більшість мартинових мають одну кладку на рік. У південних регіонах розмноження може відбуватися в будь-який час протягом року. Так, галапагоський мартин гніздиться в будь-яку пору року. Усі види моногамні, у багатьох пара зберігається протягом тривалого періоду.

Шлюбна поведінка включає різні види демонстративної поведінки, ритуальне годування самцем самки, видавання звуків тощо. Гнізда можуть мати вигляд невеликого заглиблення у ґрунті без вистилки, інколи вони зроблені з камінців та черепашок молюсків, однак найчастіше мартинові роблять їх з рослинного матеріалу. При цьому гніздо з невеликими пухкими стінками та вистилкою. Відкладають від 1 до 4 яєць (найчастіше 3) зазвичай темно-бурого кольору з плямами. Рідше загальний фон яєць може бути блакитно-зелений або оливковий. Яйця слабкогрушовидної форми. Середній розмір кладки відрізняється у різних видів, а в межах одного виду коливається в різних частинах ареалу, залежить від погодних та трофічних умов в одному і тому самому місці. Для звичайного мартина доведено зменшення середнього розміру кладки протягом сезону розмноження. У випадку втрати першої кладки самка може відкласти яйця повторно. У насиджуванні кладки беруть участь обидва члени пари, проте більшу частину часу на гнізді проводить самка. Насиджування починається з першого або другого яйця, тому пташенята вилуплюються неодночасно. Послідовність вилуплення відповідає послідовності відкладання яєць. Інкубаційний період становить від 20 до 30 днів. Пташенята зазвичай напіввиводкового типу, після вилуплення вони покриті густим пухом блідо-сірого або палевого кольору з плямами, що камуфлює їх на тлі місцевості і допомагає сховатися від хижаків. Протягом одного або двох тижнів пташенята залишаються в гнізді, де за ними доглядають обидва батьки. У деяких видів пташенята виводкового типу — вони вже протягом кількох годин покидають гніздо і здатні плавати, уникаючи наземних хижаків. Пташенят вигодовують батьки до підйому на крило та навіть деякий час після цього. Вік, у якому молоді птахи стають на крило, становить у різних видів від чотирьох до шести тижнів.

Живлення Редагувати

Мартини звичайні, що збирають корм за трактором. Люксембург

Більшість мартинових є м'ясоїдними, проте їх раціон незвичайно широкий — споживають комах, ракоподібних, молюсків, рибу і дрібних наземних ссавців. Багато видів охоче поїдає падло та знаходять собі здобич поблизу підприємств з переробки риби та на звалищах побутових відходів. Звалища стали відігравати важливу роль в живленні багатьох видів мартинів протягом останніх десятиліть. Для деяких видів це призвело до зміни міграційної стратегії — мартини стали проявляти більшу тенденцію до осілості. Розоряють гнізда інших птахів, споживаючи їхні яйця. Молюсків, що мають товсту черепашку, кидають з висоти 10-20 м, тим самим розбиваючи мушлю.

Корм здобувають як на воді, так і на суші — на океанських просторах, в прибережній зоні, на внутрішніх водоймах, заплавних луках і посівних полях. Більшість видів може збирати корм під час пересування по землі, з поверхні води та на невеликій глибині. Під час пікірування можуть хапати здобич не тільки з поверхні води але і на невеликій глибині.

Таксономія Редагувати

Родину Laridae було вперше виділено (як Laridia) французьким дослідником Константеном Рафінеском у 1815 році. Історично родина включала мартинів, тоді як крячків виділяли до окремої родини Sternidae, а водорізів — до третьої родини Rynchopidae.

Байкер із співавторами (Baker et al., 2007) на основі методів молекулярної генетики у 2007 році встановили, що філогенетична гілка Laridae від'єдналася від гілки, що дала початок поморникам (Stercorariidae) та альковим (Alcidae) ще наприкінці крейдового періоду. Вони також встановили, що Laridae почали поширюватися в ранньому Палеоцені, близько 60 млн років тому.

