www.wikidata.uk-ua.nina.az

Максимов Юрій Павлович У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Максимов Юрій Павлович Максимов 30 червня 1924

Максимов Юрій Павлович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Максимов.

Юрій Павлович Максимов (30 червня 1924(19240630), село Крюковка Козловського повіту Тамбовської губернії, тепер Мічурінського району Тамбовської області, Російська Федерація — 17 листопада 2002, Москва) — радянський військовий діяч, командувач військ Туркестанського військового округу, головнокомандувач військ Південного напрямку, головнокомандувач Ракетних військ стратегічного призначення (РВСП) — заступник міністра оборони СРСР (у 1985—1991 роках), генерал армії (16.12.1982). Кандидат у члени ЦК КПРС у 1981—1986 роках. Член ЦК КПРС у 1986—1990 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 10—11-го скликань. Народний депутат СРСР (1989—1991). Герой Радянського Союзу (5.07.1982).

Максимов Юрій Павлович
Народився 30 червня 1924(1924-06-30)
село Крюковка Козловського повіту Тамбовської губернії, тепер Мічурінського району Тамбовської області, Російська Федерація
Помер 17 листопада 2002(2002-11-17) (78 років)
Москва, Росія
Поховання Троєкуровське кладовище
Громадянство  СРСР,  Росія
Національність росіянин
Діяльність політик
Alma mater Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації
Знання мов російська
Учасник німецько-радянська війна і Війна в Афганістані 1979—1989
Членство ЦК КПРС
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Військове звання генерал армії
Партія КПРС
Нагороди

Життєпис ред.

Народився в селянській родині. З 1933 року родина Максимових проживала в селищі Барибіно під Москвою. Закінчив школу-семирічку в Барибіно в 1939 році, середню школу в Домодєдово в 1942 році. У перші місяці Німецько-радянської війни був мобілізований для будівництва укріплень на підступах до Москви.

У серпні 1942 року призваний до Червоної армії. Закінчив Перше Московське кулеметне училище в 1943 році, відразу після випуску направлений у діючу армію. Учасник німецько-радянської війни. Воював на Південно-Західному фронті командиром кулеметного взводу 187-го гвардійського стрілецького полку 61-ї гвардійської стрілецької дивізії 3-ї гвардійської армії. У бою на річці Сіверський Донець в липні 1943 року був важко поранений. Після одужання закінчив фронтові курси удосконалення офіцерського складу. З 1944 року командував кулеметною ротою 195-го гвардійського стрілецького полку 66-ї гвардійської стрілецької дивізії на 2-му, 3-му, 4-му Українських фронтах.

Член ВКП(б) з 1943 року.

У 1945—1947 роках — командир кулеметної роти в Прикарпатському військовому окрузі.

У 1947—1950 роках — слухач Військової академії імені Фрунзе.

З 1950 року служив в Головному оперативному управлінні Генерального штабу: офіцер-оператор західного напрямку, оператор управління.

З червня 1953 року — командир батальйону, з вересня 1953 року — начальник штабу 205-го гвардійського стрілецького полку 70-ї гвардійської стрілецької дивізії Прикарпатського військового округу.

З червня 1957 року — заступник командира мотострілецької дивізії, з грудня 1957 року — командир мотострілецького полку в Південній групі військ на території Угорщини.

З вересня 1961 по серпень 1963 року — начальник штабу 128-ї гвардійської мотострілецької дивізії Прикарпатського військового округу.

У 1963—1965 роках — слухач Військової академії Генерального штабу. Закінчив Військову академію із золотою медаллю.

У серпні 1965 — березні 1968 року — командир 77-ї гвардійської мотострілецької дивізії Ленінградського військового округу в місті Архангельську.

У березні 1968 — травні 1969 року — військовий радник при головнокомандувачі збройних сил Єменської Арабської Республіки. З травня 1969 року — в розпорядженні головнокомандувача сухопутних військ СРСР.

У листопаді 1969 — травні 1973 року — 1-й заступник командувача 28-ї загальновійськової армії Білоруського військового округу.

З травня 1973 року — 1-й заступник командувача військ Туркестанського військового округу. У 1976—1978 роках — керівник групи радянських військових спеціалістів в Алжирі. З грудня 1978 по січень 1979 року — знову 1-й заступник командувача військ Туркестанського військового округу.

У січні 1979 — вересні 1984 року — командувач військ Туркестанського військового округу. У грудні 1979 року радянські війська вторглися на територію Афганістану. Безпосередньо бойові дії вела 40-а загальновійськова армія, яка входила до складу Туркестанського військового округу. Тривалий час Юрій Максимов перебував в Афганістані.

За вміле керівництво військами округу і 40-ю армією, що брала участь у бойових діях, і проявлені при цьому мужність і героїзм Указом Президії Верховної Ради СРСР від 5 липня 1982 року генерал-полковнику Максимову Юрію Павловичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка».

