Ману південний Самець південного ману Акідауана штат Мату Гросу ду Сул Бразилія Самиця південного ману Акідауана штат Ма

?

Ману південний

Самець південного ману (Акідауана, штат Мату-Гросу-ду-Сул, Бразилія)

Самиця південного ману (Акідауана, штат Мату-Гросу-ду-Сул, Бразилія)

Біологічна класифікація

Домен:	Ядерні (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Інфратип:	Хребетні (Vertebrata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Горобцеподібні (Passeriformes)
Підряд:	Тиранни (Tyranni)
Родина:	Сорокушові (Thamnophilidae)
Рід:	Ману (Cercomacra)
Вид:	Ману південний

Біноміальна назва

Cercomacra melanaria
(Ménétrés, 1835)

Ареал виду

Посилання

Вікісховище:	Cercomacra melanaria
Віківиди:	Cercomacra melanaria
ITIS:	559113
МСОП:	22701692
NCBI:	183185

Ману́ південний (Cercomacra melanaria) — вид горобцеподібних птахів родини сорокушових (Thamnophilidae). Мешкає в Бразилії, Болівії та Парагваї.

Опис ред.

Довжина птаха становить 16,5 см. Самець чорний, края покривних пер на крилах білі, кінчики рульових пер білі. Верхня частина тіла самиць сіра, нижня частина тіла світло-сіра, крила і хвіст такі ж, як у самців.

Поширення й екологія ред.

Південні ману мешкають в центрі і на сході Болівії (Бені, Кочабамба, Санта-Крус), на крайній півночі Парагваю (Альто-Парагвай) і в області Пантаналу на півдні центральної Бразилії (південь Мату-Гросу, захід Мату-Гросу-ду-Сул), Вони живуть в сухих і вологих тропічних і субтропічних лісах, і галерейних лісах на висоті до 800 м над рівнем моря.

Примітки ред.

BirdLife International (2016). . Архів оригіналу за 1 серпня 2021. Процитовано 1 серпня 2021.
Ménétriés, Édouard (1835). . Mémoires de l'Académie Impériale des Sciences de St.-Pétersbourg. Series 6 (French). 3 Part 2: 443–543 [500–501, Plate 7, fig. c]. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 1 серпня 2021.
Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2018). . World Bird List Version 8.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 3 грудня 2017. Процитовано 22 липня 2021.
Hellmayr, Carl Eduard (1924). . Field Museum Natural History Publication 223. Zoological Series. Volume 13. Part 3: Pteroptochidae, Conopophagidae, Formicariidae. с. 224. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 1 серпня 2021.
Peters, James Lee, ред. (1951). . Volume 7. Cambridge, Massachusetts: Museum of Comparative Zoology. с. 217. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 1 серпня 2021.
Ridgely, Robert S.; Tudor, Guy (2009). Birds of South America: Passerines. Helm Field Guides. London: Christopher Helm. с. 357, Plate 28.9. ISBN 978-1-408-11342-4.

Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] BirdLife International (2016). . Архів оригіналу за 1 серпня 2021. Процитовано 1 серпня 2021.

[2] Ménétriés, Édouard (1835). . Mémoires de l'Académie Impériale des Sciences de St.-Pétersbourg. Series 6 (French). 3 Part 2: 443–543 [500–501, Plate 7, fig. c]. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 1 серпня 2021.

[3] Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.

[ioc-4] Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2018). . World Bird List Version 8.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 3 грудня 2017. Процитовано 22 липня 2021.

[5] Hellmayr, Carl Eduard (1924). . Field Museum Natural History Publication 223. Zoological Series. Volume 13. Part 3: Pteroptochidae, Conopophagidae, Formicariidae. с. 224. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 1 серпня 2021.

[6] Peters, James Lee, ред. (1951). . Volume 7. Cambridge, Massachusetts: Museum of Comparative Zoology. с. 217. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 1 серпня 2021.

[7] Ridgely, Robert S.; Tudor, Guy (2009). Birds of South America: Passerines. Helm Field Guides. London: Christopher Helm. с. 357, Plate 28.9. ISBN 978-1-408-11342-4.