Попри добру вивченість цієї групи птахів, систематику остаточно не розроблено. За деякими класифікаціями родина поділяється на три підродини, за іншими всі три підродини є окремими родинами, у такому разі родина Laridae синонімічна підродині Larinae. Відомо 17 родів з 89 видами; в Україні — 21 вид.

Філогенія родини Мартинові
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Onychoprion

 
 

Sterna

 
 
 

Thalasseus

 
 
 
 
 

Chlidonias

 
 
 
 
 
 

Gelochelidon

 
 

Hydroprogne

 
 
 

Larosterna

 
 
 
 
 

Phaetusa

 
 

Sternula

 
 
 
 
 
 
 
 

Larus

 
 

Rissa

 
 
 

Xema

 
 
 
 

Creagrus

 
 

Rhodostethia

 
 
 
 

Rhynchops

 
 
 
 

Gygis

 
 
 

Anous

 
 
Частина кладограми родів, що належать до ряду сивкоподібних (Charadriiformes) (Baker et al., 2007)

Галерея Редагувати

Примітки Редагувати

  1. Птицы СССР. Чайковые / В.Д. Ильичев, В.А. Зубакин. — М : Наука, 1988. — 416 с.(рос.)
  2. Карташев Н.Н. Систематика птиц. — М. : Высшая школа, 1974. — 362 с.(рос.)
  3. Fijn, R.C.; Hiemstra, D.; Phillips, R.A.; van der Winden, J. (2013). . Ardea 101: 3–12. doi:10.5253/078.101.0102. Архів оригіналу за 26 жовтня 2014. Процитовано 27 березня 2019. (англ.)
  4. Christidis, Les; Boles, Walter E. (2008). . Canberra: CSIRO Publishing. с. 128. ISBN 978-0-643-06511-6. Архів оригіналу за 7 червня 2020. Процитовано 24 березня 2019. 
  5. ↑ Baker, A.J.; Pereira, S.L.; Paton, T.A. (2007). Phylogenetic relationships and divergence times of Charadriiformes genera: multigene evidence for the Cretaceous origin of at least 14 clades of shorebirds. Biology Letters 3: 205–209. PMC 2375939. doi:10.1098/rsbl.2006.0606. 