У вересні 1984 — липні 1985 року — головнокомандувач військ Південного напрямку. Південний напрямок об'єднував Північно-Кавказький, Закавказький і Туркестанський військові округи, а також Каспійську флотилію. У зону відповідальності командування входили радянські війська в Афганістані.

10 липня 1985 — 12 листопада 1991 року — головнокомандувач Ракетних військ стратегічного призначення (РВСП) — заступник міністра оборони СРСР.

З 12 листопада 1991 року по 20 березня 1992 року — головнокомандувач Стратегічних сил стримування СРСР. З 20 березня по 9 жовтня 1992 року — командувач Стратегічних сил Об'єднаних збройних сил СНД. З жовтня 1992 року — в розпорядженні міністра оборони Російської Федерації.

З березня 1993 року — у відставці в Москві.

Помер 17 листопада 2002 року. Похований в Москві на Троєкуровському цвинтарі.

Військові звання ред.

Нагороди ред.

Примітки ред.

Джерела ред.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Maksimov Yurij Pavlovich Maksimov 30 chervnya 1924 19240630 selo Kryukovka Kozlovskogo povitu Tambovskoyi guberniyi teper Michurinskogo rajonu Tambovskoyi oblasti Rosijska Federaciya 17 listopada 2002 Moskva radyanskij vijskovij diyach komanduvach vijsk Turkestanskogo vijskovogo okrugu golovnokomanduvach vijsk Pivdennogo napryamku golovnokomanduvach Raketnih vijsk strategichnogo priznachennya RVSP zastupnik ministra oboroni SRSR u 1985 1991 rokah general armiyi 16 12 1982 Kandidat u chleni CK KPRS u 1981 1986 rokah Chlen CK KPRS u 1986 1990 rokah Deputat Verhovnoyi Radi SRSR 10 11 go sklikan Narodnij deputat SRSR 1989 1991 Geroj Radyanskogo Soyuzu 5 07 1982 Maksimov Yurij PavlovichNarodivsya 30 chervnya 1924 1924 06 30 selo Kryukovka Kozlovskogo povitu Tambovskoyi guberniyi teper Michurinskogo rajonu Tambovskoyi oblasti Rosijska FederaciyaPomer 17 listopada 2002 2002 11 17 78 rokiv Moskva RosiyaPohovannya Troyekurovske kladovisheGromadyanstvo SRSR RosiyaNacionalnist rosiyaninDiyalnist politikAlma mater Vijskova akademiya Generalnogo shtabu Zbrojnih Sil Rosijskoyi FederaciyiZnannya mov rosijskaUchasnik nimecko radyanska vijna i Vijna v Afganistani 1979 1989Chlenstvo CK KPRSPosada deputat Verhovnoyi radi SRSR d Vijskove zvannya general armiyiPartiya KPRSNagorodi Zmist 1 Zhittyepis 2 Vijskovi zvannya 3 Nagorodi 4 Primitki 5 DzherelaZhittyepis red Narodivsya v selyanskij rodini Z 1933 roku rodina Maksimovih prozhivala v selishi Baribino pid Moskvoyu Zakinchiv shkolu semirichku v Baribino v 1939 roci serednyu shkolu v Domodyedovo v 1942 roci U pershi misyaci Nimecko radyanskoyi vijni buv mobilizovanij dlya budivnictva ukriplen na pidstupah do Moskvi U serpni 1942 roku prizvanij do Chervonoyi armiyi Zakinchiv Pershe Moskovske kulemetne uchilishe v 1943 roci vidrazu pislya vipusku napravlenij u diyuchu armiyu Uchasnik nimecko radyanskoyi vijni Voyuvav na Pivdenno Zahidnomu fronti komandirom kulemetnogo vzvodu 187 go gvardijskogo strileckogo polku 61 yi gvardijskoyi strileckoyi diviziyi 3 yi gvardijskoyi armiyi U boyu na richci Siverskij Donec v lipni 1943 roku buv vazhko poranenij Pislya oduzhannya zakinchiv frontovi kursi udoskonalennya oficerskogo skladu Z 1944 roku komanduvav kulemetnoyu rotoyu 195 go gvardijskogo strileckogo polku 66 yi gvardijskoyi strileckoyi diviziyi na 2 mu 3 mu 4 mu Ukrayinskih frontah Chlen VKP b z 1943 roku U 1945 1947 rokah komandir kulemetnoyi roti v Prikarpatskomu vijskovomu okruzi U 1947 1950 rokah sluhach Vijskovoyi akademiyi imeni Frunze Z 1950 roku sluzhiv v Golovnomu operativnomu upravlinni Generalnogo shtabu oficer operator zahidnogo napryamku operator upravlinnya