Ма́ликов Степа́н Фе́дорович (13 (26) грудня 1909, Горлівка, Катеринославська губернія — 18 січня 1983, Київ) — партійний і господарський діяч СРСР, один з організаторів партизанського руху на території України в 1941–1944 роках. Депутат Верховної Ради УРСР 3–4-го скликань. Кандидат у члени ЦК КПУ (1952–1956).
| Маликов Степан Федорович | |
|---|---|
| | |
| Народження | 13 (26) грудня 1909 Горлівка, Залізнянська волость, Бахмутський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія |
| Смерть | 18 січня 1983 (73 роки) Київ, Українська РСР, СРСР |
| Поховання | Байкове кладовище |
| Країна | СРСР |
| Рід військ | партизан |
| Роки служби | 1941–1944 |
| Партія | КПРС |
| Війни / битви | німецько-радянська війна |
| Нагороди | |
| Маликов Степан Федорович у Вікісховищі |
Біографія Редагувати
Народився 13 (26) грудня 1909 року в місті Горлівка, тепер Донецької області (за іншими даними — в місті Старий Оскол Курської губернії) в родині робітників. З 1924 року працював слюсарем Горлівського машинобудівного заводу в Донбасі.
Член ВКП(б) з 1928 року.
З 1930 року — на керівній комсомольській та партійній роботі. У 1938 році закінчив Московський інститут народного господарства. Напередодні та на початку Німецько-радянської війни перебував на партійній і господарській роботі в Харкові і Києві. На момент початку війни обіймав посаду заступника голови правління Укоопспілки.
З перших днів Німецько-радянської війни Маликов брав участь в організації евакуації промислових підприємств і населення України на схід. З грудня 1941 року — на фронті. Однак невдовзі був відкликаний в Український штаб партизанського руху (УШПР), де очолював відділ матеріально-технічного забезпечення.
У жовтні 1942 року був призначений керівником оперативної партизанської групи по Житомирській області і як уповноважений УШПР закинутий у тил противника на територію Житомирщини для організації партизанського і підпільного руху. З грудня 1942 року — член Житомирського обласного штабу партизанського руху, уповноважений ЦК КП(б)У з організації партизанського підпілля і партизанського руху на Житомирщині.
Після об'єднання окремих партизанських загонів Маликова було призначено командиром з'єднання імені Миколи Щорса, 14 грудня 1943 року реорганізованого в партизанську дивізію. 27 травня 1943 Степана Федоровича затверджено на посаду 1-го секретаря Житомирського підпільного обкому КП(б)У, яку він займав до травня 1944 року.
Саме під керівництвом Маликова були встановлені надійні зв'язки з підпіллям міст і сіл, визначені завдання окремим загонам і групам, які в результаті були повністю виконані. Маликов організував тісну взаємодію і якісний зв'язок з партизанськими з'єднаннями Сабурова, Федорова, Наумова, Ковпака, партизанами Білорусі.
Всіх зусиль Маликов доклав аби пройшла успішно Житомирська-Бердичівська наступальна операція військ 1-го Українського фронту. Партизани під час цієї операції тримали під контролем усі залізниці, що вели до лінії фронту.
З травня по жовтень 1944 року — заступник голови виконавчого комітету Київської обласної ради депутатів трудящих.
У жовтні 1944 — липні 1949 року — заступник наркома (міністра) торгівлі Української РСР.
У липні 1949 — червні 1956 року — голова правління Української спілки споживчих товариств (Укоопспілки).
До 1973 року — 1-й заступник міністра торгівлі Української РСР.
З 1973 року — на пенсії. Продовжував працювати до 1983 року директором Інституту підвищення кваліфікації керівних працівників і спеціалістів торгівлі Міністерства торгівлі СРСР.
Обирався кандидатом у члени ЦК КПУ на XVII (1952) і XVIII (1954) з'їздах комуністичної партії України. Депутат Верховної Ради УРСР 3-го і 4-го скликань.
Помер 18 січня 1983 року. Похований у Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 1).
Нагороди Редагувати
- два ордени Леніна
- орден Жовтневої революції
- орден Червоного Прапора (2.05.1945)
- орден Богдана Хмельницького I ступеня (7.08.1944)
- орден Вітчизняної війни 1-го ст.
- орден Вітчизняної війни 2-го ст.
- три ордени Трудового Червоного Прапора
- два ордени Червоної Зірки
- Почесна грамота Президії Верховної Ради Української РСР (25.11.1969)
- медалі
Посилання Редагувати
- Партизанская война на Украине. Дневники командиров партизанских отрядов и соединений. 1941–1944.[недоступне посилання з червня 2019]
- Вулиця Маликова. Запрошуємо у Житомир. [ 18 грудня 2015 у Wayback Machine.]
Джерела Редагувати
- Коваль В. С., Поїздник І. І. Маликов Степан Федорович [ 17 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 471. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
- Кучер В. І. Партизанські краї і зони на Україні в роки Великої Вітчизняної війни (1941–1944). К., 1974;
- Україна. Партизанська війна 1941–1945 рр. Партизанські формування та органи керівництва ними: Науково-довідкове видання. К., 2001;
- Чайковський А. С. Невідома війна: Партизанський рух в Україні 1941–1944 рр.: мовою документів, очима істориків. К., 1994;
- Кентій А. В., Лозицький В. С. Війна без пощади і милосердя: Партизанський фронт у тилу вермахту в Україні (1941–1944). К., 2005.