Література Редагувати

  • Фауна України. Т. 4. Птахи: Загальна характеристика птахів. Курині. Голуби. Рябки. Пастушки. Журавлі. Дрофи. Кулики. Мартини / Кістяківський О.Б. — К. : АН УРСР, 1957. — 432 с.
  • Клестов Н. Л., Фесенко Г. В. Чайковые птицы водохранилищ Днепровского каскада. — К., 1990. — 50 с. (Препринт 90.3. АН УССР. Ин-т зоол.).
  • Josep del Hoyo, Andrew Elliott, Jordi Sargatal. Handbook of the Birds of the World. — Volume 3: Hoatzin to Auks. — Lynx Edicions, 1996. — 821 с. — ISBN 84-87334-20-2.(англ.)
  • Grant, Peter J. (1986) Gulls: a guide to identification ISBN 0-85661-044-5
  • Howell, Steve N. G. and Jon Dunn (2007) Gulls of the Americas ISBN 0-618-72641-1
  • Olsen, Klaus Malling & Larsson, Hans (1995): Terns of Europe and North America. Christopher Helm, London. ISBN 0-7136-4056-1
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Marti novi Laridae rodina ptahiv ryadu Sivkopodibnih Charadriiformes Ekologichno pov yazani z uzberezhzhyam moriv vnutrishnimi vodojmami ta priberezhnimi vodami poza sezonom rozmnozhennya deyaki vidi trimayutsya u vidkritomu mori Gnizdyatsya koloniyami Zhivlyatsya riznomanitnoyu tvarinnoyu yizheyu perevazhno komahami ta riboyu Rodina vklyuchaye blizko 100 vidiv MartinoviMartin tonkodzobij Larus genei Biologichna klasifikaciyaCarstvo Tvarini Animalia Tip Hordovi Chordata Klada Zavropsidi Sauropsida Klas Ptahi Aves Ryad Sivkopodibni Charadriiformes Rodina Martinovi Laridae Rafinesque 1815PidrodiniMartinovi Larinae Kryachkovi Sterninae Vodorizovi Rynchopinae Vikishovishe Laridae Zmist 1 Pohodzhennya 2 Opis 3 Poshirennya 4 Gnizduvannya 5 Zhivlennya 6 Taksonomiya 7 Galereya 8 Primitki 9 LiteraturaPohodzhennya RedaguvatiSformuvalisya shlyahom adaptivnoyi radiaciyi u navkolovodnih miscyah isnuvannya predkovi formi vidokremilisya jmovirno vid primitivnih sivok Vikopni reshtki vidomi z eocen oligocenovih vidkladiv Franciyi u tomu chisli rid Martin Larus z nizhnogo miocenu Franciyi Jmovirno martinovi vinikli u pivnichnij pivkuli tochno viznachiti centr pohodzhennya nini nemozhlivo Jmovirnim centrom pohodzhennya nazivayut okean Tetis 1 Opis Redaguvati nbsp Molodij ta doroslij sriblyasti martini nbsp Doroslij martin zvichajnij u shlyubnomu vbranni nbsp Golova martina zvichajnogo u pozashlyubnomu vbranniPtahi serednih i velikih rozmiriv Rozmiri variyuyut v mezhah vid 25 do 81 sm vaga vid 100 g do 2 kg Najmenshim predstavnikom ye martin malij Larus minutus jogo vaga stanovit lishe 100 150 g a najbilshim martin morskij Larus marinus jogo vaga mozhe perebilshuvati 2 kg U zabarvlenni perevazhayut bili abo svitlo seri vidtinki verhnya chastina tila zazvichaj bilsh temna u porivnyanni z nizhnoyu U deyakih vidiv napriklad u martina delaverskogo Larus delawarensis ta martina tonkodzobogo Larus genei u shlyubnij period nizhnya chastina tila staye svitlo rozhevogo abo bezhevogo vidtinku yakij potim shvidko znikaye U martina zvichajnogo u shlyubnomu vbranni operennya golovi temno korichneve todi yak u pozashlyubnij period u cilomu bile Molodi ptahi sho ne dosyagli statevoyi zrilosti vidriznyayutsya za zabarvlennyam operennya strokate bilsha jogo chastina bura z chislennimi smuzhkami i plyamami Stroki nabuttya shlyubnogo vbrannya vidriznyayutsya u riznih vidiv i stanovlyat 2 3 abo 4 roki Menshi za rozmirom martini napriklad zvichajnij L ridibundus nabuvaye dorosle vbrannya u