Z chervnya 1953 roku komandir bataljonu z veresnya 1953 roku nachalnik shtabu 205 go gvardijskogo strileckogo polku 70 yi gvardijskoyi strileckoyi diviziyi Prikarpatskogo vijskovogo okrugu Z chervnya 1957 roku zastupnik komandira motostrileckoyi diviziyi z grudnya 1957 roku komandir motostrileckogo polku v Pivdennij grupi vijsk na teritoriyi Ugorshini Z veresnya 1961 po serpen 1963 roku nachalnik shtabu 128 yi gvardijskoyi motostrileckoyi diviziyi Prikarpatskogo vijskovogo okrugu U 1963 1965 rokah sluhach Vijskovoyi akademiyi Generalnogo shtabu Zakinchiv Vijskovu akademiyu iz zolotoyu medallyu U serpni 1965 berezni 1968 roku komandir 77 yi gvardijskoyi motostrileckoyi diviziyi Leningradskogo vijskovogo okrugu v misti Arhangelsku U berezni 1968 travni 1969 roku vijskovij radnik pri golovnokomanduvachi zbrojnih sil Yemenskoyi Arabskoyi Respubliki Z travnya 1969 roku v rozporyadzhenni golovnokomanduvacha suhoputnih vijsk SRSR U listopadi 1969 travni 1973 roku 1 j zastupnik komanduvacha 28 yi zagalnovijskovoyi armiyi Biloruskogo vijskovogo okrugu Z travnya 1973 roku 1 j zastupnik komanduvacha vijsk Turkestanskogo vijskovogo okrugu U 1976 1978 rokah kerivnik grupi radyanskih vijskovih specialistiv v Alzhiri Z grudnya 1978 po sichen 1979 roku znovu 1 j zastupnik komanduvacha vijsk Turkestanskogo vijskovogo okrugu U sichni 1979 veresni 1984 roku komanduvach vijsk Turkestanskogo vijskovogo okrugu U grudni 1979 roku radyanski vijska vtorglisya na teritoriyu Afganistanu Bezposeredno bojovi diyi vela 40 a zagalnovijskova armiya yaka vhodila do skladu Turkestanskogo vijskovogo okrugu Trivalij chas Yurij Maksimov perebuvav v Afganistani Za vmile kerivnictvo vijskami okrugu i 40 yu armiyeyu sho brala uchast u bojovih diyah i proyavleni pri comu muzhnist i geroyizm Ukazom Prezidiyi Verhovnoyi Radi SRSR vid 5 lipnya 1982 roku general polkovniku Maksimovu Yuriyu Pavlovichu prisvoyeno zvannya Geroya Radyanskogo Soyuzu z vruchennyam ordena Lenina i medali Zolota Zirka U veresni 1984 lipni 1985 roku golovnokomanduvach vijsk Pivdennogo napryamku Pivdennij napryamok ob yednuvav Pivnichno Kavkazkij Zakavkazkij i Turkestanskij vijskovi okrugi a takozh Kaspijsku flotiliyu U zonu vidpovidalnosti komanduvannya vhodili radyanski vijska v Afganistani 10 lipnya 1985 12 listopada 1991 roku golovnokomanduvach Raketnih vijsk strategichnogo priznachennya RVSP zastupnik ministra oboroni SRSR Z 12 listopada 1991 roku po 20 bereznya 1992 roku golovnokomanduvach Strategichnih sil strimuvannya SRSR Z 20 bereznya po 9 zhovtnya 1992 roku komanduvach Strategichnih sil Ob yednanih zbrojnih sil SND Z zhovtnya 1992 roku v rozporyadzhenni ministra oboroni Rosijskoyi Federaciyi Z bereznya 1993 roku u vidstavci v Moskvi Pomer 17 listopada 2002 roku Pohovanij v Moskvi na Troyekurovskomu cvintari Vijskovi zvannya red Polkovnik General major 23 02 1967 General lejtenant 8 05 1974 General polkovnik 16 02 1979 General armiyi 16 12 1982 Nagorodi red Geroj Radyanskogo Soyuzu 5 07 1982 Dva ordeni Lenina 1980 5 07 1982 Orden Zhovtnevoyi Revolyuciyi 1988 Dva ordeni Vitchiznyanoyi vijni I st 1 11 1944 11 03 1985 Tri ordeni Chervonogo Prapora 22 03 1945 1956 1968 Orden Chervonoyi Zirki 28 07 1943 Orden Za sluzhbu Batkivshini u Zbrojnih Silah SRSR III st 1975 Orden Bilogo Leva Za peremogu Chehoslovachchina Orden Magriba Yemen Orden Chervonogo Prapora Demokratichna Respublika Afganistan Medal Za bojovi zaslugi 1953 MedaliPrimitki red Dzherela red Maksimov Yurij Pavlovich Sajt Geroi strany ros Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Maksimov Yurij Pavlovich amp oldid 34106453