Мала́ Клі́тинка — село в Україні, у Махнівській сільській громаді Хмільницького району Вінницької області. Населення на 1980-ті роки становило 115 осіб, на 2022 рік — близько 40. Позначене на топографічних картах другої половини ХІХ ст., де у селі позначено церкву, що до нашого часу не збереглася. З того часу збереглися ставки та мощена каменем дорога.
| село Мала Клітинка | |
|---|---|
| Країна | Україна |
| Область | Вінницька область |
| Район | Хмільницький район |
| Громада | Махнівська сільська громада |
| Основні дані | |
| Засноване | 1670 |
| Населення | 115 |
| Площа | 0,897 км² |
| Густота населення | 128,21 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 22110 |
| Телефонний код | +380 4342 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°47′29″ пн. ш. 28°28′10″ сх. д. / 49.79139° пн. ш. 28.46944° сх. д.Координати: 49°47′29″ пн. ш. 28°28′10″ сх. д. / 49.79139° пн. ш. 28.46944° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря | 279 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 22133, Вінницька обл., Хмільницький р-н, с. Махнівка, вул. Нікольського, буд. 15 |
| Карта | |
Мала Клітинка | |
Мала Клітинка | |
| Мапа | |
Історія ред.
1864 року Л. Похилевич писав, що біля села знаходиться струмок з такою ж назвою, за 5 км вище за течією — с. Поліченець. Того часу населення складало: православних 358, римських католиків 50; землі 796 десятин. До 1850 року це село належало Теклі Мусіній-Пушкіній, після її смерті було куплено керівним у графів Браницьких Валеріаном Узембло на ім'я своєї дружини, Т. А. Узембло. Свято-Покровська церква була дерев'яною. 1861 року володіння перейшло у спадок до сина, Владислава Узембло.
Збереглася будівля палацу — однововерхова з чотириколонним портиком, та двоповерховими прибудовами з південного боку. Палац нових власників села вірогідно зведено між 1850—1861 рр., добудовано наприкінці ХІХ ст. При побудові та перебудові палацу використано цеглу з тавруванням ініціалами W та U. — W. Uziemblo, вірогідно ініціалами власника цегельні, яка діяла у селі Швайківка (нині Житомирська область). З розташованого там же гранітного кар'єру(сірий граніт) вірогідно походять колони, східці та камені фундаменту.
У приміщенні панського маєтку з 1920 діяла дитяча агроколонія, з 1925 року — імені Котовського. З 1930 тут діяла агрошкола. У 30-ті роки ХХ ст. в селі створено колгосп «Спільна праця». 1939 року працював млин-вітряк, діяла початкова школа — у приміщенні стайні біля панського маєтку. Колгосп і школа зазнали збитків під час окупації за часів Другої світової війни.
Колишня садиба власників села, збудована у ХІХ ст., зазнала неодноразових перебудов. У 1950-70-ті роки використовувалася як зерносховище. Капітально відремонтована у 1980-ті роки, використовувалася по тому кілька десятиліть як культурно-побутовий центр. Поруч з ним збереглася господарська будівля — стайня, споруджена у ХІХ ст., після 1917 року пристосована під початкову школу а потім — на клуб (на 2022 рік — спалена). Поруч із палацом збереглися також руїни лазні та котельної будівництва кінця 1980-х років збереглися рештки парку, у якому були липи, дуби та каштани, розарій на схилах над ставком. Нижче від маєтку по схилу меморіал односельчанам, загиблим у роки Другої світової війни.
Література ред.
- Поли́чинці // Історія міст і сіл Української РСР: у 26 т. / П. Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967—1974 — том Вінницька область / А. Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.331
Посилання ред.
- Погода в селі [ 12 жовтня 2018 у Wayback Machine.]