Мансо (італ. Mansone; †1004), герцог Амальфійський (966—1004) як Мансо II — князь Салернський (981—983). Син герцога Амальфійського Сергія II, найвидатніший незалежний правитель Амальфі, який правив майже півстоліття.
| Мансо I | |
|---|---|
| Народився | 10 століття |
| Помер | 1004 |
| Країна | Візантійська імперія Амальфійська республіка |
| Титул | герцог і Prince of Salernod |
| Батько | Сергій II (герцог Амальфійський) |
| Брати, сестри | Адельфер (герцог Амальфійський) і Ademar di Amalfid |
| Діти | Іоанн I |
Його батько, що походив з сім'ї Муско Коміте, вступив на Амальфійський престол у 958 та одразу призначив свого сина співправителем. У 966 Мансо спадкував престол, у 977 призначив свого сина Іоанна співправителем герцогства.
У 973 Мансо змовився з якимось Ландульфом Конца і неаполітанським дукою Маріном II змістити князя Салернського Гізульфа I. У 981 Мансо напав на князівство Салернське та змістив Пандульфа II, отримавши пізніше згоду на правління імператора Священної Римської імперії Оттона II. Мансо визнав свого сина Іоанна також і співправителем Салерно. Їх правління було деспотичним, а тому мешканці Салерно в 983 змістили їх з престолу та обрали князем вигнанця графа палацу Салерно Іоанна Ламберта.
Утікши з Салерно Мансо не одразу отримав владу в Амальфі, де правив його брат Адельфер. Іоанн відновив свою владу лише в 986, хоча видається, що Адальфер та інші його брати Адемарій та Лев також правили разом з ним аж до 998. мансо побудував кафедральний собор св. Андрія Апостола та добився від папи Римського Іоанна XV архиєпископства для Амальфі.
Джерела ред.
- Caravale, Mario (ed). Dizionario Biografico degli Italiani: LV Ginammi — Giovanni da Crema. Rome, 2000.
| Це незавершена стаття з історії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |