Марк Гену́цій Авгурі́н (лат. Marcus Genucius Augurinus; близько 480 до н. е. — після 445 до н. е.) — політичний діяч ранньої Римської республіки, консул 445 року до н. е.
| Марк Генуцій Авгурін | |
|---|---|
| Ім'я при народженні | Marcus Genucius Augurinus |
| Народився | близько 480 до н. е. Рим |
| Помер | після 445 до н. е. невідомо |
| Громадянство | Римська республіка |
| Діяльність | давньоримський політик, Ancient Roman military personnel |
| Суспільний стан | патрицій |
| Посада | консул |
| Термін | 445 рік до н. е. |
| Попередник | Тіт Квінкцій Капітолін Барбат |
| Наступник | військові трибуни з консульською владою |
| Рід | Генуції |
| Батько | Луцій Генуцій Авгурін |
| Мати | невідомо |
| Брати, сестри | Тит Генуцій Авгурін |
| Діти | Марк Генуцій Авгурін |
Життєпис Редагувати
Походив з патриціанського роду Генуціїв. Син Луція Генуція Авгуріна. Про молоді роки нічого невідомо.
У 445 році до н. е. його було обрано консулом разом з Гаєм Курцієм Філоном. На цій посаді разом з колегою протистояв народному трибуну Гаю Канулею щодо затвердження закону Lex Canuleia, який дозволив би законні шлюби патриціїв з плебеями. Також Генуцій виступав проти допуску плебеїв до консулату. Не зміг завадити прийняттю першого закону, проте разом із сенатом не допустив ухвалення другого закону Канулея.
Щоб не допустити плебеїв до влади після своєї каденції за рішенням сенату Марк Генуцій з колегою провів перше обрання нової посади магістратури — військових трибунів з консульською владою.
З того часу про подальшу долю Марка Генуція Авгуріна відомості відсутні.
Джерела Редагувати
- Тит Лівій, Ab urbe condita, IV 1 (лат.)
- T. Robert S. Broughton, The Magistrates of the Roman Republic, Volume I, 509 B.C. — 100 B.C., New York, The American Philological Association, coll., 1951, p. 52 (англ.)
- Digital Prosopography of the Roman Republic
- Любкер Ф. Genucii // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 558–559.