vici dvoh rokiv martin sizij L canus u 3 roki martini zhovtonogij L cachinnans ta sriblyastij L argentatus u 4 roki Statevij dimorfizm u zabarvlenni ne virazhenij za rozmirami samci desho bilshi za samok Krila dosit dovgi u bilshosti vidiv na kincyah chorni Pershoryadnih mahovih 11 ale pershe zazvichaj nedorozvinene Hvist zazvichaj korotkij maye 12 sternovih per Harakternoyu ye budova dzoba vin pryamij desho splyusnutij z bokiv z gostroyu vershinoyu kryachki abo z bilsh abo mensh virazhenim gachkom na kinci martini Shijnih hrebciv 15 Zadnij kraj dobre rozvinenoyi grudini z dvoma parami virizok u pomornikiv odna para Spravzhnih reber 6 7 par Vilichka bez rizkogo rozshirennya na kinci Peredplichchya najdovshij element skeletu krila Taz shirokij Nogi pomirnoyi dovzhini Tri peredni palci na nogah iz plavalnimi peretinkami Zadnij palec malij ta roztashovanij vishe rivnya perednih u deyakih vidiv znikaye Gortan trahejno bronhialna iz dobre virazhenimi golosovimi m yazami Stravohid dobre roztyaguyetsya ale volo vidsutnye M yazevij shlunok z tovstimi stinkami Slipi kishki rudimentarni Bilshist dobre plavaye lishe deyaki kryachki plavayut neohoche ta ne sidayut na vodu Polit legkij manevrenij 2 Poshirennya RedaguvatiPoshireni praktichno po vsij zemnij kuli u tomu chisli v pripolyarnih shirotah Bilij martin pid chas kochivel zalitaye do 87 88 Pn sh Martinovi vidsutni v Antarktidi U visokih ta pomirnih shirotah ye perelitnimi v tropikah osili abo kochuyuchi Najdovshi za protyazhnistyu peremishennya harakterni dlya polyarnogo kryachka protyagom roku pid chas migraciyi z Arktiki v Antarktidu ta nazad vin dolaye do 90 tis km sho ye najdovshoyu za protyazhnistyu migraciyeyu v tvarinnomu sviti 3 Gnizduvannya Redaguvati nbsp Zmishana koloniya tripalih martiniv Rissa tridactyla i tonkodzobih kajr Uria aalge nbsp Kladka martina zhovtonogogo Larus cachinnans sho maye yajcya riznogo zabarvlennya nbsp Puhove ptashenya sriblyastogo martina u gnizdiGnizdyatsya perevazhno koloniyami yaki mozhut narahovuvati vid dekilkoh ta dekilkoh desyatkiv par do dekilka soten a inkoli desyatkiv tisyach par Koloniyi mozhut buti yak monovidovimi tak i polividovimi V ostannomu vipadku spilno mozhut gnizditis rizni vidi martinovih a takozh predstavniki inshih rodin alkovih olushevih baklanovih tosho Gnizda vlashtovuyut na zemli Koloniyi roztashovani u miscyah vazhkodostupnih dlya nazemnih hizhakiv na ostrovah skelyah beregiv u zabolochenij miscevosti na plavuchij vodnij roslinnosti Okremi vidi vlashtovuyut gnizda na derevah Gnizdyatsya u bezposerednij blizkosti z miscyami dobuvannya yizhi Hocha takij vid yak sirij martin Leucophaeus modestus gnizditsya v glibini kam yanistoyi bezvodnoyi pusteli Atakama na pivnochi Chili v 30 100 km vid uzberezhzhya kudi voni regulyarno litayut za kormom Vvazhayut sho gnizduvannya v takih ekstremalnih umovah pov yazano z uniknennyam presu hizhakiv V umovah pomirnogo ta arktichnogo klimatu bilshist martinovih mayut odnu kladku na rik U pivdennih regionah rozmnozhennya mozhe vidbuvatisya v bud yakij chas protyagom roku Tak galapagoskij martin gnizditsya v bud yaku poru roku Usi vidi monogamni u bagatoh para zberigayetsya protyagom trivalogo periodu Shlyubna povedinka vklyuchaye rizni vidi demonstrativnoyi povedinki ritualne goduvannya samcem samki vidavannya zvukiv tosho Gnizda mozhut mati viglyad nevelikogo