Малиновий колір

Малино́вий ко́лір — яскравий насичений відтінок червоного, змішаного з синім кольором; середній колір між червоним та рожевим.

Малиновий колір
— Кольорові координати —
HEX	#E30B5C
RGB^¹	(r, g, b)	(227, 11, 92)
CMYK^²	(c, m, y, k)	(0, 95, 60, 11)
HSV	(h, s, v)	(337°, 95%, 89%)
¹: Нормалізовано до [0–255] ²: Нормалізовано до [0–100]

Ця стаття про колір. Про рослину див. Малина звичайна.

В українських народних піснях малиновий (червоний) колір згадується як колір козацьких прапорів, він став одним із символів козацтва.

«Гей, там на горі Січ іде,

Гей, малино́вий стяг несе»

— Кирило Трильовський

Військова геральдика

Козацький прапор на фоні трофейного Кизи-Кермену

• Колір що зазвичай взивається «малиновим» багряного відтінку був широко поширений у прапорництві українського козацтва, насамперед запорозького.
• В Українській Галицькій армії (УГА) малиновий колір використовувався жандармерією. Особовий склад жандармерії використовував малинові петлиці-«зубчатки».
• З 1919 року у РСЧА СРСР малиновий колір стає кольором піхоти. Цього кольору були петлиці, зірки на будьонівках, околі капелюхів. Після введення погонів у 1943 році піхотинці та стрільці отримали малинові погони з чорними кантами.

Цікаві факти

• У художньому фільмі Анатолія Граника «Максим Перепелиця» (1955 рік) можна побачити якраз однострої СРСР зразку 1943 року, але які використовувалися у післявоєнний час. Герой Леоніда Бикова, як молодший сержант, використовує повсякденний кітель з малиновими петлицями, з поздовжньою стрічкою.

Див. також

• Список кольорів

Примітки

1. . Архів оригіналу за 7 жовтня 2017. Процитовано 6 жовтня 2017. 
2. Однороженко, Олег (2009). Козацька територіальна геральдика кінця XVI—XVIII ст. — Харків, 2009. — 415 с. — (Monumenta rutheniae heraldica; vol. 3). — ISBN 966-7409-20-1. 
3. Крип'якевич І. П., Гнатевич Б. П., Стефанів З. та інші Історія Українського війська. [ 6 лютого 2015 у Wayback Machine.] /Упорядник Якимович Б. З. — 4-те вид., змін. І доп. — Львів: Світ, 1992. — С. 532—535 — 712 с. — ISBN 5-7773-0148-7 (Львів; 1936; Вінніпег, 1953; Львів, 1992)
4. Гнатевич Б. П., О. Думін. Українська Галицька армія // Історія Українського Війська. — Львів: Видання Івана Тиктора, 1936. — С. 533—535 (Репринтне видання: Київ, 1992)
5. Військовий енциклопедичний словник / Гол. гол. ред. Ком. С. Ф. Ахромєєв. — М.: Військове видавництво Міністерства оборони СРСР, 1986. — С. 551—863 с. (з 30 іл.)
6. Ганічев П. П. Військові звання — М.: ДТСААФ, 1989. — С. 44—164 с.