Мандрика Андрій Леонтійович У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мандрика Андрі й Лео нтійович Мандри ка 17

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мандрика.

Андрі́й Лео́нтійович Мандри́ка (1700 (?), Кобижча — після 1784, Мандриківка, Катеринослав) — сотенний осавул Кобизької сотні Київського полку. Засновник і першопоселенець селища Мандриківка.

Андрій Леонтійович Мандрика
Народився	1700 (?) Кобижча, Київський полк, Гетьманщина
Помер	після 1784 Мандриківка, Катеринослав, Російська імперія
Підданство	Гетьманщина Російська імперія
Національність	українець
Місце проживання	Кобижча Царичанка Мандрикіне Мандриківка
Військове звання	сотенний осавул
Батько	Леонтій Мандрика
Діти	Кирило, Давид, Пантелеймон

Життєпис ред.

Народився близько 1700 року в містечку Кобижча, Кобизької сотні, Київського полку.

Походить з козацької старшини, представник реєстрового козацького роду, відомого з першої половини XVII сторіччя. Онук кобизького сотника Василя Андрійовича та син товариша Кобизької сотні Леонтія Васильовича Мандрик.

З 1730 року — осавул Кобизької сотні.

1731 року перебрався до Царичанки, де будувалася фортеця Української укріпленої лінії. Одружився близько 1737 року в Царичанці і мав трьох синів: Кирила (1738), Давида (1744), Пантелеймона (1749).

За службу отримав земельну ділянку на річці Прядівці, де оселився з родиною 1754 року. На військово-топографічній карті 1861 року поселення родини Мандрик зветься Пантелеймонівка (Мандрикіне), згодом воно увійшло до села Преображенка Дніпровського району.

Наприкінці 70-х років XVIII сторіччя Андрій Мандрика мешкав на правому березі Дніпра біля слободи Половиця, на східному схилі дніпровського пагорба навпроти Станового острова, де мав зимівник. Разом з Лазарем Глобою, Гнатом Каплуном та ін. він опікувався будівництвом Петропавлівської церкви у Половиці 1779 року.

Коли на місці Половиці 1784 року було засновано губернське місто Катеринослав, частина колишніх мешканців Половиці оселилася поблизу зимівника Андрія Леонтійовича, що поклало початок селищу Мандриківка.

Дата смерті Андрія Мандрики достеменно невідома, це сталося після 1784 року.

Примітки ред.

↑ В. Л. Модзалевскій (1910). Малороссійскій родословникъ (рос. дореф.). 3. Л – О. Кіевъ: Типо-Литографія "С. В. Кульженко". с. 358–372. оригіналу за 23 серпня 2022. Процитовано 28 липня 2023.
↑ М. К. Привалов (2021). Род Мандрыки. Генеалогия, родословная таблица и поколенная роспись. (рос.). СПб: Студия НП-Принт. с. 372. ISBN 978-5-91542-287-1. оригіналу за 29 липня 2023. Процитовано 28 липня 2023.
↑ В. В. Кривошея (2008). Козацька еліта Гетьманщини. Київ: ІПіЕНД імені І.Ф.Кураса НАН України. с. 240,296. с. 452. ISBN 978-966-02-4850-2. оригіналу за 26 січня 2023. Процитовано 28 липня 2023.
В. В. Кривошея, В. Ю. Іржицький (2009). . Гілея (науковий вісник): Збірник наукових праць. (Київ: Гілея) (20): 154. Архів оригіналу за 9 березня 2022. Процитовано 30 липня 2023.
Військово-топографічна карта Катеринославської губернії 1861 (рос. дореф.). 1861. с. Рядъ XXV. Листъ 13. Процитовано 30 липня 2023.
Феодосій Макаревський (2000). Матеріали для історико-статистичного опису Катеринославської єпархії. Церкви та приходи минулого XVIII століття. (рос. дореф.). Дн-ськ: Дніпрокнига. с. 150-151. Процитовано 29 липня 2023.
Д. И. Эварницкій (1888). Запорожье въ остаткахъ старины и преданіяхъ народа (рос. дореф.). Часть 1. С-Петербургъ: Изд. Л. Ф. Пантелеева. с. 54. Процитовано 29 липня 2023.
Д. И. Эварницкій (1888). Запорожье въ остаткахъ старины и преданіяхъ народа (рос. дореф.). Часть 1. С-Петербургъ: Изд. Л. Ф. Пантелеева. с. 171. Процитовано 29 липня 2023.
Н. Л. Корж (1842). Устное повествованіе бывшаго запорожца, жителя Екатеринославской губернии и уѣзда, селенія Михайловки, Никиты Леонтьевича Коржа (рос. дореф.). Одесса: Гор. типографія. с. 73. Процитовано 30 липня 2023.

[МР-1] В. Л. Модзалевскій (1910). Малороссійскій родословникъ (рос. дореф.). 3. Л – О. Кіевъ: Типо-Литографія "С. В. Кульженко". с. 358–372. оригіналу за 23 серпня 2022. Процитовано 28 липня 2023.

[Род-2] М. К. Привалов (2021). Род Мандрыки. Генеалогия, родословная таблица и поколенная роспись. (рос.). СПб: Студия НП-Принт. с. 372. ISBN 978-5-91542-287-1. оригіналу за 29 липня 2023. Процитовано 28 липня 2023.

[КеГ-3] В. В. Кривошея (2008). Козацька еліта Гетьманщини. Київ: ІПіЕНД імені І.Ф.Кураса НАН України. с. 240,296. с. 452. ISBN 978-966-02-4850-2. оригіналу за 26 січня 2023. Процитовано 28 липня 2023.

[4] В. В. Кривошея, В. Ю. Іржицький (2009). . Гілея (науковий вісник): Збірник наукових праць. (Київ: Гілея) (20): 154. Архів оригіналу за 9 березня 2022. Процитовано 30 липня 2023.

[5] Військово-топографічна карта Катеринославської губернії 1861 (рос. дореф.). 1861. с. Рядъ XXV. Листъ 13. Процитовано 30 липня 2023.

[6] Феодосій Макаревський (2000). Матеріали для історико-статистичного опису Катеринославської єпархії. Церкви та приходи минулого XVIII століття. (рос. дореф.). Дн-ськ: Дніпрокнига. с. 150-151. Процитовано 29 липня 2023.

[7] Д. И. Эварницкій (1888). Запорожье въ остаткахъ старины и преданіяхъ народа (рос. дореф.). Часть 1. С-Петербургъ: Изд. Л. Ф. Пантелеева. с. 54. Процитовано 29 липня 2023.

[8] Д. И. Эварницкій (1888). Запорожье въ остаткахъ старины и преданіяхъ народа (рос. дореф.). Часть 1. С-Петербургъ: Изд. Л. Ф. Пантелеева. с. 171. Процитовано 29 липня 2023.

[9] Н. Л. Корж (1842). Устное повествованіе бывшаго запорожца, жителя Екатеринославской губернии и уѣзда, селенія Михайловки, Никиты Леонтьевича Коржа (рос. дореф.). Одесса: Гор. типографія. с. 73. Процитовано 30 липня 2023.