zagliblennya u grunti bez vistilki inkoli voni zrobleni z kaminciv ta cherepashok molyuskiv odnak najchastishe martinovi roblyat yih z roslinnogo materialu Pri comu gnizdo z nevelikimi puhkimi stinkami ta vistilkoyu Vidkladayut vid 1 do 4 yayec najchastishe 3 zazvichaj temno burogo koloru z plyamami Ridshe zagalnij fon yayec mozhe buti blakitno zelenij abo olivkovij Yajcya slabkogrushovidnoyi formi Serednij rozmir kladki vidriznyayetsya u riznih vidiv a v mezhah odnogo vidu kolivayetsya v riznih chastinah arealu zalezhit vid pogodnih ta trofichnih umov v odnomu i tomu samomu misci Dlya zvichajnogo martina dovedeno zmenshennya serednogo rozmiru kladki protyagom sezonu rozmnozhennya U vipadku vtrati pershoyi kladki samka mozhe vidklasti yajcya povtorno U nasidzhuvanni kladki berut uchast obidva chleni pari prote bilshu chastinu chasu na gnizdi provodit samka Nasidzhuvannya pochinayetsya z pershogo abo drugogo yajcya tomu ptashenyata viluplyuyutsya neodnochasno Poslidovnist viluplennya vidpovidaye poslidovnosti vidkladannya yayec Inkubacijnij period stanovit vid 20 do 30 dniv Ptashenyata zazvichaj napivvivodkovogo tipu pislya viluplennya voni pokriti gustim puhom blido sirogo abo palevogo koloru z plyamami sho kamuflyuye yih na tli miscevosti i dopomagaye shovatisya vid hizhakiv Protyagom odnogo abo dvoh tizhniv ptashenyata zalishayutsya v gnizdi de za nimi doglyadayut obidva batki U deyakih vidiv ptashenyata vivodkovogo tipu voni vzhe protyagom kilkoh godin pokidayut gnizdo i zdatni plavati unikayuchi nazemnih hizhakiv Ptashenyat vigodovuyut batki do pidjomu na krilo ta navit deyakij chas pislya cogo Vik u yakomu molodi ptahi stayut na krilo stanovit u riznih vidiv vid chotiroh do shesti tizhniv Zhivlennya Redaguvati nbsp Martini zvichajni sho zbirayut korm za traktorom LyuksemburgBilshist martinovih ye m yasoyidnimi prote yih racion nezvichajno shirokij spozhivayut komah rakopodibnih molyuskiv ribu i dribnih nazemnih ssavciv Bagato vidiv ohoche poyidaye padlo ta znahodyat sobi zdobich poblizu pidpriyemstv z pererobki ribi ta na zvalishah pobutovih vidhodiv Zvalisha stali vidigravati vazhlivu rol v zhivlenni bagatoh vidiv martiniv protyagom ostannih desyatilit Dlya deyakih vidiv ce prizvelo do zmini migracijnoyi strategiyi martini stali proyavlyati bilshu tendenciyu do osilosti Rozoryayut gnizda inshih ptahiv spozhivayuchi yihni yajcya Molyuskiv sho mayut tovstu cherepashku kidayut z visoti 10 20 m tim samim rozbivayuchi mushlyu Korm zdobuvayut yak na vodi tak i na sushi na okeanskih prostorah v priberezhnij zoni na vnutrishnih vodojmah zaplavnih lukah i posivnih polyah Bilshist vidiv mozhe zbirati korm pid chas peresuvannya po zemli z poverhni vodi ta na nevelikij glibini Pid chas pikiruvannya mozhut hapati zdobich ne tilki z poverhni vodi ale i na nevelikij glibini Taksonomiya RedaguvatiRodinu Laridae bulo vpershe vidileno yak Laridia francuzkim doslidnikom Konstantenom Rafineskom u 1815 roci Istorichno rodina vklyuchala martiniv todi yak kryachkiv vidilyali do okremoyi rodini Sternidae a vodoriziv do tretoyi rodini Rynchopidae 4 Bajker iz spivavtorami Baker et al 2007 5 na osnovi metodiv molekulyarnoyi genetiki u 2007 roci vstanovili sho filogenetichna gilka Laridae vid yednalasya vid gilki sho dala pochatok pomornikam Stercorariidae ta alkovim Alcidae she naprikinci krejdovogo periodu Voni takozh vstanovili sho Laridae pochali poshiryuvatisya v rannomu Paleoceni blizko 60 mln rokiv tomu Popri dobru vivchenist ciyeyi grupi ptahiv sistematiku ostatochno ne rozrobleno Za deyakimi klasifikaciyami rodina podilyayetsya na tri pidrodini za inshimi vsi tri pidrodini ye okremimi rodinami u takomu razi rodina Laridae sinonimichna pidrodini Larinae Vidomo 17 rodiv z 89 vidami v Ukrayini 21 vid Filogeniya rodini Martinovi Onychoprion Sterna Thalasseus Chlidonias Gelochelidon Hydroprogne Larosterna Phaetusa Sternula Larus Rissa Xema Creagrus Rhodostethia Rhynchops Gygis Anous Chastina kladogrami rodiv sho nalezhat do ryadu sivkopodibnih Charadriiformes Baker et al 2007 5 Pidrodina Martinovi Larinae Rid Galapagoskij martin Creagrus 1 vid Rid Tripalij martin Rissa 2 vidi Rid Bilij martin Pagophila 1 vid Rid Vilohvostij martin Xema 1 vid Rid Chroicocephalus 11 vidiv Rid Malij martin Hydrocoloeus 1 vid Rid Rozhevij martin Rhodostethia 1 vid Rid Magelanskij martin Leucophaeus 5 vidiv Rid Ichthyaetus 6 vidiv Rid Martin Larus 24 vidi Pidrodina Kryachkovi Sterninae Rid Burij kryachok Anous 5 vidiv Rid Bilij kryachok Gygis 1 vid Rid Chornodzobij kryachok Gelochelidon 2 vidi Rid Kaspijskij kryachok Hydroprogne 1 vid Rid Ryabodzobij kryachok Thalasseus 8 vidiv Rid Sternula 7 vidiv Rid Onychoprion 4 vidi Rid Kryachok Sterna 13 vidiv Rid Bolotyanij kryachok Chlidonias 4 vidi Rid Velikodzobij kryachok Phaetusa 1 vid Rid Kryachok inka Larosterna 1 vid Pidrodina Vodorizovi Rynchopinae Rid Vodoriz Rynchops 3 vidiGalereya Redaguvati nbsp Martin morskij nbsp Martin kaspijskij nbsp Rynchops albicollis nbsp Kryachok bilij nbsp Kryachok bilokrilij nbsp Pagophila eburneaPrimitki Redaguvati Pticy SSSR Chajkovye V D Ilichev V A Zubakin M Nauka 1988 416 s ros Kartashev N N Sistematika ptic M Vysshaya shkola 1974 362 s ros Fijn R C Hiemstra D Phillips R A van der Winden J 2013 Arctic Terns Sterna paradisaea from the Netherlands migrate record distances across three oceans to Wilkes Land East Antarctica Ardea 101 3 12 doi 10 5253 078 101 0102 Arhiv originalu za 26 zhovtnya 2014 Procitovano 27 bereznya 2019 angl Christidis Les Boles Walter E 2008 Systematics and Taxonomy of Australian Birds Canberra CSIRO Publishing s 128 ISBN 978 0 643 06511 6 Arhiv originalu za 7 chervnya 2020 Procitovano 24 bereznya 2019 a b Baker A J Pereira S L Paton T A 2007 Phylogenetic relationships and divergence times of Charadriiformes genera multigene evidence for the Cretaceous origin of at least 14 clades of shorebirds Biology Letters 3 205 209 PMC 2375939 doi 10 1098 rsbl 2006 0606 Literatura RedaguvatiFauna Ukrayini T 4 Ptahi Zagalna harakteristika ptahiv Kurini Golubi Ryabki Pastushki Zhuravli Drofi Kuliki Martini Kistyakivskij O B K AN URSR 1957 432 s Klestov N L Fesenko G V Chajkovye pticy vodohranilish Dneprovskogo kaskada K 1990 50 s Preprint 90 3 AN USSR In t zool Josep del Hoyo Andrew Elliott Jordi Sargatal Handbook of the Birds of the World Volume 3 Hoatzin to Auks Lynx Edicions 1996 821 s ISBN 84 87334 20 2 angl Grant Peter J 1986 Gulls a guide to identification ISBN 0 85661 044 5 Howell Steve N G and Jon Dunn 2007 Gulls of the Americas ISBN 0 618 72641 1 Olsen Klaus Malling amp Larsson Hans 1995 Terns of Europe and North America Christopher Helm London ISBN 0 7136 4056 1 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Martinovi amp oldid 38695023